»Чи можете тоді записати, будь ласка, “Євангеліє” і “благородіє”?«
Ni, ne mogiõ, se bo sõty neroussca slova is nepitomomy sueacoslœuïemy u rousscœy móuvé. Pitomo bui boulo /blaɣoˈrɔdʲːɜ/ ta /jɛwɑnˈɣiʎːɜ ~ jɛwɑnˈɟiʎːɜ/, a tô bõdeity pisano: ‹blagoròdïe›, ‹euangheilïe›.
»Чи можете тоді записати, будь ласка, “Євангеліє” і “благородіє”?«
Ni, ne mogiõ, se bo sõty neroussca slova is nepitomy sueacoslœuïemy u rousscœy móuvé. Pitomo bui boulo /blaɣoˈrɔdʲːɜ/ ta /jɛwɑnˈɣiʎːɜ ~ jɛwɑnˈɟiʎːɜ/, a tô bõdeity pisano: ‹blagoròdïe›, ‹euangheilïe›.
Але ми маємо чимало чужих слів, деякі з них не тільки не можна, а й не треба перекладати. І їх треба записувати
»навіщо ж це спілкування штучно ускладнювати для всіх, пишучи тяжкозрозумілим письмом? Навіщо змушувати багатьох пристосовуватися до Ваших, не побоюсь цього слова, забаганок?«
Uicnéte’ho (learn it) i ne bõdeity teagyco. Ya nicoho ne silouiõ. Ta coli xotiete vòlodéti móuvoiõ lépxye i móuviti lépxye — pravoiõ rousscoiõ móuvoiõ, tô moye pisymo Vam pomogeity. Vòlodéti vérnoiõ ta pitomoiõ rousscoiõ móuvoiõ e ne pro ‘obyranui’ a pro uséx.
Щодо питання “чому я не “слухаю” “. Бо Ви, маючи величезні знання, застосовуєте їх, дозвольте так висловитися, не зовсім найкращим для всіх чином. Навіщо це “все або нічого”? Ви часто пояснюєте зрозуміліше, ніж у книжках, а подекуди й не знайдеш такого, про що розповідаєте Ви. То навіщо створювати для людей, які хочуть дізнатися, роблену перешкоду? Наприклад, ви писали про те, що “певний” може бути й нашим. Людина хоче це прочитати. То навіщо ж змушувати її вивчати все відпраслов’янське звуцтво?
“Не слухаю”, бо: Ви чудово розумієте все звуцтво, його минуле й сучасне. Але при цьому чи то не розумієте, чи то не хочете зрозуміти, що для того, щоб якась думка стала поширеною, вона має бути зрозумілою. Для того, щоб на “товар” “накинулися”, йому потрібна приваблива, а не відразлива “обкладинка”. Я вже порівнював знання з вогнем і дровами.
Вивчати Мову – як учитися плавати: спершу треба робити на мілині в прозорій воді або в басейні, а не посеред океану з облавка корабля.
Усе починається з малого. І Ви колись почали вивчати Мову з абетки. Щоб донести до людей якусь думку, треба говорити (писати) зрозумілою для неї мовою.
“Не слухаю”, бо Ви не розумієте, що основа спілкування – взаєморозуміння. Коли ж такого немає, достатньо хутке, зручне й дієве спілкування неможливе
»Ми ж зібралися, щоб робити слівство питомішим, а для цього цілком підійде кирилиця, для якої не треба знати, що, наприклад, у кількох селах (умовно) Е з Ь відрізняється від Е з Е. Її прочитання й написання мають значну міру взаємної однозначної відповідності.«
Pitomo e is pitomomy zueacoslœuïemy. Bez pitoma zueacoslœuïa ne’ma pitomosti. Po pervxye, tô ne e ‘cœulyco seûl’, a znacyna ceasty crayinui, a po drougoe, tô e dédizna rousscoyui móuvui.
