Правопис 2023

Пропоную занести столицю Чорногори Скоп’є до відмінюваних, і відміняти його так само, як слово поле:
наз. Скоп’є
род. Скоп’я
дав. Скоп’ю
знах. Скоп’є
ор. Скоп’єм
місц. у Скоп’ї
кл. Скоп’ю

Чи підтримуєте ви цей задум?

Не стосується прямо до нашого правопису, та все ж напишу:

Пропоную передавати наші двоголоски ів, ив, ав, ов, ев, ув
в англійській як iw, yw, aw, ow, ew та uw,
а в німецькій як iw, yw, au, ou, ew та uw для того, щоб передавати правильну вимову наших назов. В англійській наше в узагалі можна було б усюди передавати як w.

Отже:
англ. Kyrylo Budanow, Awdiiwka, Kostiw, Matwiiw, Khoryw, Skopintsew
нім. Kyrylo Budanou, Audijiwka, Kostiw, Matwijiw, Choryw, Skopinzew

Хтось міг би сказати, що в англійській їх не правильно читатимуть, вимовлятимуть ow як ав, а aw як о. Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.

Щодо німецької, вони могли б читати eu як ой, і тут зарадити можна тільки виправленнями.

У німецькій не всі двоголоски передав через у, затим що деякі назви виглядали б надто дивно.

Як думаєте, чи можна було б таке запровадити?

Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.

Ne citaiõty. 

I use prostertïe e sout sòrôm.

Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.

Ne citaiõty. 
https://www.youtube.com/watch?v=jfXX2CI_K30
0:07

I use prostertïe e sout sòrôm.
Чому?

До Скоп’я:

Також пропоную відміняти вето:
вета
вету
вето
ветом
веті
вето

Пропоную занести столицю Чорногори Скоп’є до відмінюваних…
…
Чи підтримуєте ви цей задум?

Підтримую.

Також пропоную відміняти вето…

Усі йменники на -о мають відмінюватися.

Пропоную занести столицю Чорногори Скоп’є до відмінюваних…
…
Чи підтримуєте ви цей задум?

Підтримую.

Також пропоную відміняти вето…

Усі йменники на -о мають відмінюватися.

Дякую за відповідь!

Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.

Ne citaiõty. 
https://www.youtube.com/watch?v=jfXX2CI_K30
0:07

Strôgo, tô e [ʉ] tam — https://en.m.wikipedia.org/wiki/Close_central_rounded_vowel — ne [u]. Ta menxie is tuimy.
Esmi zagalomy proti pèrepisymenyeinïa (transliteration) ta iriouanïa (orientation) na eaghelscõ móuvõ. Nadtô, ‹i› cuiriliçui → ‹i› latiniçui, ‹и› cuiriliçui → ‹y› latiniçui — tô e souto rougoulscyeinïe ci selioucyeinïe rousscoyui móuvui, bo tô, u istoté znacity cyto ‹i› oucr. cuiriliçui e = ‹и› veatscoyui cuiriliçui, a ‹и› oucr. cuiriliçui e = ‹ы› veatscoyui cuiriliçui.
Pacie, teagyco si vidiõ eaglian citati ‹ew› he /ɛw/ ci ‹aw› he /ɑw/.
He nairòzoumnéixiõ vidiõ suoyõ rousscõ pravopisy latiniçeiõ ne dbaiõtyi na tô yac dan pisymotuar bõdõty citali eagliane, némçi, prançi, italçi ci bõdy isce cto. Napr., ani eagliane ni némçi ni ispançi ni italçi ne dougie dbaiõty móuviti imea brazilsco-portogalscoe imea Christóvão tòcyno za brazilsco-portogalscoiõ uimóuvoiõ [kɾisˈtɔ.vɐ̃ʊ̯̃] ci [kɾiʃˈtɔ.vɐ̃w̃]. Osobisto myné ne vadilo bui coli némçi bui na cœunçé imên mést Ylvœu, Cuyœu, Xarcœu móuvili [-f] — tô e pitimœsty yix uimóuvui. Eagliane, napr., imea Amsterdam móuveaty [ˌæmstəˈdæm] ci [ˈæmstəɹˌdæm] — na suœy lad, ne [ˌɑm.stərˈdɑm] yaco nizozeimçi móuveaty.

I use prostertïe e sout sòrôm.
Чому?

