Вінегрет — популярна в Україні, Росії та колишніх країнах СРСР страва із суміші різноманітних сирих та відварених овочів. До складу входять: картопля, буряк, квашена капуста, солені огірки, морква, квасоля, цибуля, приправи. Страва заправляється оцтом, олією. Подається на закуску холодною.
Приклад вживання
Бабуся зладила мені вінігрєт, дякую бабусю.
Походження
фр. vinaigre — винний оцет, фр. vinaigrette — соус з оцту, солі і маслинової олії; через рос. мову
ґодзя "вінегрет"; - неясне.
Етимологічний словник української мови: В 7 т. – Т. 1: А–Г. — К., 1982 с.545.
https://archive.org/details/etslukrmov1/page/n544/mode/1up?view=theater Винегрет – 1) (кушанье) вінегрета (ж. р.) ґодзя;
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
r2u.org.ua: ґодзя Ґо́дзя, -зі, ж. Винегрет (кушанье).
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
r2u.org.ua: ґодзя
Не вигадуйте 😁
Як може бути питоме або не суржик, якщо Ґ чуже для східних слов'ян.
Слова, наведені вами, можливо й деякі питомі, але вимовляються через Г, а не через Ґ. Там де Ґ — вплив польської
Ті слова вимовляються з [g], бо в них є то алофон фонеми /k/ (!), и так — з таким алофоном, через литеру ‹ґ›, а не ‹г› є йих фиксовано в словницїх. Замїна на ‹г› в тих словах, коли є, є пізнїша гиперкорекція, й не має нич спільного з загальною дебукализацією та леницією первїсного *[g] у [ɣ̞].
goroh.pp.ua: соломаха
r2u.org.ua: винигрет
ґодзя "вінегрет"; - неясне.
r2u.org.ua: ґодзя
r2u.org.ua: ґодзя
Етимологічний словник української мови: В 7 т. – Т. 1: А–Г. — К., 1982 с.545.
https://archive.org/details/etslukrmov1/page/n544/mode/1up?view=theater
Винегрет – 1) (кушанье) вінегрета (ж. р.) ґодзя;
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Ґо́дзя, -зі, ж. Винегрет (кушанье).
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
-
Шило на мило.
Через наявнicть ґ - це точно не питоме, а чужослiв, швидше всього черпане з польськоï
Не всюди є <ґ> йно в чуджих словах; <ґава>, <гадюґа>, <стариґан(ь)>, <лиґати>, <ґуліздзя>, <ґаджало, ґаджело>, <ґавінь>, <галаґонити>, <ґила>, <ґиґа>, <ґлей>, <ґльоґати>, <ґовбик>, <ґовтиця>, <ґоґа, ґоґатий>, <ґоґо(д)за>, <ґоґотіти>, <ґоґошитися>, <ґаваґа>, <ґавкати>, <ґодзинка>, <ґреґати>, <ґрявчати>, <ґулати> — в усіх є <ґ> на місці фонеми /k/ в питомих словах.
А що думаєте про ґудзик? Наше чи чуже?
Значить, суржик, бо Ґ — це вплив польської
<Значить, суржик, бо Ґ — це вплив польської>
Ни, не значить, дурню. Више'м дав приклади питомих руських слів з ‹ґ›.
Не вигадуйте 😁
Як може бути питоме або не суржик, якщо Ґ чуже для східних слов'ян.
Слова, наведені вами, можливо й деякі питомі, але вимовляються через Г, а не через Ґ. Там де Ґ — вплив польської
Ті слова вимовляються з [g], бо в них є то алофон фонеми /k/ (!), и так — з таким алофоном, через литеру ‹ґ›, а не ‹г› є йих фиксовано в словницїх. Замїна на ‹г› в тих словах, коли є, є пізнїша гиперкорекція, й не має нич спільного з загальною дебукализацією та леницією первїсного *[g] у [ɣ̞].