Значення слова

Затребуваний — 1) такий, що користується попитом; 2) той, що вимагається.

Приклад вживання

1) "Затребуваний фахівець", 2) "затребуваний документ".

Походження

слав'янське походження, калька з рос. мови

Слово додала

Перекладаємо слово затребуваний

жада́ний
7
Volodymyr Khlopan 25 березня 2021
25 березня 2021

+

16 квітня 2021
попитни́й
5
Volodymyr Khlopan 25 березня 2021
запитуваний
2
Volodymyr Khlopan 25 березня 2021
puitan
,
puitan-
2

/ˈpɘ̞tɑn(-) ~ ˈpɘ̞tɐn(-) ~ ˈpɤtɑn(-) ~ ˈpɤtɐn(-) ~ ˈpɯtɑn(-) ~ ˈpɯtɐn(-)/.

Рівни з нім. gefragt "затребуваний", від fragen "питати".

אלישע פרוש 25 березня 2021
25 березня 2021

Будьте ласкаві, українською напишіть словоформи та фрази з ними. Поки Ваша думка мені не розпрозорилася.

25 березня 2021

Дав ім фонетичну транскрипцію варіантів вимови. Писане й є українською (руською), тільки латиницею. Сього має бути достатньо. За чинним письмом було би: <питан>, <питан- (питаний, питана, питане>), від <питати>, але таке написання є дефектне, бо не відбиває різниці між фонемами, що походять від *и та *ъі, яку знає ряд руських говірок у ряді різних рефлексів.

26 березня 2021

Що латинкою - зрозуміло, не зрозуміло - навіщо )). Дякую в будь-якому разі. Особливо цікаво про латинку для "ряду руських говірок у ряді різних рефлексів". Тоді має бути декілька українських латинок. Та то вже побіжне зауваження. "Писане й є українською (руською), тільки латиницею. Сього має бути достатньо." - А ось тут не погоджуся, аж допоки, боронь Боже, Україна не перейде на латинську абетку.

26 березня 2021

Не "має бути декілька українських латинок". Мій правопис латинкою як раз передбачає те, що одне написання обіймає всі можливі варіанти вимови різних руських говірок, чого чинний правопис гражданкою не забезпечує, оскільки мій правопис латинкою не є прив'язаний до фонетичного принципу письма, але є заснований головним чином на принципі морфофонематичнім, а також елементах принципів: диференційного, графіко-фонетичного, позиційності, та етимологічного. Се є те, чого не здатно є досягти письмо кирилицею – не'ма прецедентів позиційного трактування літер кирилиці, а латиниця їх має скрізь по будь якій мові. Саме ся гнучкість латиниці дає з невеликим числом літер передати значно ширше розмаїття звуків. У кирилиці, що новий звук, то він вимагає нового знака. Зворотнє є, й таки знане в історії руської мови, коли замість увести нову літеру для нового звука, такий звук значили іншою літерою для іншого звука, аж поки той звук просто не злився з іншим.
У письмі латиницею з застосуванням згаданих принципів таке стане тяжко, бо там не'ма тісного чи прямого взаємовідношення між написанням й усним відтворенням слів. У латинкописних мовах не могло би виникнути питання про <індика : индика>, бо одне написання обіймало би й ту, й другу вимову, й третю й усі інші. Проблем, які латиниця для руської, як і для будь якої іншої мови, може рішити, а кирилиця ни, не перелічити.

Кирилицею маємо обрати чи писати в стандарті <межа> або <меджа>. Те, що в стандарт чинний є обрано тільки <межа>, є губити свою же мову. Мови з письмом латинкою є стандартизовано/кодифіковано не тим, що їх обчухрали. Там людина з одного края, й людина з иншого, глянувши на те саме писане слово, кожен бачить у нім своє.
Не вдасться кирилицею писати <і-> на початку слова, й мати його й за /і-/, й за /и-/, й за /й-/, й за /йи-/, й за /∅-/ залежно від звукового контекста, фонотактики. А се є праві те, що руська мова потребує.
Та й не ясно є, що праві в кирилиці, би за ю так цупко стати. Спадщина? Яка же? Кирилицю не для Руси було первісно творено. Що й видно, бо перенесене з давньобовгарської, не було в ній зокрема літери за руський звук /d͡ʒ/, тож викручувалися, пишучи то <ж>, то <жд>, то зрідка <ч>.
З кирилицею в руській не є той випадок, коли напр, письмо для вірмінської було творено прямо для вірмінської, а грузинське прямо для грузинської, їврейське прямо для їврейської, грецьке для грецької. Та й сі письма перед латиницею програють. Їх бо є творено як старі компйутери, не здатні пристосуватися до програм новіших версій.

27 березня 2021

У кирилиці теж "і" може означати як "і", так і "и", латинка тут не самотня.
Ще добродій Синявський у нормах української мови це писав.