Otomou ceomou uisxie pisau eimy. Potreibno e suoye pisymo latiniçeiõ, ne pèrepisymenyeinïe.

Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.

Ne citaiõty. 
https://www.youtube.com/watch?v=jfXX2CI_K30
0:07

Strôgo, tô e [ʉ] tam — https://en.m.wikipedia.org/wiki/Close_central_rounded_vowel — ne [u]. Ta menxie is tuimy.
Esmi zagalomy proti pèrepisymenyeinïa (transliteration) ta iriouanïa (orientation) na eaghelscõ móuvõ. Nadtô, ‹i› cuiriliçui → ‹i› latiniçui, ‹и› cuiriliçui → ‹y› latiniçui — tô e souto rougoulscyeinïe ci selioucyeinïe rousscoyui móuvui, bo tô, u istoté znacity cyto ‹i› oucr. cuiriliçui e = ‹и› veatscoyui cuiriliçui, a ‹и› oucr. cuiriliçui e = ‹ы› veatscoyui cuiriliçui.
Pacie, teagyco si vidiõ eaglian citati ‹ew› he /ɛw/ ci ‹aw› he /ɑw/.
He nairòzoumnéixiõ vidiõ suoyõ rousscõ pravopisy latiniçeiõ ne dbaiõtyi na tô yac dan pisymotuar bõdõty citali eagliane, némçi, prançi, italçi ci bõdy isce cto. Napr., ani eagliane ni némçi ni ispançi ni italçi ne dougie dbaiõty móuviti imea brazilsco-portogalscoe imea Christóvão tòcyno za brazilsco-portogalscoiõ uimóuvoiõ [kɾisˈtɔ.vɐ̃ʊ̯̃] ci [kɾiʃˈtɔ.vɐ̃w̃]. Osobisto myné ne vadilo bui coli némçi bui na cœunçé imên mést Ylvœu, Cuyœu, Xarcœu móuvili [-f] — tô e pitimœsty yix uimóuvui. Eagliane, napr., imea Amsterdam móuveaty [ˌæmstəˈdæm] ci [ˈæmstəɹˌdæm] — na suœy lad, ne [ˌɑm.stərˈdɑm] yaco nizozeimçi móuveaty.

I use prostertïe e sout sòrôm.
Чому?

Otomou ceomou uisxie pisau eimy. Potreibno e suoye pisymo latiniçeiõ, ne pèrepisymenyeinïe.

Так, але чому ж би не передавати наші звуки тими засобами, які мають ті мови і які вже вживані? Наприклад німецькою двоголоскою au, або англійською буквою w, яка передає двогубну природу нашого в. Яка в цьому завада?

Овдіївка*

Зміни до правопису:

• Відмінюємо всі слова з закінченням -о, зокрема власні назви: бюро, кіно, кімоно, ембарго, Палермо;
• Географічні назви: Овдіївка;
• Пишемо маштаб та похідні;
• Пишемо авра;

Пропоную такі зміни до правопису:

• Пишемо будь-ласка, будь-твоя-ласка та інше через риску;
• Відміняємо всі слова із закінченням -е: у Зимбабві;
• Пишемо чихвахва і відповідно відміняємо; //може чивава?

Інші зміни я хотів би ще обговорити:

• Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;
• Пишемо -оввати замість -овувати;
• Пишемо -вого замість -гого у відмінюванні: друвого;
• Географічні назви: Буг (нині Західний Буг), Бог (нині Південний Буг), Путивель (нині Путивль), Вовча (нині Вовчанськ);

Вовчу й Путивель вичитав ув Ідіотизмах сталінської ярижки.
https://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Idiotyzmy_stalinskoi_iaryzhky_u_derzhavnii_movi_Ukrainy/

• Пишемо чихвахва і відповідно відміняємо; //може чивава?

Іспанською то є /t͡ʃiˈwawa/, то краще “чівава”. З /і/, на мою думку. Але й /уа/ в “чіхуахуа” можна вимовити по-рідному.

• Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;

Ні. По-перше, те /г/ можна вимовити дзвінко, по-друге, [х] там просто глухий алофон. Алофони окремо писати не потрібно. Ми ж не пишемо “дішка” (“діжка”), чи “ріский” (“різкий”), хоча багато людей так вимовляє.