»робити слівство питомішим, а для цього цілком підійде кирилиця«
Ne sidity (‘підійде’).
»Чи Ви вважаєте, що, оскільки Ви найрозумніший тут (буквально)«
Tô ceomou pac ne slouxaiete mea??
»Як, до речі, “чаклувати” запишете?«
kéclouati — ‹ké› = /t͡ʃa/ u corené slova.
“Не слухаю”, бо Ви, розуміючи неосягненні тонкощі Мови, досягли таких висот (це чудово), відірвалися від землі (а це не так добре), не розуміючи, що Ваше письмо складне й для мовознавців, не кажучи вже про пересічних людей, і ніколи не буде поширене
»Як, до речі, “чаклувати” запишете?«
kéclouati — ‹ké› = /t͡ʃa/ u corené slova.
А чому так?
ЕСУМ подає походження як неясне, можливо, від “шак-”, можливо, перейняте.
Ось у чому біда.
Якщо, наприклад, у словах “лук” і “влучити” різні за походженням, але цілком однакові у вимові й за властивостями У, навіщо їх розрізняти на письмі?
Можете, будь ласка, записати “кадуб”?
А поки скажу ось що: якщо С у “шкапа” давно став усюди Ш, навіщо писати умисне так, щоб можна було прочитати як С, якщо в цьому вже немає жодної потреби? Сливе так само й зі словом “шкіра”.
До речі, Ви, здається, так і не відповіли, як запишете прізвища “Шкляр” і “Скуратівський”, наприклад?
А слова “гра”, “ігор”, “іграшка”, “голка”?
»Чи можете тоді записати, будь ласка, “Євангеліє” і “благородіє”?«
Ni, ne mogiõ, se bo sõty neroussca slova is nepitomomy sueacoslœuïemy u rousscœy móuvé. Pitomo bui boulo /blaɣoˈrɔdʲːɜ/ ta /jɛwɑnˈɣiʎːɜ ~ jɛwɑnˈɟiʎːɜ/, a tô bõdeity pisano: ‹blagoròdïe›, ‹euangheilïe›.
Але ми маємо чимало чужих слів, деякі з них не тільки не можна, а й не треба перекладати. І їх треба записувати
A cde’smi tœi slova ‘pèreclau’?? Dgr. ‹εὐαγγέλιον› / gr. ‹ευαγγέλιο› : rous. ‹euangheilïe› — tô e ‘pèreclad’?? Ni. Tô e prilagodyeinïe do stòrônsca / cerpana slova do rousscoho zueacoslœuïa.
»Як, до речі, “чаклувати” запишете?«
kéclouati — ‹ké› = /t͡ʃa/ u corené slova.
А чому так?
ЕСУМ подає походження як неясне, можливо, від “шак-”, можливо, перейняте.
Ось у чому біда.
Gédna ‘béda’. Pameataiete, pœd slovomy na ‘capitoulaçia’ pisau eimy o t.z. graphico-phonêtscœy pèredatyé zuõcœu? Pœutoriõ: tac, mui mogemo ne znati tòcyno istoslœuïa corene u slovax ‹kéclouati, kécloun›, ta znaiemo na pèuno istoslœuïe inxyuix slœu is /t͡ʃa/ u coreni, he napr.: ‹kés› /t͡ʃas/ ← *kēsos, ‹kéditi› /t͡ʃaˈdɪtɪ/ ← *kēditi, ‹kérui, kérouati› /ˈt͡ʃarɘ̞, t͡ʃaro̝wˈɑtɪ/ ← *kēr- ipr. Ôtge, bay dougye na cœulyco pèuno znaiemo istoslœuïe slova ‹kéclouati› ci ‹kécloun› mogemo za uzrocomy (“by analogy”) pisati /t͡ʃa/ he ‹ké› i u seimy slové. Ne znaiemo na pèuno, napr., istoslœuïa i slova ‹kéliti› (‹чалити› — SIRM VI, 278), ta, opeaty tacui, za uzrocomy do inxyuix slœu is /t͡ʃa/ ‹ké› ← *kē, mogemo i tse slovo smélo pisati is ‹ké› — ‹kéliti›. Xotya ya buimy radxyeixiu pisati eaghelscoe slovo ‹charter› he u eaghelscé — ‹charter›, ta coli buismo xotélo zasuoyiti tô slovo, to i yoho buismo mogli pisati za uzrocomy: ‹kértêr› = /ˈt͡ʃartɛr/.