27 березня 2021

Те, про що писа Синявський, було не про те, що літера <і> може значити й <і> й <и>, а праві про те, що письмо таке не дає знати ясно, де в відповідних морфологічних умовах писане <і> на ділі йме бути "и", а де "і". Напр., <синій> у називнім паді чоловічого роду вднини, він писа, передбачає "/нь/" + "и", а <синій> у давальнім паді жіночого роду вднини передбачає "/нь/" + "і". Тож то суть різні парадигматичні твари, не взаємозамінні. Я же'м писав не про різні твари парадигматичні, де під <і> суть різні фонеми, з різним семантичним обсягом, а про різні реалізації тої самої фонеми в різних фонотактичних умовах.

16 квітня 2021

Олекса Синявський, "Норми української літературної мови"
Правописне наголошене і в назвуці в деяких народніх словах вимовляється як и: інший, іноді, інде, істик, іскра, іграшка, ірод, іч вимовляються як "инший"..., хоч, треба сказати, це одна з можливих вимов, бо вимовляються вони й з і.
Тобто, як бачите добродію, кирилиця теж передбачає різно читання.

17 квітня 2021

Він пише про інше.

17 квітня 2021

Крім того, те, що він пише до сього питання, є також дуже однобоке й вузьке. Хоча праці його та О. Курило я дуже ціную.

1) Вимова {ɪ} на місці правописного <і-> початку слів є не єдина "народня" (як він висловлюється). Не менше "народні" суть и рефлекси, зокрема: {jɪ}, {jɘ}, {ɘ}. Вибір того чи іншого рефлекса може як залежати від певної говірки, так і від різних умов фонотактики того самого слова в тій самій говірці.

2) Що значить "у деяких"? Воно є або в усіх, або в жоднім.

___
3) Про "різночитання".
Не плутайте алофонічні варіанти вимови тої самої фонеми, яку цілком розумно є писати тою самою літерою, з позначенням різних фонем тою самою літерою.
Напр., я пишу smouga, де <s> заступає й вимову [s], й вимову [ʃ], або ще яку – в основі тої самої фонеми /s/. Або, на прикладі голосної фонеми, в <inxe> ("інше") літера <i> заступає й вимову [ɪ], й вимову [jɪ], й вимову [jɘ], й вимову [ɘ] – всі вони суть варіанти одної фонеми. Але в написаннях <рік¹ : рік² : рік³>, <лучити¹ : лучити²>, <чадь¹ : чадь²>, <ложок¹ : ложок²>, <мостовий¹ : мостовий²>, <сік¹ : сік²>, <діл¹ : діл²>, <біль¹ : біль²> суть різні фонеми й мова про можливості "різночитання" є в таких випадках недоречна.

31 березня 2021

Не розумію Вас, добродію Єлисіє, Ви пишете "вірмІнської" а не "вірмЕнської", з ікавізмом, але у слові "їврЕйське" ікавізму уже немає, не пишете "їврІйське".

31 березня 2021

A cyto uéste ouge Ui sam pro puitane yauleinïe? I ne zoüéte to <ікавізм>, prosiõ.

31 березня 2021

Я щиро не розумію, чому в одному слові і, а в иншому е.
На прохання Ваше гаразд, не буду звати то ікавізмом, буду инакше. А яким терміном Ви б порадили замінити сьогоднішній термін "ікавізм"? "Гармонізація о", здаєтсья так Ви це називали?

31 березня 2021

Ту просто "гармонізація", бо в Вашім питанні в згаданих словах нема *о.

Написання <вірмінський> виходить із давнього написання ѡрьмѣньскъ, де <ѣ> → <і>. У чепени *-y-ysk- у словах типу <житейський, судейський> никда не було ни *е, ни *ē, але *ý (сильний передній редукований, *<ь>). Сполучення його з наступним *y, себо: *ý+y в руській мові дало два рефлекса: /əj/ та /ɪj/, з яких другий є давніший, але обидва, віді, питоми; в чиннім письмі їм відповідають написання, відповідно: <ей>, <ий>. Паралельні твари типу: <житийський : житейський>, <дітий : дітей>, <гусий : гусей>, <людий : людей>, <судийський : судейський> існують і нині по говірках.

16 квітня 2021

1) Ну українською жите́чний, а не житейський.

2)Хотів тільки довідатися, в якому джерелі є "ѡрьмѣньскъ", але гугл нічого не дав. Так і не зрозумів, звідки там ѣ, якщо в оригіналі було Арменак без ніякого і.

3) Щодо Ваших слів — у давніх памятках евреи, а не еврьи. То хіба не "е" не мусило поперемінитися в "і"?

17 квітня 2021

1) "житейський" згадує Шевелів (Історична фонологія укр. м.). Крім того її логічність підтверджує існування форма <життя> в руській мові; творений від його прикметник з чепенем *-ysk- дасть саме форму <житейський, житийський>.

