1. Не церковнослов'янщина. Чепінь -teily є питомо руський саме в такім виді.
2. Розвиток є саме той; просто Вам є він віді не ясен. Саме мотивація від значення "знаменати, йменувати" є праві та, яке має бути в даній тямі, й жадна йинша.

А які докази, що такий товк розвинувся в руській мові, а не черпаний з болгарської?

Виходить, таки не помилка. Ну, яке "ви же"??!!

>Ну, яке "ви же"??!!
Що не так і як має бути?

"Ви Ж", звісно, має бути

Нє имаіеть а можеть

»То чи не мало би тут бути "знамінник"? Ви же самі мені на це вказували.«

Cde tó pisax? Ya ceiny pisax oge zamiesty /•ɛn.n•/ ymé bouti |•e͡in.n•| yz *-en-yn- (rœunoge he zamiesty /•tɛlʲ/ ymé bouti |•te͡ilʲ|), a ne oge bui zamiesty |•te͡ilʲ| ealo bouti |•e͡in.nɪk|.

Ya ne gadaiõ oge ‹•nic› vierno teacné lat. ‹•tor›. Dieyçeiména na ‹•nic› znaceaty scorieye zaineattia a ne naprauleigne dieyui na yn protimét. Na vuixodity yzocrema i yz ròdybui imén na ‹•nic›: ‹•n•› u yix e pocép primétui vuiznaceatchi yn protimét zaineattia, por., p.n.:

‹lõcynic› ‘lõcostrieleç’, œd primétui ‹lõcen (lõcyna, lõcyno)› œd iména ‹lõc› + ‹•ic› za osobõ ta zaineattia;

‹remeislnic› œd primétui ‹remeislen (remeislna, remeislno)›;

‹dvernic› ‘doorkeeper, porter, doorman, consierge’, œd primétui ‹dvèren, dverna, dverno›, + ‹•ic› ≈ ‘yna dverna osoba, yna osoba zaineata pri dvèrex’ t.c.

I u lat. ci gr. iména na ‹•nic› u rous. teacnõty scorieye iménam na ‹•arius›, ‹•ικός›, a ne onam na ‹•tor›, ‹•τωρ›, por., p.n.:

lat. ‹sagittarius› ci ‹arcarius, arcuarius› ta rous. ‹lõcynic› ci ‹strieleç› (i se œd ‹striela›, ne œd ‹strieliti› ! );

lat. ‹merce(n)narius› ta rous. ‹mezdnic› (*‘yn mèzden voyac’), lat. ‹apiarius› ta rous. ‹bceilnic› (*‘bceilna osoba’) t.c.

Iména na ‹•nic› u rous. ta na ‹•arius› u lat. ci ‹•ικός› u gr. sõty, he pràvilo, ne œd rieciy ale œd pœdstoyeimén. Por., p.n.: ‹clioucynic› œd ‹clioucy›, lat. ‹camerarius› œd ‹camera›, gr. ‹αὐλικός› ‘courtier’ œd ‹αυλή› ‘courtyard’.

A dieyçeiména oge preamo znaceaty dieyõ ynui danui rieci e loucye tvoriti ne iz pocépomy ‹•nic› — mojõty bouti i inchi pocépui, ta ‘denominator’, ‘numerator’ e loucye tvoriti iz ‹•teily›. Por. iesce œd rieci ‘ouciti’: ‹ouciteily›.

___

Iesce xotchõ dodati yno slovo na riecy o dieyçeiménax na ‹•scic› proti ‹•nic›, yac o onax na ‹•scic› e ceasto tverdgeno oge sõty cerpana yz veatscui. Acéi yaca iména na ‹•scic› i bõdy cerpana yz veatscui u rousscie, meidj ‹•nic› ta ‹•scic› e rœzniça, i ‹•nic› ne e “rousscuy” œdpoviednic “veatscomou” ‹•scic›. Iména i na ‹•nic› i na ‹•scic› sõty œd imén primét na *-yn- ta na *-ysk-, uzgleadno, i rœzniça u teamie meidj yimi e oumierna (proportionate) rœzniçie meidj iménami primét na *-yn- ta *-ysk-, a tó: primétui na *-yn- znaceaty, tac móuviti, blizjõ eamœsty (relation) iménou pœdstoyui, a primétui na *-ysk- œddalenieychõ. Tomou, na pr., e veatscoiõ ‹красильщик› a ne ‹красильник›, ponevagy e œd *‹красильский› *‘ta osoba zaineata ci dielaiõtcha iz crasilami’ — ‹красильник› bui boulo œd primétui ‹красильный›, znaceatchi samo mateirno oge crasity — ‘crasilo’. Se e yzocrema vidco coli œd yna iména pœdstoyui e i priméta na *-yn- i na *-ysk-, i dalieye iménie na ‹•nic› i na ‹•scic›, por. d.-rous.: ‹mierynicu› ‘modius, sõd mieriti, measuring vessel’ : ‹mieryscicu› ‘surveyor’.

Міню Вам. Тоді ще таке питання щодо слова "море". Чи можна від нього втворити прикметник "морний (мірний?)"? Чи вірно лише "морський (мірський?)", що вже засвідчен є?

Див. Шевельова

»Див. Шевельова«

🤦 Ou yeoho e velicezna coupa troudœu. Sama ino »Phonologia«’ho e na 1070 storœnoc.

О, а це Ви не пропустили. Звісно, це ж не пряме питання до Вас, те можна знехтувати.

Я не пам'ятаю, щоб хтось на Словотворі згадував інші його труди. Коли я просто згадую Шевельова, я маю на увазі саме "Історичну фонологію". Якби було щось інше, я б указав

»Міню Вам. Тоді ще таке питання щодо слова "море". Чи можна від нього втворити прикметник "морний (мірний?)"? Чи вірно лише "морський (мірський?)", що вже засвідчен є?«

Nou, u inchax slovianscax móuvax e i iz *-yn-, por. ceix. ‹námořní, námořník, námořnictví, •vo›, slv. ‹námorný, námorník, námorníctvo›. E i iz *-ou- — *mory-ou-, por.: lead. ‹morzowy›, d.-rous. prœzv. ‹Morevu› (i b.-rous. ‹Morau›), veat. ‹морево́й›, serb. ‹morev› = ‹morski›.