• Пишемо -оввати замість -овувати;

Чому?

місц. у Скоп’ї

Там “у” є потрібно для втворення мїсцевого паду?

Не стосується прямо до нашого правопису, та все ж напишу:

Пропоную передавати наші двоголоски ів, ив, ав, ов, ев, ув
в англійській як iw, yw, aw, ow, ew та uw,
а в німецькій як iw, yw, au, ou, ew та uw для того, щоб передавати правильну вимову наших назов. В англійській наше в узагалі можна було б усюди передавати як w.

Отже:
англ. Kyrylo Budanow, Awdiiwka, Kostiw, Matwiiw, Khoryw, Skopintsew
нім. Kyrylo Budanou, Audijiwka, Kostiw, Matwijiw, Choryw, Skopinzew

Хтось міг би сказати, що в англійській їх не правильно читатимуть, вимовлятимуть ow як ав, а aw як о. Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.

Щодо німецької, вони могли б читати eu як ой, і тут зарадити можна тільки виправленнями.

У німецькій не всі двоголоски передав через у, затим що деякі назви виглядали б надто дивно.

Як думаєте, чи можна було б таке запровадити?

Ну, ясно, же в ягельській украйинське /w/ надобї є передавати буквою “w”. Не передаси ж його буквою “v”, вона-бо в ягельській є за /v/. И буква “u” на передачу /w/ не годить ся, нехай она вже буде йно за /u/ А нашчо передавати вкрайинське /ɪ/ буквою “y”, коли є ““i?

Pacie, teagyco si vidiõ eaglian citati ‹ew› he /ɛw/ ci ‹aw› he /ɑw/.
He nairòzoumnéixiõ vidiõ suoyõ rousscõ pravopisy latiniçeiõ ne dbaiõtyi na tô yac dan pisymotuar bõdõty citali eagliane, némçi, prançi, italçi ci bõdy isce cto.
Osobisto myné ne vadilo bui coli némçi bui na cœunçé imên mést Ylvœu, Cuyœu, Xarcœu móuvili [-f] — tô e pitimœsty yix uimóuvui.
Otomou ceomou uisxie pisau eimy. Potreibno e suoye pisymo latiniçeiõ, ne pèrepisymenyeinïe.

Добродѣıє Eliséyє, а ıако сı вıдѣтє ѧгльѣнъ кı ıскєо ıакъıхос’ ıнозємѡвъ кıтатı Васьє ‹Ylvœu (хъıба нє ‹Lyvœu›?), Cuyœu, Xarcœu›? Добрѣ, ‘гє хотьа б’, напрıкладъ, нє ‹Cuiywf›, бо страхьно бъı бꙋло на ıєоӷо дıвıтı сѧ. 

Eagliane, napr., imea Amsterdam móuveaty [ˌæmstəˈdæm] ci [ˈæmstəɹˌdæm] — na suœy lad, ne [ˌɑm.stərˈdɑm] yaco nizozeimçi móuveaty.

Нꙋ, то то є прıсвоıьєнє въ ѧгльскʻѣ мъԯвѣ слово. Ꙋкраııньскʻє “Ꙋкраııна”, напрıкладъ, въ ѧгльскʻѣ є “Ukraine” ıзъ въıмъԯвоıѫ /juːˈkreɪn/, а нє пєрєпıсьнє “Ukrayina / Ukrayyna” /ukɹaˈjɪnɑ/. Та нє къгьдьнє г’ слово прıсвоıꙋватı’мѫть, кєрєзъ то потрєıбьнъ є пєрєпıсъ, кьтьо пєрєдаватı’мє’ звѫкıнъı ꙋкраııньскоıъı мъԯвъı.

• Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;

Ні. По-перше, те /г/ можна вимовити дзвінко,

Yak?

• Пишемо -оввати замість -овувати;

Чому?

Sproshchennia

Зміни до правопису:

• Відмінюємо всі слова з закінченням -о, зокрема власні назви: бюро, кіно, кімоно, ембарго, Палермо;

У чиннім мовнім стандартї в тих слів нема закінчення -о, вона суть незмїнна. Звїсно, йих можно є віднести до Ⅱ-ойи мїни, та коли люди не склоняють тих слів, то правопис тут не дасть наводу. Мовниця (граматика), слововжиток не можуть бути правлена нияким правописом. Коли хочете подати змїни в чомусь ис того, то творїте сторінку на ймйа “Новий мовний стандарт”, а не “Правопис”.