“Pameataiete, pœd slovomy na ‘capitoulaçia’ pisau eimy o t.z. graphico-phonêtscœy pèredatyé zuõcœu?”
Овва! А що, так можна було? Це взагалі законно – записувати слова приблизно так, як вони звучать, а не так, як, можливо, звучали сотні років тому?
“Ôtge, bay dougye na cœulyco pèuno znaiemo istoslœuïe slova ‹kéclouati› ci ‹kécloun› mogemo za uzrocomy (“by analogy”) pisati /t͡ʃa/ he ‹ké› i u seimy slové”.
Хух, заспокоїли трохи. Я вже злякався був, що можна передати /t͡ʃa/ так, як воно звучить – t͡ʃa. А ж ні – усе гаразд (тобто як завжди).
Тобто пишемо як ké, де k перед é позначає /t͡ʃ/, а é після /t͡ʃ/ позначає /а/. Нізащо не ЧА, де Ч позначає /t͡ʃ/, а А позначає /а/
»Чи можете тоді записати, будь ласка, “Євангеліє” і “благородіє”?«
Ni, ne mogiõ, se bo sõty neroussca slova is nepitomomy sueacoslœuïemy u rousscœy móuvé. Pitomo bui boulo /blaɣoˈrɔdʲːɜ/ ta /jɛwɑnˈɣiʎːɜ ~ jɛwɑnˈɟiʎːɜ/, a tô bõdeity pisano: ‹blagoròdïe›, ‹euangheilïe›.
Але ми маємо чимало чужих слів, деякі з них не тільки не можна, а й не треба перекладати. І їх треба записувати
Я про те, що деякі слова усталилися саме так, через церковнослов’янську в її виді. Так, є й “Євангелля”, проте менш поширене. А ось “благороддя”/“благорІддя”, якщо вже на те, має інші відтінки значень, розумієте?
A cde’smi tœi slova ‘pèreclau’?? Dgr. ‹εὐαγγέλιον› / gr. ‹ευαγγέλιο› : rous. ‹euangheilïe› — tô e ‘pèreclad’?? Ni. Tô e prilagodyeinïe do stòrônsca / cerpana slova do rousscoho zueacoslœuïa.
Коротко — див. наступну відповідь.
Наведу приклад. Серед перекладів до “фіолетовий”: є “сливовий”, і є cosof (косів чи щось таке). Яким би не було друге, перше є значно зрозумілішим, а значення – очевиднішим (власне, таке вже є).
Щодо того, чому я “не слухаю”: Ви чудово розумієте тонкощі, але не розумієте при цьому простої речі: висловлюючись мовою господарництва (економіки), питоме слівство – це “збуття” (товар), який треба “продати”, тобто поширити цю думку серед людей, і вони “платять” за нього своїм часом, зусиллями; і для того, щоб “продати”, треба, щоб “товар” щонайбільше манив і щонайменше відштовхував. “Відштовхувати” він може, наприклад, високою “ціною”, тобто занадто великою кількістю зусиль і часу, які треба витратити на вивчення й розуміння слів. Ваше ж письмо можна порівняти з “онлайн-магазином”, у якому є оголошення, а для того, щоб побачити світлину, ціну й опис – “пишіть в особисті”. “Хто не хоче вивчати мову, той байдужий ледар!” – кажете Ви, чомусь прирівнюючи своє письмо до всієї Мови, людині, що не може заплатити всієї ціни, називаючи її тим самим “жебрачком”. Ні, добродію, із таким ставленням до можливого “покупця” ви “товар” не “продасте”. Кому сподобається, що продавець рішуче спілкується з ним тільки власною вигаданою мовою (як це може здатися не мовознавцям), до якої немає ні перекладача, ні правил?
Потім. Якщо “покупці” не йдуть по “товари”, ми повинні самі прийти до нього й переконати його, що йому “товар” необхідний, переконати “купити”. На превеликий жаль, “високі” пояснення (про необхідність викидати чужі слова за будь-яку ціну) зрозуміють далеко не всі, тому треба “нижчі” – “так простіше”. Ви висуваєте “дорогий” (треба витратити багато часу й зусиль) і “незручний” (дуже застарілі слова, Ви з могили їх викопуєте), “складний у користуванні” “товар”, як цей “cosof” (від чого походить, я так і не зрозумів). А “сливовий” – “з інтуїтивно зрозумілим інтерфейсом”, оскільки слово в такому значенні вже вживається, і “дешевий” – не треба для розуміння лізти в словники й вивчати все наше звуцтво від праслов’янської доби. Як я вже казав, кирилиці цілком достатньо, щоб передати звучини літературної мови, кожен зрозуміє, про що йдеться. Дуже скромний приклад: “грозина”: “гроза” – електричне явище, тому електрика. Все просто й зрозуміло. “Пруда”: можливо, якщо вірити одному-двом непоширеним дуже сумнівним джерелам, воно кількасот років уживалося в значенні “бурштин”, похідне від “прудкий”(чи як там?) у значенні “потік”, бо так назвали явище від “бурштин” у давньогрецькій, де його спостерігали після натирання каменя шерстю. Яке слово зрозуміліше без пояснень?
Я не кажу, що мій приклад найкращий. Але його “логіка” простіша й зрозуміліша.
Треба зокрема переконати людей, що питомі відповідники є зрозумілішими й точно не складнішими, які мають “фору” (усталеність, звичність).
Розумієте?
Якщо коротко:
“Ти мусиш заплатити дуже високу ціну(багато часу й зусиль на вивчення величезних обсягів відомостей про Мову для розуміння написаного), щоб отримати товар (можливість розуміти й використовувати питомі слова)!” — кажете Ви.
“Дуже хотілося” — каже людина й іде геть, думаючи, що нічого не втратив.
Справа в тому, що частіше саме ми хочемо, щоб люди купували, а не вони хочуть. То чому б не знизити ціну до прийнятної, щоб не відбивати дрібки бажання купувати?
До речі, добродію Єлисію, Ви часом не забуваєте часом, що дослідження й вивчення Мови, наскільки я здогадуюся, це Ваша професія, робота, основний вид діяльності? Ви маєте відповідну освіту, і Вам не треба шукати час після роботи, щоб зайнятися мовним питанням, бо Ви це робите на роботі.
Знову-таки. Учитель математики, наприклад. Підйом. Зібрати дітей. Путь. Школа. Уроки. Перевірка зошитів. Наради. Путь. Перевірка зошитів. Підготовка до уроків. Поїсти. Приготувати. Поприбирати. Зір, зокрема через дистанційне, ніякий.
Абощо.
І ось людина захотіла дізнатися, і, можливо, використовувати питомі відповідники слів. Знову питаю. Навіщо. Навіщо створювати для неї штучну перешкоду?
Нагадаю, наше завдання в тому, щоб ці слова поширювалися, використовувалися, а не валялися мертвонародженими в обговоренні слова, чи не так?
»Якщо, наприклад, у словах “лук” і “влучити” різні за походженням, але цілком однакові у вимові й за властивостями У, навіщо їх розрізняти на письмі?«
Ouge’my pisau, ta isce raz: NE USÕDUI ne’ma rœuzniçui meidyu *ou : *on — védomo u pœuldenno-zaxœudnuix narécïax *ou e → /u/, a *on e → /ʊ/. A isce raz, sõty moyui pravopisi e œdguibati PITOMOE ZUEACOSLŒUÏE U USÉMY YOHO ROZSEAGÉ xay toy ueshy rozseag e i ne na useiy, ba, i na menxyé zeimniçé — taco bo tô xodity (“бо така є практика – тако бо то ходить”) is pravopisymi móuv bœulxyosti crayin Euroupui ta bez (bez = “outside, поза межами” + accisative case; napr.: bez œucno — “без вікно = за вікном, поза вікном”, bez récõ — “без рїку = за рїкою”) Euroupõ. Ôtge “лучити = мїтити куди” pisiemo ‹louciti› i uimóuva e /ˈlut͡ʃɪtɪ, luˈt͡ʃɪtɪ/, a “лучити = to connect” pisiemo ‹lõciti› a uimóuva e /lʊˈt͡ʃɪtɪ/.
»Можете, будь ласка, записати “кадуб”?«
Mogiõ: cadóub.
»Овва! А що, так можна було? Це взагалі законно – записувати слова приблизно так, як вони звучать, а не так, як, можливо, звучали сотні років тому?«
Yac ‘tac’?? O graphico-phoneitscœumy pisymé’my pisau ouge u obgovoryeinïé pœd gaslomy “капітуляція”. To cyto tou tuorite pervuy raz o tœumy citati (творите первий раз о тім читати = “вдаєте ніби про те читаєте вперше”)??
»Я вже злякався був, що можна передати /t͡ʃa/ так, як воно звучить – t͡ʃa. А ж ні – усе гаразд (тобто як завжди).
Тобто пишемо як ké, де k перед é позначає /t͡ʃ/, а é після /t͡ʃ/ позначає /а/. Нізащо не ЧА, де Ч позначає /t͡ʃ/, а А позначає /а/«
Crœumy ‘graphico-phoneitscoho’ pisyma e i poem (“поєм = concept”) poziçiynoho pisyma, cde znacyeinïe odina pisymene zalegity œd inxyoho pisymene pèrêd abo za yimy. Ôtge, tac, ‹k› pèrêd ‹é› znacity /t͡ʃ/, a ‹é› pœusylé ‹k› znacity /a/ (ci, tocynéixye /æ/). Ceomou ne pisati ‹a›? Tomou cyto /t͡ʃa/ po narécïax mogeity bouti i /t͡ʃi̯͡e/ pœd nagòlôsomy ci [t͡ʃ(ʲ)e] ne pœd nagòlôsomy, ôtge postõpouieity (“поступує(ть) = поводиться”) inacxye neigy /a/ napr. u /ta, pa, la, da, ra …/. Crœumy toho, he’my ouge pisau: prigòlôsni /t͡ʃ, d͡ʒ, ʒ, ʃ/ sõty poxœudni, a tomou latiniçeiõ yix pisiemo za poziçiynomy pisymomy.
Ne pèrecrõtiayte!
»Але ми маємо чимало чужих слів, деякі з них не тільки не можна, а й не треба перекладати. І їх треба записувати«
??? Cde Ui tam vidite ‘pèreclad’?? 🤦
»Серед перекладів до “фіолетовий”: є “сливовий”, і є cosof (косів чи щось таке). Яким би не було друге, перше є значно зрозумілішим, а значення – очевиднішим (власне, таке вже є).«
Za pervoe, se ne e puitanïe pisyma latiniçeiõ.
Za drougoe, cotro e ‘yasnéixye’ — ci ‹slivœu’ a ci ‘cosœu’ — e Vasya souto pœdmeitliva (“підмітлива = суб’єктивна”) doumca, ne bœulxye. Ui prosto znaiete malo slœu u rousscœy móuvé i malo citaiete slœunicui. Crœumy toho, sõkésnou oucrayinçevi e treba poyasniti i isveazoc plodou slivui is mastïõ. A cyto Ui ne znaiete imene quétœu cosiçui, opeaty tacui, cazieity ino cyto Ui slabo znaiete roussca slova. Ôtge, godé e na mea iti is Vasyuimi ‘yasno / ocividno — malo yasno / malo ocividno — ne dougye yasno / ne dougye ocividno’.
»Ви чудово розумієте тонкощі, але не розумієте при цьому простої речі: висловлюючись мовою господарництва (економіки), питоме слівство – це “збуття” (товар), який треба “продати”, тобто поширити цю думку серед людей, і вони “платять” за нього своїм часом, зусиллями; і для того, щоб “продати”, треба, щоб “товар” щонайбільше манив і щонайменше відштовхував.« …. i dalye
Na sesœi terevenyui ne idõ i izméncouati.
»що дослідження й вивчення Мови, наскільки я здогадуюся, це Ваша професія, робота, основний вид діяльності? Ви маєте відповідну освіту, і Вам не треба шукати час після роботи, щоб зайнятися мовним питанням, бо Ви це робите на роботі.«
Ui o myné véste layno. Za cinnoiõ osuétoiõ esmi gõdebnic. Móuvui sõty mœy conic, vòlodéiõ das (“дас = приблизно, близько”) 15 móuvami; daunéixye délax (“ділах = робив, працював як”) pèrecladacya i tóumacya a tacoge oucitelya inozeimnuix móuv (eaghelsca, dœunsca, nourueigysca, suéysca, némeçsca, nizozeimsca, heüriysca), a nuiné délaiõ (“дїлаю = працюю”) u corporaçii. Ôtge, i myné e treba naiti ocremo kés na dodatcovoe citanïe o móuvax. Ôtge godé e Vam nuiti.
»І ось людина захотіла дізнатися, і, можливо, використовувати питомі відповідники слів. Знову питаю. Навіщо. Навіщо створювати для неї штучну перешкоду?«
Na se’my Vam ouge œdpovédau.
»Ти мусиш заплатити дуже високу ціну(багато часу й зусиль на вивчення«
Céna e nevelica coli déystvno leubixi móuvõ.
»Серед перекладів до “фіолетовий”: є “сливовий”, і є cosof (косів чи щось таке). Яким би не було друге, перше є значно зрозумілішим, а значення – очевиднішим (власне, таке вже є).«
Za pervoe, se ne e puitanïe pisyma latiniçeiõ.
Za drougoe, cotro e ‘yasnéixye’ — ci ‹slivœu’ a ci ‘cosœu’ — e Vasya souto pœdmeitliva (“підмітлива = суб’єктивна”) doumca, ne bœulxye. Ui prosto znaiete malo slœu u rousscœy móuvé i malo citaiete slœunicui. Crœumy toho, sõkésnou oucrayinçevi e treba poyasniti i isveazoc plodou slivui is mastïõ. A cyto Ui ne znaiete imene quétœu cosiçui, opeaty tacui, cazieity ino cyto Ui slabo znaiete roussca slova. Ôtge, godé e na mea iti is Vasyuimi ‘yasno / ocividno — malo yasno / malo ocividno — ne dougye yasno / ne dougye ocividno’.
По-перше, письмо, як я вже казав, це обгортка. Що гірша вона, то тяжче продати товар. Якщо людина, заходячи бачить значно менш звичну латинку, це вже не дуже гарна обгортка. А якщо внизу ще й якесь пояснення дивною незрозумілою латикою, обгортка погана. Ви, здається, не розумієте, що це ми хочемо, щоб покупець купив, а не сам покупець
“Mogiõ: cadóub.”
Це і “кадіб”, і “кадуб”, і “кадОб”, і “кадівб”, і “кадовб”, я правильно розумію?
Добродію Єлисію, дайте, будь ласка, одну просту відповідь (ТАК/НІ) на одне просте запитання: Вам начхати на нас, нахі звертання й прохання щодо латинки?