Словники чи ресурси для словотворення

Карл-Франц Ян Йосиф

Дуже рекомендую вам корпус:
http://uacorpus.org/
Щоправда там на пошуку “Московщина” не знайшло мені геніяльний вірш мого улюбленого художника Шевченка “Катерина”, де слово “Московщина” згадується, а тому бачу, що корпус неповний. Але поки — найкращий з корпусів, які я знайшов був.

Макс Мелетень

Словник “Мова — не калька” 2015-го року хороший. Доступний у Мережі

Не можу погодитись з цим. Він містить багато нелогічностей та криворусизмів. Але деколи подає хороші синоніми.

Carolina Shevtsova

Словник “Мова — не калька” 2015-го року хороший. Доступний у Мережі

Як і Словник чужослів Павла Штепи — не дуже надійне джерело, як на мене.

Роман Роман2

Добродію Єлисію й інші, я ось замислився: у наш час усі, мабуть, словники (за кордоном точно) додають вигадані слова, щоб викрити крадія, порушника прав творця (або ж дослідника тут), якщо той просто вкраде слова. Чи можете щось сказати про наші словники, зокрема Грінченка?

אלישע פרוש

Добродію Єлисію й інші, я ось замислився: у наш час усі, мабуть, словники (за кордоном точно) додають вигадані слова, щоб викрити крадія, порушника прав творця (або ж дослідника тут), якщо той просто вкраде слова. Чи можете щось сказати про наші словники, зокрема Грінченка?

O ceimy tocite? Mogete bouti tòcen u Vasyuix priclepéx (“accusations”)?

Роман Роман2

> > Добродію Єлисію й інші, я ось замислився: у наш час усі, мабуть, словники (за кордоном точно) додають вигадані слова, щоб викрити крадія, порушника прав творця (або ж дослідника тут), якщо той просто вкраде слова. Чи можете щось сказати про наші словники, зокрема Грінченка?
>
> O ceimy tocite? Mogete bouti tòcen u Vasyuix priclepéx (“accusations”)?

Добродію Єлисію, ми всі переконалися, що Ви чудово знаєте 15 мов. Та чому б замість англійського просто не написати загальновідоме українське кирилицею?

Спробую пояснити інакше. Ось видає хтось словник. Наприклад, діалектизмів. Минає небагато часу – і хтось інший видає словник із тими ж діалектизмами (включивши їх усі або частину). Як точно довести, цей другий проводив дослідження, отримавши, передбачувано, ті ж або дуже близькі результати, чи просто вкрав роботу першого творця? Щоб уникнути другого, словники, особливо діалектизмів, додають свої правдиві (що виглядають цілком природними) вигадані слова. Отже, оцей перший видає словник, додавши, наприклад, слово “тракторівник” (умовно) у значенні “тракторист”. Слово цілком правдиве. Через деякий час хтось другий видає словник, що містить частково або повністю слова першого. Якщо в ньому знаходять слово “тракторівник”, вигадане автором першого словника, отже, робота вкрадена. Захист від крадіжок, мітка. Інколи ж вигадують не слово, а лише значення для слова/слів.

Тому й питаю: чи знає хтось, було/є таке у наших словниках? 

אלישע פרוש

> > Добродію Єлисію й інші, я ось замислився: у наш час усі, мабуть, словники (за кордоном точно) додають вигадані слова, щоб викрити крадія, порушника прав творця (або ж дослідника тут), якщо той просто вкраде слова. Чи можете щось сказати про наші словники, зокрема Грінченка?
>
> O ceimy tocite? Mogete bouti tòcen u Vasyuix priclepéx (“accusations”)?

Спробую пояснити інакше. Ось видає хтось словник. Наприклад, діалектизмів. Минає небагато часу – і хтось інший видає словник із тими ж діалектизмами (включивши їх усі або частину). Як точно довести, цей другий проводив дослідження, отримавши, передбачувано, ті ж або дуже близькі результати, чи просто вкрав роботу першого творця? Щоб уникнути другого, словники, особливо діалектизмів, додають свої правдиві (що виглядають цілком природними) вигадані слова. Отже, оцей перший видає словник, додавши, наприклад, слово “тракторівник” (умовно) у значенні “тракторист”. Слово цілком правдиве. Через деякий час хтось другий видає словник, що містить частково або повністю слова першого. Якщо в ньому знаходять слово “тракторівник”, вигадане автором першого словника, отже, робота вкрадена. Захист від крадіжок, мітка. Інколи ж вигадують не слово, а лише значення для слова/слів.

Тому й питаю: чи знає хтось, було/є таке у наших словниках? 

To Ui sam ne znaiete gédna loucéya ‘cradegyou’ a puitaiete ci znaieity cto? Cyto Vas tuority pripoustiti ‘cradeigy’ u zagalé?
Ino slovo mogeity bouti u slœunicé perv raz a tuoryeno uzrocomy za inxiami slovami, napr., coli zasvédcyena sõty slova is ‹-(y)n-iça› znaciti mésto pœd cyto: ‹sœuly› → ‹sœulniça›, ‹mêd/meud› → ‹medœuniça›, ‹popeul› → ‹popeilniça›, ‹gito› → ‹gitniça›, ‹mazy (colomazy)› → ‹mazniça› ipr., to sloveisno mogeity bouti i, napr., œd slœu ‹roumeana› ci ‹téni› liciti tuar, teaclo: ‹roumeinniça›, ‹ténniça›, ‹crasocyniça› — za “box/case to contain a rouge or an eye shadow”, to taco slovo buimy ya ne vidéu he strogo ‘couto’; tô e tô cyto mogeity bouti tuoryeno toutge œd bõdy yaca slova: ‹papeur› → ‹papeirniça›, ‹ptax› → ‹ptaxyniça›, ‹slovo› → ‹slœuniça›, ‹cava› → ‹cauniça›, ‹léc, lécui› → ‹lécyniça› ipr.

A mogeity bouti ino slovo i déystvno couto, se bui, tacui iz cista tuoryeno, cyto pitimo e loucéy pragneinïa zaméniti stòrônsco slovo pitomomy. 

Napr., ou slœunicé Gelexœuscoho/Nedélscoho e ci ne na cògyno slovo e dano posuilanïe na gèrêlo, ci e slovo couto cuimy abo zagalno védomo.