• Географічні назви: Овдіївка;

+

• Пишемо маштаб та похідні;

Дурня. “Масштаб”, изгідно з ЕСУМ, є спосуджено з нїмецькойи, де є писано “Maßstab”. То чого ж писати “маштаб”?

• Пишемо авра;

+

та коли люди не склоняють тих слів
Skloniayuty (yak ne sklonialy)

Дурня. “Масштаб”, изгідно з ЕСУМ, є спосуджено з нїмецькойи, де є писано “Maßstab”. То чого ж писати “маштаб”?
1) bo jakshcho to shwydko promowyty, to s widpade, tak samo jak sh u “dyvyshsia”, i 2) bo tak bulo w skrypnykiwci.

Пропоную занести столицю Чорногори Скоп’є до відмінюваних, і відміняти його так само, як слово поле:
наз. Скоп’є
род. Скоп’я
дав. Скоп’ю
знах. Скоп’є
ор. Скоп’єм
місц. у Скоп’ї
кл. Скоп’ю

Чи підтримуєте ви цей задум?

Може навіть піти далі, і зробити зі Скопʼя “Скіпʼя”? Воно це якраз би й дало:

*sъ + *kopьje + *-ьje,

Додать правило:
«Слова «день», «год», «рік», «раз» не змінюються після числівників: сто год, шість раз, вісім день, десять рік. Одначе як вони стоять перед числівниками, то вже в род. одмінку множини: годів сто, разів шість, днів вісім, років десять.»

Либонь є ще слівця, та всі перелічені засвідчені в класиці та живій народній мові.

Додать правило:
«Слова «день», «год», «рік», «раз» не змінюються після числівників: сто год, шість раз, вісім день, десять рік. Одначе як вони стоять перед числівниками, то вже в род. одмінку множини: годів сто, разів шість, днів вісім, років десять.»

Либонь є ще слівця, та всі перелічені засвідчені в класиці та живій народній мові.

Чому б це їм не змінюватися в літ. мові? Недоречно

Додать правило:
«Слова «день», «год», «рік», «раз» не змінюються після числівників: сто год, шість раз, вісім день, десять рік. Одначе як вони стоять перед числівниками, то вже в род. одмінку множини: годів сто, разів шість, днів вісім, років десять.»

Либонь є ще слівця, та всі перелічені засвідчені в класиці та живій народній мові.

Чому б це їм не змінюватися в літ. мові? Недоречно

Перечитайте останнє речення.

Додать правило:
«Слова «день», «год», «рік», «раз» не змінюються після числівників: сто год, шість раз, вісім день, десять рік. Одначе як вони стоять перед числівниками, то вже в род. одмінку множини: годів сто, разів шість, днів вісім, років десять.»

Либонь є ще слівця, та всі перелічені засвідчені в класиці та живій народній мові.

Чому б це їм не змінюватися в літ. мові? Недоречно

Перечитайте останнє речення.

Перечитайте моє, будь ласка. Так, ужиток засвідчено. Але навіщо це зараз у літмові?

Додать правило:
«Слова «день», «год», «рік», «раз» не змінюються після числівників: сто год, шість раз, вісім день, десять рік. Одначе як вони стоять перед числівниками, то вже в род. одмінку множини: годів сто, разів шість, днів вісім, років десять.»

Либонь є ще слівця, та всі перелічені засвідчені в класиці та живій народній мові.

Чому б це їм не змінюватися в літ. мові? Недоречно

Перечитайте останнє речення.

Перечитайте моє, будь ласка. Так, ужиток засвідчено. Але навіщо це зараз у літмові?

Додать правило:
«Слова «день», «год», «рік», «раз» не змінюються після числівників: сто год, шість раз, вісім день, десять рік. Одначе як вони стоять перед числівниками, то вже в род. одмінку множини: годів сто, разів шість, днів вісім, років десять.»

Либонь є ще слівця, та всі перелічені засвідчені в класиці та живій народній мові.

Чому б це їм не змінюватися в літ. мові? Недоречно

Перечитайте останнє речення.

Перечитайте моє, будь ласка. Так, ужиток засвідчено. Але навіщо це зараз у літмові?

Бо це особливість української мови.