2) форми з <ѣ> наводить Фасмер у статті до "армяни́н".

3) То є конвенція написання. Написання й давні не завжди відбивають етимологію або реальний фонологічний стан. Просто написання <-ьи> з "сильним" *ь́ перед "коротким" *й спричиняло би неоднозначність читання; тоді на письмі не було знака <й> відрізняти його від <и>, й <и> могло значити й <и>, й <й>, й <ї>, а <ь> міг бути й сильний, і слабий. Тож етимологічно правильне написання, напр.: <соловьи> могло бути читано й як <соловей>, чи як <соловий>, і як <солов'ї>, тому рішили писати <-еи>. Але те <е> в тій сполуці є *ь, не *е.

20 листопада 2021

Уподоба.

iscan
,
iscan-
,
iscwm
,
iscom-
1

iscan, iscan- {ɪsʲˈkɑn(-) ~ ɘsʲˈkɑn(-) ~ isʲˈkɑn(-), ˈɪsʲkɑn(-) ~ ˈɪsʲkɐn(-) ~ ˈɘsʲkɑn(-) ~ ˈɘsʲkɐn(-) ~ ˈisʲkɑn(-) ~ ˈisʲkɐn(-) ~ ˈɪ͡ɘ̞sʲkɑn(-) ~ ˈɪ͡ɘ̞sʲkɐn(-)} – по приголосці, {sʲˈkɑn(-) ~, ˈjɪsʲkɑn(-) ~ ˈjɪsʲkɐn(-) ~ ˈjɘsʲkɑn(-) ~ ˈjɘsʲkɐn(-) ~ ˈjɪ͡ɘ̞sʲkɑn(-) ~ ˈjɪ͡ɘ̞sʲkɐn(-), ˈɦɪsʲkɑn(-) ~ ˈɦɪsʲkɐn(-) ~ ˈɦɘsʲkɑn(-) ~ ˈɦɘsʲkɐn(-) ~ ˈɦisʲkɑn(-) ~ ˈɦisʲkɐn(-) ~ ˈɦɪ͡ɘ̞sʲkɑn(-) ~ ˈɦɪ͡ɘ̞sʲkɐn(-)} – по голосці; iscwm {ɪsʲˈk(ʲ)ym ~ ɪsʲˈk(ʲ)ʏm ~ ɪsʲˈk(ʲ)ʉm ~ ɪsʲˈk(ʲ)ʊ̯͡œm ~ ɘsʲˈk(ʲ)ym ~ ɘsʲˈk(ʲ)ʏm ~ ɘsʲˈk(ʲ)ʉm ~ ɘsʲˈk(ʲ)ʊ̯͡œm} – по приголосці, {sʲk(ʲ)ym ~ sʲk(ʲ)ʏm ~ sʲk(ʲ)ʉm ~ sʲk(ʲ)ʊ̯͡œm, jɪsʲˈk(ʲ)ym ~ jɪsʲˈk(ʲ)ʏm ~ jɪsʲˈk(ʲ)ʉm ~ jɪsʲˈk(ʲ)ʊ̯͡œm ~ jɘsʲˈk(ʲ)ym ~ jɘsʲˈk(ʲ)ʏm ~ jɘsʲˈk(ʲ)ʉm ~ jɘsʲˈk(ʲ)ʊ̯͡œm} – по голосці, iscom- {ɪsʲˈku̯͡ɔm- ~ ɪsʲˈkʷɔm- ~ ɘsʲˈku̯͡ɔm- ~ ɘsʲˈkʷɔm-} – по приголосці, {sʲku̯͡ɔm- ~ sʲkʷɔm-} – по голосці.

Желехівський І, 324: иска́ти "1. suchen", "2. lausen suchen".
Рівни з нім. gesucht "затребуваний", від suchen "шукати".

אלישע פרוש 25 березня 2021
16 квітня 2021

В українській мові "і" одпало, а значіння не таке, як у російській.

17 квітня 2021

1) про "відпало" – див. уважно подані варіанти вимови.

2) недавно знову провірив ім оригінали текстів у їх контекстах, і переконався, що все таки значення того слова є в руській мові зокрема "шукати".

трібний
1
Богдан Грищенко 20 листопада 2021
той
,
що користується попитом
0

Затребуваний, то є калька з російської восстребованный. Не кожне значення з однієї мови можна перекласти тим же засобом іншої мови. У цьому випадку вираз користуватися попитом є суто українським і може бути використаний як база у фразах типу: восстребованная профессия - професія, що користується попитом. Звучить краще ніж затребувана професія

Oksana Andreis 20 листопада 2021
20 листопада 2021

"У цьому випадку вираз користуватися попитом є суто українським...".

"Користуватися попитом" – калька з московської.

користований попитом
0
Зіна Яга 20 листопада 2021
попитовий
0

Відміна запропонованого "попитни́й".

Anton Bliznyuk 20 листопада 2021
Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями