Українська латинка

E tam i o rœzniçé proteagœu (“continuants”) meidyu *o bez pèregòlôsou ta ‘silnuimy’ *u, na stòr. 111, pocinaiõtyi œd: 
»Новым для славистики является также обнаружение во многих карпатоукраинских говорах сохранения оппозиции ‘сильного’ ъ и ‘неудлиненного’ *о причем распределение их рефлексов проливает свет на историю ‘полногласия’ (по крайней мере в юго-запвдном украинском ареале). 
В баниловском говоре ‘сильный’ *ъ отражается в виде фонемы ‹о› […]« — cmétyte, yz danuix tam pricladœu zuõcopèrepisi, npr.: [sɔ́ᵅ̯n] (“son — dream”), [móᵅ̯x ~ mɔ́x] (“mox — moss”), [zamɔ́ᵅ̯k] (“zamoc — lock”), [bɔ́č’ka] (“bòcyca — barrel”), [vɔ́ᵅ̯š] (“vòxy, vòxya — louse”, ipr., yasno pluineity cyto ‹o› tou znacity ‘œdcruita’ vuimóuva {o} — tb. /ɔ ~ ɒ/, oli (“while”) proteag *o bez pèregòlôsou e zastõpleno ‘õzycoiõ’ vuimóuvoiõ {o} — /o/ = [ʷo ~ ʷɔ ~ ʷɒ ~ ʷɔᵅ̯]: 
»Напротив, праслав. ‘неудлиненное’ *о обычно отражается в виде ‹u̯o›«, tamge pricladi: [pᵘ̯óp’i̊л̊] = zagalno prineatoiõ zuõcopèrepisïõ nuiné: [ˈpʷopʲy̜ɫ], [kᵘ̯ɔ́ryn’] = zagalno prineatoiõ zuõcopèrepisïõ nuiné: [ˈkʷɔrɪnʲ], [mᵘ̯ɔ́ᵅ̯krɪj] = zagalno prineatoiõ zuõcopèrepisïõ nuiné: [ˈmʷɔᵅ̯krɪj (ˈmʷɔᵅ̯krɘj)] ~ ˈmʷɔ͡ɑ̯krɪj (ˈmʷɔ͡ɑ̯krɘj)].

Так, спасибі, там таке є. Але я питав і про те, чи є якісь докази того, що “різні О” (а також “різні Е” (з Ь), “різні И”) були окремими звучинами в інших частинах України, зокрема на Лівобережжі? Бо, схоже, Буковина, як і Закарпаття, “окрема парафія”. 
Для того, щоб О з Ъ не стало І, воно має бути іншою звучиною, ніж О з О, чи не так загалом? 

Sciro, tout ne pèuen eimy, acei staneity prosto yõ. Se mi ésce legity probadati. Ta mogete, gadaiõ, pisati i yõ.

A yacoe e tlo pro napisanïe iz ‹i›?

‹ê› znacity cyto /ɛ/ e /ɛ/ u célé uzoré a ne pèrêideity u /i͡ʉ/, npr.: bèrêga : bèrêg, ale bèregti : bèregla : bèreug(l).

Yasno, ale ge béste nacye poceali ouge pisati prosto ‹e› u ‹-ère-› usiõdui, cde bui ono ymalo dati /ɛ/. Tepervy ôdnacovo napisiete ‹cèrez›, ‹pèred›, ‹sèred› to cyto?

Tacoge ne mœug izròzouméti, ceomou pisaste, na pr., ‹tòcynuy› iz ‹ò› zamésty prosto ‹o› ci ‹cèsty› iz ‹è› (coli ne xuibiõ) zamésty prosto ‹e›, a nuiné gadaiõ, cyto to e cèrez podœbnõ zasadõ. Vidéu eimy, oge’ste ouge pisali ‹tocyn-›, a yac pisati’mete tepervy?

‹ó› ci ‹ô› u uzxóditi / uzxôditi, isxóditi / isxôditi slougity znaciti cyto /o/ [ʷɔ] bõdeity i u uzxódy / uzxôdy, isxódy / isxôdy, ta i u prixódy / prixôdy, zaxódy / zaxôdy, vuixódy / vuixôdy.

Roupivo.

«Так, спасибі, там таке є. Але я питав і про те, чи є якісь докази того, що “різні О” (а також “різні Е” (з Ь), “різні И”) були окремими звучинами в інших частинах України, зокрема на Лівобережжі? Бо, схоже, Буковина, як і Закарпаття, “окрема парафія”. »

Taya nizca ceòlôncœu e vidovito o pœldennozaxœdnuix narécïax Carpatscinui, a ne o Lévobèrêgïé.
Narécïa Lévobèrêgïa sõty naimòlôdxia a tomou, yasna récy, i goubea ci malo pitomuix i pervœstnuix tuoritóu rousscoho zueagoslœuïa.

«Для того, щоб О з Ъ не стало І, воно має бути іншою звучиною, ніж О з О, чи не так загалом?»

Sami’ste i œdvétili na suoye puitanïe: rœzniça meidyu prosteagui *o bez pèregòlôsou ta ‘silnuimy’ *u bé pœ uséx rousscuix crayéx ci zeimniçax. Yasna récy, ocrema mésianïa bea uzscrœzy, ta, zagalomy, *sunus e usiõdui ‹son› a nicde ne ⁺‹sœun›, a *pysus e usiõdui ‹pes› a nicde ne ⁺‹peus›.
Ta u puitanïé pisyma ci pravopisi i ne e znacyno ci Carpatscina e menxia ceasty móuçœu neigy Lévobèrêgïe a ci drougà e bœlxia. Pro pisymo znacyno e to cyto u zagalé sõty narécïa, xay yix e i mala gymenia, cde rœzniça e, a na yix i e sléd staviti pravopisy. He pràvilo, daunia tuoritua zaxovana pozdéixe na iné menxié zeimniçé, bea poxiryena na iné bœlxeiy — se torcaieity ne ino rousscoyui móuvui. Npr., u portogalscé móuvé rœzniça meidyu /t͡ʃ/ ta /ʃ/ e nuiné znano lixye na pœlnoci Portogalscinui, ta u pravopisi e ròzrœznyeno meidyu ‹ch› ta ‹x›, xotya inde crœmy pœlnoci usiõdui ‹ch› i ‹x› móuveaty odinacovo /ʃ/.
U zagalnœy nizozeimscé móuvé e u pravopisi zavedeno ròzrœznyeinïe ‹ei› ta ‹ij›, xotya u vuimóuvé rœzniçui ne’ma — obé e móuvleno he [ɛi]; ‹ij› e zavedeno pro pœldennozaxœdnoe narécïe (Zeeland), cde ‹ij› e móuvleno he [i(ː)], a ‹ei› he [ɛi]; tb. narécïa Zeelanda zaxovali sõty tõiõ rœzniçõ, a tomou e rœzniçõ œdguibano i na pisymé, darma cyto inde, crœmy Zeelanda, rœzniçui u vuimóuvé ne’ma.

Sciro, tout ne pèuen eimy, acei staneity prosto yõ. Se mi ésce legity probadati. Ta mogete, gadaiõ, pisati i yõ.

A yac sõd (“reason”, sõdya?) e pisati ‹i›?

Nésmi pèuen ouge, ymabouty, vidéuxi (muilno) isteagneinïe tam.

‹ê› znacity cyto /ɛ/ e /ɛ/ u célé uzoré a ne pèrêideity u /i͡ʉ/, npr.: bèrêga : bèrêg, ale bèregti : bèregla : bèreug(l).

Yasno, ale, n’nacye ge, stali ouge béste pisati prosto ‹e› u ‹-ère-› usiõdui, cde bui ono ymalo dati /ɛ/. Tepervy ôdnacovo pisiete ‹cèrez›, ‹pèred›, ‹sèred› to cyto?

Xotéx o tœmy gadati pèredye ouge. Myné sõto zœrno vadeaty ê, ô nadméromy ròzlõcynœu. 
Xuibity (“Il faut”) pisati rœzno, porœunaite i /ˈdærən/ (*dyrnu) proti /ˈdærɛn, dəˈrɛn/ (*dernu), ta vadity mi dèrên za /ˈdærɛn, dəˈrɛn/ a rad buimy réu lépxe réxyeinïe yaco pisati to. Pro /o/, cde inacxe bui pràvilno boulo /ɔ/, stalo bui pisati ó, npr.: gòród zamésty gòrôd, ta ne é cyto ouge slougity za /i͡e/. Doumax i pisati ie za /i͡e/, ta pocui mi to ne vuixodity. Pravé, pisati ie za /i͡e/ bui boulo i vidyiyscui isprauno, atge i pdzx. /i(ː)/ e yz /i͡e/ i ‘polésscuy’ (pervœstno, ‘cuyeusco-polésscuy’) proteag /i͡e/ e [i͡e, i̯͡e, i̯͡ɛʲ, i͡e̯], ta i samo pisymea curiliçui ѣ e, védé, *i legeatye na *e. Ta pisati /i͡e/ he ie teagneity za soboiõ méniti dougye mnogo u célœy pravopisi. Imete-li cyto prosterti, ne douméite védomiti mea.

Tacoge ne mœug (coli mœug e Praeteritum 1. os. od. — “I could, ich könnte”, to xualiõ) ròzouméti, ceomou pisaste, na pr., ‹tòcynuy› iz ‹ò› zamésty prosto ‹o› ci ‹cèsty› iz ‹è› (coli ne xuibiõ) zamésty prosto ‹e›, a nuiné gadaiõ, cyto to e cèrez podœbnõ zasadõ. Vidéu eimy, oge’ste ouge pisali ‹tocyn-›, a yac pisati’mete tepervy?

Ay, pisau eimy inocdé i tòcyno i tocyno, i cesti i cèsti. Ta récy e cyto tam e *u ta *y, uzgleadno, cyto ‘nepràvilno’ ne yzcezneity u tuaréx: /ˈtɔt͡ʃən/ (*тъ́чьнъ), /ˈtɔt͡ʃɔk/ (*тъ́чькъ) “of points”, /t͡ʃæstɪ/ “of honour ; to read (srous., zasvédcyenoe)” (*чь́сти), zamésty ‘pràvilnuix’: ⁺/t.t͡ʃæn/, ⁺/t.t͡ʃɔk/, ⁺/t͡ʃ.stɪ [t͡sʲtɪ]/, tomou i pisouiõ incoli è ta ò tou. Ésce u dòsca bo dòsoc (*дъ́съкъ), sòsca bo sòsoc (*съсъкъ), tèsthy (*тьсть) bo tèsthya, a tacoge tèstya /ˈtæʃt͡ʃa/ ( *tystya, *тьщꙗ), vèsy “village’ bo vèsi (*вь́си), vòxy / vòxya ( *въ́шь, *въ́шꙗ), pèclo bo pèchelnuy (pècolnuy) ( *пь́къло), nòcyvui bo nòcyóu ( *нъ́чьвъ), lègc- bo lègoc ( *ль́гъкъ), ta e i lègœt (véter; *ль́гѡтъ), zèrno bo zèren ( *зь́рнъ → *зь́рьнъ), bòcyca bo bòcyoc ( *бъ́чькъ), mòcyca bo mòcyoc ( *мъ́чькъ), tònc- bo tònoc (ta e i tònina *тънина) ipr, a ésce, npr., pritòca ( *притъ́ка, *pri-tuk- : tūk-) proti pritoca ( *притока, *pri-tok- : tek-) — https://sum.in.ua/s/prytoka. Prosto o, he u tocyno, tocyca inocdé pisouax gadaiõtyi cyto samoe otocyeinïe prigòlôsnœu bui mogla nateacti cyto *u → /∅/ tam bõdeity teagyco, ta velica cœilcœsty lécyenuix pricladœu cazieity cyto to ne e lègco providéti. Ic réci, pisiemo ó u póuen, póuno, cóuzati, dóubati, tóucti ipr. ( *ul) a ne pòuen, pòun-, còuz-, dòub-, tòuc- tomou cyto, ne he pri *yr cde *y e rœuno /ə/ (pœd nagòlôsomy [æ]) hi inde ‘silno’ *y, npr. u deny, peny, pes, *u pèred *l (yz *u pervœstnoho ci yz *y) e u dreüniax zaxovanax narécïax dalo /o/ tb. /ow/ (*ul), a ne /ɔ/ (/ɔw/).

> «Так, спасибі, там таке є. Але я питав і про те, чи є якісь докази того, що “різні О” (а також “різні Е” (з Ь), “різні И”) були окремими звучинами в інших частинах України, зокрема на Лівобережжі? Бо, схоже, Буковина, як і Закарпаття, “окрема парафія”. »
>
> Taya nizca ceòlôncœu e vidovito o pœldennozaxœdnuix narécïax Carpatscinui, a ne o Lévobèrêgïé.
> Narécïa Lévobèrêgïa sõty naimòlôdxia a tomou, yasna récy, i goubea ci malo pitomuix i pervœstnuix tuoritóu rousscoho zueagoslœuïa.
>
> «Для того, щоб О з Ъ не стало І, воно має бути іншою звучиною, ніж О з О, чи не так загалом?»
>
> Sami’ste i œdvétili na suoye puitanïe: rœzniça meidyu prosteagui *o bez pèregòlôsou ta ‘silnuimy’ *u bé pœ uséx rousscuix crayéx ci zeimniçax. Yasna récy, ocrema mésianïa bea uzscrœzy, ta, zagalomy, *sunus e usiõdui ‹son› a nicde ne ⁺‹sœun›, a *pysus e usiõdui ‹pes› a nicde ne ⁺‹peus›.
> Ta u puitanïé pisyma ci pravopisi i ne e znacyno ci Carpatscina e menxia ceasty móuçœu neigy Lévobèrêgïe a ci drougà e bœlxia. Pro pisymo znacyno e to cyto u zagalé sõty narécïa, xay yix e i mala gymenia, cde rœzniça e, a na yix i e sléd staviti pravopisy. He pràvilo, daunia tuoritua zaxovana pozdéixe na iné menxié zeimniçé, bea poxiryena na iné bœlxeiy — se torcaieity ne ino rousscoyui móuvui. Npr., u portogalscé móuvé rœzniça meidyu /t͡ʃ/ ta /ʃ/ e nuiné znano lixye na pœlnoci Portogalscinui, ta u pravopisi e ròzrœznyeno meidyu ‹ch› ta ‹x›, xotya inde crœmy pœlnoci usiõdui ‹ch› i ‹x› móuveaty odinacovo /ʃ/.
> U zagalnœy nizozeimscé móuvé e u pravopisi zavedeno ròzrœznyeinïe ‹ei› ta ‹ij›, xotya u vuimóuvé rœzniçui ne’ma — obé e móuvleno he [ɛi]; ‹ij› e zavedeno pro pœldennozaxœdnoe narécïe (Zeeland), cde ‹ij› e móuvleno he [i(ː)], a ‹ei› he [ɛi]; tb. narécïa Zeelanda zaxovali sõty tõiõ rœzniçõ, a tomou e rœzniçõ œdguibano i na pisymé, darma cyto inde, crœmy Zeelanda, rœzniçui u vuimóuvé ne’ma.
>

Спасибі! Ще читатиму. Дозвольте спитати, чому Ви “pœ” пишете саме так? Це “по”?

До речі, у “сліз” не могло вплинути на сплутання те, що О постало після Л (м’якого) з Е (пор. “лід”)?

«Дозвольте спитати, чому Ви “pœ” пишете саме так? Це “по”?»

U ‹pœ uséx› e ‹pœ› tomou cyto *po e pèred *y u *vyx- “uséx”, tam e o-pèregòlos. 

«До речі, у “сліз” не могло вплинути на сплутання те, що О постало після Л (м’якого) з Е (пор. “лід”)?»

Pervœstno e /lʲ/ ne u uséx zuõcotuaréx, a {e} (/ə/ [æ]), i to, crœmy tuarœu ‹slez› ta ‹slèzui›, nicde ne’ma {e} pervœstno.

Xotéx o tœmy gadati pèredye ouge. Myné sõto zœrno vadeaty ê, ô nadméromy ròzlõcynœu. 
Xuibity (“Il faut”) pisati rœzno, porœunaite i /ˈdærən/ (*dyrnu) proti /ˈdærɛn, dəˈrɛn/ (*dernu), ta vadity mi dèrên za /ˈdærɛn, dəˈrɛn/ a rad buimy réu lépxe réxyeinïe yaco pisati to. Pro /o/, cde inacxe bui pràvilno boulo /ɔ/, stalo bui pisati ó, npr.: gòród zamésty gòrôd, ta ne é cyto ouge slougity za /i͡e/. Doumax i pisati ie za /i͡e/, ta pocui mi to ne vuixodity. Pravé, pisati ie za /i͡e/ bui boulo i vidyiyscui isprauno, atge i pdzx. /i(ː)/ e yz /i͡e/ i ‘polésscuy’ (pervœstno, ‘cuyeusco-polésscuy’) proteag /i͡e/ e [i͡e, i̯͡e, i̯͡ɛʲ, i͡e̯], ta i samo pisymea curiliçui ѣ e, védé, *i legeatye na *e. Ta pisati /i͡e/ he ie teagneity za soboiõ méniti dougye mnogo u célœy pravopisi. Imete-li cyto prosterti, ne douméite védomiti mea.

Ne vémy. Coli ideity coristati iz ‹ó› zamésty ‹ô›, tu xay, ale cyto do ‹é›’smi ne pèuen. Coli buimy tuoriu suoyõ pravopisy latiniçeiõ na inxiax zasadax, tu coristau buimy iz duopisi ‹ie› za /i͡e/, a tacoge, na pr., iz ‹y› za /y/. Ale ne doumaiõ, cyto e se mœgylivo ci potrébno u Vasyeiy pravopisi.

réu

Ne teamiõ seoho slova.

coli mœug e Praeteritum 1. os. od. — “I could, ich könnte”

Tac.

Cyto do ‹o› : ‹ò› ta ‹e› : ‹è› yasno.

Ic réci, pisiemo ó u póuen, póuno, cóuzati, dóubati, tóucti ipr. ( *ul) a ne pòuen, pòun-, còuz-, dòub-, tòuc-

O seimy Vas puitax, bo baciu béx, oge pisaste ‹póuen› i iz ‹ò› (Преісповнятися - Як перекладається слово Преісповнятися українською - Словотвір).

Do réci, mogli buiste ésce ròzyasniti, cde coristaiete iz ‹œu›, cde iz ‹œi›, a cde prosto iz ‹œ› i u ceimy e rœzniça?

«réu
Ne teamiõ seoho slova.»

Дѣєпримѣта на -л- ѡд <рѣсти>

“U ‹pœ uséx› e ‹pœ› tomou cyto *po e pèred *y u *vyx- “uséx”, tam e o-pèregòlos”
Ви хочете сказати, десь кажуть/казали “пІ всіх” чи щось у цьому дусі?

До речі, щодо переголосу. Чому в слові “безводдя” не може бути не Оʷ чи щось таке, а просто О, свідомо/напівсвідомо повернене для уникнення сплутання з такими ж о’ (похідних від О) в коренях “від” і “водити”, а також близького “відати”?

 Coli buimy tuoriu suoyõ pravopisy latiniçeiõ na inxiax zasadax, tu coristau buimy yz duopisi ‹ie› za /i͡e/, a tacoge, na pr., yz ‹y› za /y/. Ale ne gadaiõ (doumati e “to ponder, deliberate, think deeply”), cyto se e mœgylivo (ne ‹e se›) ci potreibno (œd ‹potreba› ne ‹potréba›) u Vasyeiy pravopisi.

Ya buimy rado dobrodõgau Vas prisõtiti naguil Vasyoyui pravopisi. Ta dóugyna e bouti bez ròzlõcynœu na pisymenax za sõgòlôsnui.

Recete ‹y› za /y/? Hm. Sciro, i ya doumax o tœmy. Ta ne vémy… Cimy buiste pac œddali */ʲ/?

«réu
Ne teamiõ seoho slova.»

Дѣєпримѣта на -л- ѡд ‹рѣсти›

Tac tòcyno. V. Gelexœuscoho II, 808: ‹рї́сти›.

 Ic réci, pisiemo ó u póuen, póuno, cóuzati, dóubati, tóucti ipr. ( *ul) a ne pòuen, pòun-, còuz-, dòub-, tòuc-

O seimy Vas puitax, bo baciu béx, oge pisaste ‹póuen› i iz ‹ò› (Преісповнятися - Як перекладається слово Преісповнятися українською - Словотвір).

Ay, pisouax ‹ò› u ‹pòuen›, ta to béx nevérno vuixodiu yz toho cyto to e *u ( *‹ъ›) cyto inde u pèunax otocyeinïax tacui pisiõ ye he ‹ò› za /ɔ/ (v. pricladui isméncoiõ vuisye), ta vidovito u *ulT e proteag *u ne /ɔ/ ale /o/ [ʷo ~ ʷɔ], a tomou e ‹òu› pisati nevérno — sléd e pisati ‹óu›. To bé moya xuiba.

Do réci, mogli buiste ésce ròzyasniti, cde coristaiete iz ‹œu›, cde iz ‹œi›, a cde prosto iz ‹œ› i u ceimy e rœzniça?

Pèredye béx pisau yz cde bœilxya œu crœmy xuiba u slougebnax tuarmenex ci slovax, he oto: dœ-, dœ (dœ obédou), pœ-, pœ (pœruati, pœcruxiti), pœd-, pœd “under” (ale pœud he mésto, prostœur), œd-, œd /wʏd-, (ʷ)ʉd-, ʷod-/),  -œsty (xotya incoli bé i -œusty, ta pozdéixye ino -œsty). Pèred /j/ ‹y, i› ta /w/ ‹u› bé ta i e pisano prosto ‹œ›, npr.: mœy, tuœy, rœy, vœysco, slœuçe.
Davé ge pèregleau mœgylivosti oucinnéixeoho coristanïa yz ‹œ› ocremo ta u sõcetanïé is ‹i, u, y› i ourociuxi sesia pràvila: 
pèredcepui dœ-, œd-, pœ-, pœd- ta yim uzteaglœi pristaucui dœ, œd, pœ, pœd pisati is ‹œ› samomy; ale, ésce doumaiõ ci ne dodati ‹u› po ‹dœ-›, ‹pœ-› (a ceiny i po pristaucax ‹dœ›, ‹pœ›) cde coreiny pœcyneity sõgòlosen is istoslœunuimy slabomy *u, ta dodati ‹i / y› cde coreiny pœcyneity sõgòlosen is istoslœunuimy slabomy *y, npr.: pœucrxiti ← *po-krux-i-ti (zamésty pœcruxiti — u seimy slové e neminõtye pisati ‹u›, ci ouge pèred corenemy he ceasty ‹pœ-›, tb. ‹pœu-›, ci unõtré corene, tb. ‹crux-›; obé pologyeinïé ‹u› tout, sõmeigyné is /r/ imõty oucazati cœilcoracuy uixœud *ru a tacoge *lu, *ly, *ry is slaboma *u, *y u beznagòlosé, a to: a) is /ɘ ~ ɘ̞/ pœsylé /l, r/ (/krɘˈʃɪtɪ/, /ɣ̞lɘˈtatɪ/) œd *lu, *ru, /ɪ/ pœsylé /l, r/ (/blɪˈʃt͡ʃatɪ, blɪˈstʲi͡etɪ/, /ɣ̞rɪˈmi͡etɪ/), b) /ɘ/ pèred /l, r/ yz *lu, *ly, *ru, *ry, npr.: /ɣ̞ɘwˈtatɪ/ (porõcy is /ɣ̞lɘˈtatɪ/), /stɘrˈmi͡etɪ/ (porõcy is /strɪˈmi͡etɪ/), /kɘrˈnɪt͡ɕa/ (porõcy is /krɪˈnɪt͡ɕa/), c) is /∅/ gòlôsna, inocdé, sõslédno, i is istertïemy /l, r/ ci sõgòlósna pèred /l, r/, npr.: /t(ᵊ)rˈβ̞atɪ/ (porõcy is /trɘˈβ̞atɪ/ ta /tɘrˈβ̞atɪ/), /ˈkʃɪtɪ/ (porõcy /krɘˈʃɪtɪ/), /ɪrˈstɪtɪ/, /ˈkstɪtɪ/ (porõcy /xrɪˈstɪtɪ/; cmétyte, zuõcotuar /xrɛˈstɪtɪ/ e u rousscé oudituœren (“artificial”), uinicxi pœd upluivomy veat. ‹крестить›; xotya u rous. tuaré ‹xrest› e /æ (*ə)/, i ou seoho slova pri isclonyeinïé e pràvilno ne /æ/ a /ɪ/: /xrɪˈsta, xɘrˈsta, ɘrˈsta, ksta/ — ‹xrysta (crysta)›, rœuno hi ‹xrystomy (crystomy), xrysté (cr-), xrysti (cr-), xrystui (cr-), xrystœu (cr-), xrystœum (cr-)›, otge godé e gadati tou upluiv rousscoho zuõcotuara /xræst, xrɛst/ na /xrɛˈstɪtɪ/, ni bui na pitomé tlé), otge isveudxi usi si zuõcotuarui pœd odinõ pravopisy, vérno yea pèredamo he: blystéti, blyscéti, cryniça, stryméti, cruxiti, truati, cruau, gryméti, glutati, ale, he gadau eimy vuisye, dodauxi *do-, *po- bui moglo bouti pisano: dœu-, dœi-, pœu-, pœi-, o istocy: pœucrxiti /pʉkˈʃɪtɪ/ ( *po-krux-i-ti), dœugnati /dʏɣ̞ˈnatɪ/ ( *do-gun-a-ti), pœimstiti, pœimsta  /pʏmˈstɪtɪ/, /ˈpymsta/ ( *po-myst-), pœuslati /pʏsˈlatɪ/ ( *po-sul-a-ti). Ale pœznati, dœstati, bez ‹i› ci ‹u›, tam bo ne’ma *u ci *y istoslœuno. Ale, pri slovax cde *u u *lu, *ru znacity i /β̞/, e radxe lixiti ‹u› na pervœstné mésté, tb.: ruati /ɘrˈβ̞atɪ/ (po gòlôsné, /ˈrβ̞atɪ/), *po-+ → pœruati /pʏrˈβ̞atɪ/, a ne pœuruati, zuati — *po-+ → pœzuati, a ne pœuzuati, ponevagy boulo bui zaivo dué ‹u›; e, prauda, i inxe réxyeinïe: pisati rvati, zvati, a tocdé mogli buismo, ymabouty, pisati: pœurvati, pœuzvati, ta nésmi gotœu pisati ‹v› tou.
Coreni, cde *o-pèregòlós e œd istoslœunoho *u, buimy pisau is ‹œu›, yz ocrema pœd nagòlósomy, incoli i prosto ‹œ› — pocui ne réxiu eimy otuicyno.
Coreni, cde o-pèregòlós e œd istoslœunoho *y, pisiõ nuiné is ‹œi›, he u: cœilco ( *kol-yk-o), bœilxe ( *bol-yux-ye), vœilno ( *vol-yn-o), gœidno ( *god-yn-o) — se sõkésno oucazieity cyto sõgòlósen opœsylé e is /ʲ/ (ay, po narécïax mogeity bouti i bez /ʲ/, a /lʲ/ i toho mogeity bouti i [w], npr., bœilxe i /ˈbylʲʃɛ, ˈbʏlʲʃɛ, ˈbʉlʲʃɛ, ˈbʊlʲʃɛ, ˈbu͡ɵlʲʃɛ/ ale i /ˈbyʎʃɛ, ˈbyjʃɛ, ˈbyːʃɛ, -ʊ-/, /ˈbʏʃːɛ/, ta i /ˈbʏwʃɛ, ˈbʉwʃɛ/, ta ‹i› e za istoslœuïemy. Cde o-pèregòlós e cèrez *y na cœinçé slova, cyto *y e razomy i /ʲ/ po gòlósné po tacœmy *o, tam pisiemo na cœinçé ‹y› (po sõgòlósné), a tocdé *o-pèregòlós pisiemo prosto ‹œ›, ne ‹œi›, npr.: sœly, a ne sœily, ale sœilniça (ne sœlyniça).
U corenex is *ou (ow) cde *o-pèregòlós vuinicneity œd *y — u pocêpéx is *y, npr., *-yn-, *-ysk-, xotya tam i e *y istoslœuno, pisiemo ‹œu› /ʏw, yw, u͡ɵw, ʉ͡ɶw, ʉ͡ɞw/, tb. bez gédna slédou *y, ponevagy u slédé gòlósen + /w + ʲ/ (gòlósen + ‹в + *ь› cuiriliçeiõ) */ʲ/ yzceze dougye rano ésce u drous. dobõ, otge, popri pratuarui *orw-yn-o, *gou-yn-o, *ow-yk-a — is *y, pisiemo: rœuno (ne rœiuno ci rœvyno), gœuno, œuça (rœuno hi pri inxiéx gòlósnéx: prauda — ne pravyda, pèuno — ne pevyno, séuba — ne sévyba, criuda — ne crivyda). Rœuno ne pisiemo ‹i› po ‹œ› coli sõgòlósen opœsylé e /t͡ʃ, ʒ, ʃ/, atge tam po ‹c, g, x› ouge bõdeity ‹y›: mœgyno (ne mœigyno, i ne mœugyno), rœcyniça (ne rœicyniça, ale rœuc), sœxyca “mala, drœibna soxa” (ne sœixyca, ale ròd.mn. sœux).

Cyto do ‹œu› : ‹œi› : ‹œ›.

Bòlógo za poyasnyeinïe. Gadaiõ, e mi tepervy yasno, cyto yz toho e pisati u bœilxeosti izlõcéyeu. Izvéstno, cdes’ tac i gadax, ta yz pisanoho Vami e teagyco vuiznaciti, Vui bo napisiete tu tac, tu siac. Gadaiõ, napisiete ‹кінь› yac ‹cœnyu›, ta yac pisati’mete, na pr., ‹зір› (ròd. mn. œd ‹zorya›)? ‹Zœry› ci ‹zœryu›? Se e bœilxe o napisanïé ‹-yu› : ‹y› za *-yos, ta usege.

Cyto do ‹œu› : ‹œi› : ‹œ›.

Bòlógo za poyasnyeinïe. Gadaiõ, e mi tepervy yasno, cyto yz toho e pisati u bœilxeosti izlõcéyeu. Izvéstno, cdes’ tac i gadax, ta yz pisanoho Vami e teagyco vuiznaciti, Vui bo napisiete tu tac, tu siac. Gadaiõ, napisiete ‹кінь› yac ‹cœnyu›, ta yac pisati’mete, na pr., ‹зір› (ròd. mn. œd ‹zorya›)? ‹Zœry› ci ‹zœryu›? Se e bœilxe o napisanïé ‹-yu› : ‹y› za *-yos, ta usege.

Pisiemo zœryu - zorya he bourya - bouryu, bo crõtya - crõtyu, bo sadya - sadyu, a tacoge canya - canyu, ta u mõgyscax imenax: nœzyu - nozya, vertyu (“volumen”) - vertya, vœdyu - vodya, cœsyu - cosya.

P.P.: 
Ic *PelP-, *PolP-, *PerP-, *PorP-, dnesy eimy yzbagnõu cyto, na cœilco slœu is siacuimi sõcetanïami e cde bœilxe u rousscé, to mogemo pisati yea prosto ‹-ele-, -olo-, -ere-, -oro-›, prineauxi cyto za proxuiboiõ znaceaty /-əlɛ-/, /-ɔlo-/, /-ərɛ-/, /-ɔro-/. A na cœilco imeun is /-ɛlɛ-/, /-ɛlə-/, /-ələ-/, /-ɛrɛ-/, /-ɛrə-/, /-ərə-/ e znacovito mnéye, to ròzlõciti na pisymé bui boul tóuc radxe yix. Se usege mrity ne ousounõti znacœu ròzlõcui nad ‹e, o› (u razé ‹o› bui to moglo bouti ‹ó› za /o/, cde inacxe bui, za proxuiboiõ, boulo /ɔ/, ta pro /ɛ/, cde za proxuiboiõ bui boulo /ə/, ne mogemo coristati yz ‹é›, a nicy inxe neigy ‹ê› ya ne vémy). 
Coreni is /-ɛlɛ-/, /-ɛlə-/, /-ələ-/, /-ɛrɛ-/, /-ɛrə-/, /-ərə-/ sõty yz ocrema: 
/-ɛlɛ-, -ɛrɛ-/ — ona is *-ex-, he *gel-ex- u dauné osœibné imeni Gelex (Gelexu, cuiriliçeiõ Жєлєхъ), œd corene *gel- u geléti, gelati (†geolati, cuiriliçeiõ жєлѣти, †жолати, жєлати), védé œd *Gelislau ci *Gelimér porn. *-ex- u Bolex ( ← Boleslau), u pelex ( *pel- + *-ek-s-, ne *pel-k-s-, is *pel- “muicati, to pluck”; *pelks- e cray sõmnéuno tomou cyto incxe bui to dalo pràvilno ⁺polox, porn. *uelk- → voloc-), ta ne u selex /ˈsɛlɛx/ œd selezeny (selezenyu, selezeiny?), gerex (is corenemy *ger- “gerti” + *-ek-s-) — u six slovax e potreibno ròzlõciti pervoe ‹e› he /ɛ/, si récy cyto to ne e /ə/, tb., mœgylivo, pisiõtyi ‹ê› ci to za pervoe ‹e› abo za drougoe Gêlex, pêlex, sêlex ci Gelêx, pelêx, selêx. Siõduige teagnõty zuõcotuõrni coreni he derenc-, telen-, zelen- (zeny-zeleny, zelencéti), a u razé /olo/ i torox- (toroxtéti), otge: dêrenc- / derênc-, têlen- / telên-, zêlenc- / zelênc-.
Inacxe mi pocui ne ideity na oum.

/-ələ-/ — npr., u *dyrnu ( ← *dyr-n-os); tout mogemo pisati ‹dèren›, vidotuoreatyi cyto pervoe ‹e› e déystvno /ə/ (he boulo bui i pri prosto ‹-ele-›¹), a po cœilcou pervoe ‹e› e ouge métyeno he ‹è›, to i drougoe ‹e› ouge ne znacilo bui /ɛ/ he, za proxuiboiõ, u ‹-ele-›, ale /ə/, a tocdé ouge i drougoe ‹e› ne moglo bui znaciti /ɛ/ he u ‹-ele-›, ale /ə/ he za proxuiboiõ inde slaboe *y. 

Добродію Єлисію, якщо ж Ви знову знехтуєте спільне прохання тут https://slovotvir.org.ua/words/artyst#c114567 , будь ласка, дайте хоча б вичерпний список того, що де коли як читається. Дуже бажано відповідно до звуцтва літературної мови.
Наприклад: 
GY=Ж
Œ=і (закритий склад) 
Œ=o (відкритий склад) 
Якщо я напишу перебуквлювача (транслітератора), хоч би й кривого, це збереже мені й не тільки купу часу й сил

Ic *PelP-, *PolP-, *PerP-, *PorP- …

Nou, ne vémy… Po pervxe, myné tout ròzlõcyni ne tac vadeaty, a napisanïa na uzœur ‹cèrez› ‹sèred› ‹pèred› iz ‹è› vuidaiõty sea na opacui izladnéixiami. Po drougoe, ci ne ispricinity se plõtaninõ cèrez (cerez) neposlédôunœsty? Po trètïoe, ne ròzyasnili’ste yaco bouti iz ‹-olo-›, na priclad, u ‹colo(-)›. Coli ‹-olo-› za proxuiboiõ znaciti’meity /-ɔlo-/, tu yac e pisati, na pr., moye prœzüisce iz /-olo-/? Ésce ne teamiõ yac bouti iz tuarami na uzœur ‹gòlova› : ‹gòlœu›, ‹bèregti› : ‹bèreug(l)›.

Pisiemo zœryu - zorya he bourya - bouryu …

Tu pisiete tocdé i ‹-aryu›, do picladou, u ‹cobzaryu› ci ‹bouquaryu›? A mogli buiste uzagalé poyasniti, cde pisiete ‹-yu› za *-y-o-s, a cde prosto ‹-y›? Na priclad, ‹-cyu› ci ‹-cy›? Ésce’my vidéu ou Vas napisanïe na podobõ ‹Eliséiu› iz ‹-iu›. Ci ne mogli buiste i se poyasniti?

> Добродію Єлисію, якщо ж Ви знову знехтуєте спільне прохання тут https://slovotvir.org.ua/words/artyst#c114567 , будь ласка, дайте хоча б вичерпний список того, що де коли як читається. Дуже бажано відповідно до звуцтва літературної мови.
> Наприклад: 
> GY=Ж
> Œ=і (закритий склад) 
> Œ=o (відкритий склад) 
> Якщо я напишу перебуквлювача (транслітератора), хоч би й кривого, це збереже мені й не тільки купу часу й сил

Колись Ви, здається, писали, що маєте щось таке, хіба ні?

Pisiemo zœryu - zorya he bourya - bouryu …

Tu pisiete tocdé i ‹-aryu›, do picladou, u ‹cobzaryu› ci ‹bouquaryu›? A mogli buiste u zagalé poyasniti, cde pisiete ‹-yu› za *-y-o-s, a cde prosto ‹-y›? Na priclad, ‹-cyu› ci ‹-cy›? Ésce vidéx Vas pisato cyto he ‹Eliséiu› iz ‹-iu›. Ci ne mogli buiste i se poyasniti?

He pisax peredye, ‹-yu› u ‹-aryu› pisiõ, u istoté, ino tomou cyto pisiõ ‹-d-yu› za /-d͡ʒ/, a tacoge ‹-syu› /-ʃ/, ‹-tyu› /-t͡ʃ/, ‹-zyu› /-ʒ/, a tomou i ‹-lyu, -nyu›, darma ne’ma rœzniçui u vuimóuvé œd ‹-ly, -ny› ta ‹-cy, -gy, -xy›. Inacxe buimy pisau ‹-ary›. Ésce e derzyati u oumé cyto u védiyscé “cuyevo-polésscœy” smougé e * /rʲ/ e ésce dougye rano stalo /r/, tb. pluinõlo is * /r/, * /rj/ → /rʲ/ bõdõci isberegeno u pd.-zx. smougé, tb. vérno bui boulo znaciti na pisymé /rʲ/ u pd.-zx. rœznovidé — ‹-ry, -ryu›, a /r/ — ‹-r› pro narécïa cyto legeaty u medyax védiyscoyui “cuyevo-polésscoyui” smougui. Sia medya e dosta znacyna, hi medya, pro nastoyõ (“for instance”), * ke̯a̯-, * ge̯a̯-, * kse̯a̯- pered neperednyui golosnui → /t͡ʃɛ, ʒɛ, ʃɛ/ u pd.-zx., xotya i tam sõty → /t͡ʃo, ʒo, ʃo/, ta → /t͡ʃo, ʒo, ʃo/ u “cuyevo-polésscœy” smougé, ci * /o-ˈa/ → /a-ˈa/ u peredye pœd-litóuscé ceasti proti * /o-ˈa/ → /o-ˈa/ u peredye pœdleadscé, ta ponevagy uséx tuix rœzniç, xay znacynuix, e zamalo ocremiti yea na dué rœzné samostœyné “móuvé”, to odinyeinïa yix pœd odinõ “zagalno-rousscõ” móuvõ radi, ymemo coristati yz nadnarécynui pravopisi, pisiõci ‹-ryu (-ry?)› i za /rʲ/ i za /r/, i primrougiuxi oco na nagœidnõ “cuyevo-polésscõ” vuimóuvõ /-ra/, pisiõci ‹morya (moria?)›, ‹ceolo, geona, xeopœut› i za /t͡ʃoˈlo, ʒoˈna, ˈʃopyt/ i za /t͡ʃɛˈlo, ʒɛˈna, ˈʃɛpyt/, ‹-dya› i za /-d͡ʒa/ i za /-ʒa/ (*-d-y-∅). Nagolosiõ cyto otse i e pravopisy t.z. inui “sòbœirnui” móuvui.
Hi is phraneçscoiõ móuvoiõ, cde pravopisy pro “zagalno-phraneçscõ” e nadnarécyna, ta sõty i ocremui pravopisi pro “malomóuvui”, to i pro rousscui “malomóuvui” mogemo, u razé potrebui, pisati ocremami pravopisymi, npr. ‹gena, celo› sõto za /ʒɛna, t͡ʃɛlo/, ‹bodnara, mora, lécara› sõto pro /-ra/, ‹bagato› sõto pro /baˈɣ̞ato/ — xotya zagalno ‹bogato› i za /boɣ̟ato/ i za /baˈɣ̞ato/ tc.
‹-iu› he npr. u ‹Oliséiu›, hi ‹Andreiu (/andrij/ : ‹Andreia› /anˈdrɛja/, Œndreiu (Œndreia), Vartholoméiu, e sõto tomou cyto tac e mi na vid lépxe, inacxe bui moglo bouti i ‹Oliséy / Oliséi› (‹Andreiy / Andrei›, ‹Œndreiy / Œndrei›, ‹Vartholoméy / Vartholoméi›) — rœzniçui ne’ma. 

 дайте хоча б вичерпний список того, що де коли як читається […] відповідно до звуцтва літературної мови.
> Наприклад: 
> GY=Ж
> Œ=і (закритий склад) 
> Œ=o (відкритий склад) 

Ni.

> > дайте хоча б вичерпний список того\, що де коли як читається [...] відповідно до звуцтва літературної мови\.
> > \> Наприклад: 
> > \> GY=Ж
> > \> Œ=і \(закритий склад\) 
> > \> Œ=o \(відкритий склад\) 
> >
>
> Ni.

То можете дати, будь ласка, хоча б відповідно до МФА? Наприклад, і=/ɪ/, Œ=/ʏ/, gy=/ʒ/ тощо?

Ésce’my vidéu Vas pisati ‹Eliséiu› iz¹ ‹-iu›. Ci ne mogli buiste i se poyasniti?

‹-iu› he npr. u ‹Oliséiu›, hi ‹Andreiu (/andrij/ : ‹Andreia› /anˈdrɛja/, Œndreiu (Œndreia), Vartholoméiu, e sõto tomou cyto tac e mi na vid lépxe, inacxe bui moglo bouti i ‹Oliséy / Oliséi› (‹Andreiy / Andrei›, ‹Œndreiy / Œndrei›, ‹Vartholoméy / Vartholoméi›) — rœzniçui ne’ma. 

Ic puitanïou o pitomax imenax buimy ésce xtéu dodati, cyto pro yea izbagaiõ e dobré vidovito zaxovati mœgylivœsty ci, t.b.m., “lixyepravo” (“privilegium”) pisati toge imea rœzno. A sõdya pro to e cyto to sõty pitoma imena za sea (“per se”); to mogeity dati, yz ocrema, œdrœzniti osobui is tuimyge imeamy ci prœzüiscemy, tacuimy cinomy, nadauxi inou pitomou imeni i dodatocynui nedéleigynosti na pisymé. Taca ocremœsty e poxiryena po rœznax móuvax Euroupui, npr.: 
u nizozeimscé, prœzuísce Hendriks bouvaieity i u rœznopisanïax: ‹Hendrix, Hendrikx, Hendricks, Hendrickx, Peters i he ‹Peeters›, Dekker i he ‹Decker›, Smits i he ‹Smids, Smitz, Schmids, Schmits›, de Graaf i he ‹De Graaff, De Graeff, De Graef›, ‹De Ruiter / De Ruijter / De Ruyter›, ‹De Vos / de Vos / Devos / DeVos›, ‹Kuijpers / Kuypers› tc.; vuimóuva six rœznopisany e totogyna (aceiny xuiba u razé narécïa), a tlo tuix rœznopisany e yz ocrema u rœznax pravopisex u rœznui dobui, npr. dóugotõ golosnœu bé ranéixe znacyeno pisymeamy ‹e›: ‹ae, ee, ie, oe, ue› — nuiné ge yz toho e ‹e› lixyeno u ‹oe› /u/ (‹oo› bo znacity /oː/), ‹ee› ta ‹ie›, /aː/ e nuiné u prostax slovax ‹aa› u iné cruité iscladé ta ‹a› u polé, a /yː/ ‹uu› u cruité ta ‹u› u polé, ta, npr., prœzüisce sòcinitelya Adriana Willaerta e lixyeno is ‹ae›, u védiyscœy pravopisi; 

u suédscé, npr., ‹Aaberg / Åberg› — ranéixe bo /o/ (verstyveidno (“originally”), yz */ɑː/) bé pisano ‹aa›, crõgyoc na ‹å› novoyui pravopisi e malo “a”, ‹h› he u ‹Ahlgren›, ‹Ahlm› porõcy ‹Alm›, ‹Ahlqvist›, ‹Åhlund› porõcy ‹Ålund›, ‹Ahnfelt›, ‹Ahnlund›, ‹Ahrén›, yohoge ne’ma u prostax slovax u meidyu golosnomy ta prigolosnomy, e imovérno upluiv néme’scoho pisyma, a ci i prosto némeçscyeinïe, ‹q› ranéixe bouvxi pisano i u prostax slovax pered ‹v (u)› e nuiné zaxovano u prœzüisciax, znamenito ona is ‹-qvist›, npr.: ‹Ahlqvist›, ‹Almqvist›, ‹Appelqvist› ta porõcy ‹Apelqvist, Appelkvist, Appelquist, Apelkvist, Apelquist›, ‹Bergqvist / Bergquist / Berquist› i porõcy ‹Bergkvist›, ‹Bjellqvist›, ‹Blomqvist / Blomquist› tc,, ‹z› u ‹Afzelius›, ‹Berzelius›, ‹Bruzelius›, ‹Hazelius›, xotya to e use /s/ (u suédscé ne’ma /z/), ‹c› u ‹Celsius›, na ‹Ceder›, he pitomo ‹Ceder›, ta ‹Cederblom, Cedergren, Cederqvist›, xotya to e prosto /s/, imena œd imene Karl ceasto is ‹C›, npr.: ‹Carlen, Carlgren, Carlsdotter, Carling, Carlsson›, ci i ‹Casparsson›, ‹Collberg› — usé is /k/, xotya ‹c› e ceasto i u prostax slovax u ‹ck› za /kː/, a u ‹ch› ( = /ok/ ci prosto /o/) u odiné ino slové ‹och› *i, ta”, u prœzüisciax e ‹ch› ( = /k/) zaxovano, npr.:, he: ‹Bucht› (istoslœuno œd slova ‹bukt› is ‹k› “gouba, zatoca”, i prœzüisce i slovo sõty is /k/), ‹af Jochnick›, ‹sch› u ‹Cederschiöld›, xotya prosto slovo e ‹sköld› (œdcui samo prœzüisce), ‹ae› u ‹Andrae› porõcy ‹Andrä› (ta ‹Andræ› dœinscoho verstyvodou), ‹oo› u ‹Djoos›, xotya ‹oo› znamanscui u suédscœy pravopisi ne bouvaieity; 

u némeçscé, ‹ue› u Krueger porõcy Krüger, Maier / Meier / Meyer / Mayer, pri znamanscœmy ‹ei› nuiné u bœilxeosti prostuix slœu, popri ‹Fuchs› i ‹Fux / Fuhs / Fuchß›, ‹Weiss / Weiß / Weis / Weisz›, is ‹th› u ‹Günther / Guenther› porõcy ‹Günter› (‹th› bé pisano ranéixe ceasto i u prostax slovax, znamenito u onax na ‹-thum›, nuiné prosto ‹-tum›, ci ‹That, thätig, thaetig›, nuiné ‹Tat, tätig›, ‹Thür, Thuer›, nuiné ‹Tür›), ‹ey› u Leyen, Torney, Weyher, Freytag (pri Freitag “peatniça”), ‹yh› u ‹Dyhrn›, a i u pitomax méstoimenax he Rothenfels, ‹c› za /k/ u Crailsheim, a ésce prœzüisce Castell.

u õgorscé, xotya nuiné e /t͡ʃ/ pisano ‹cs›, u prœzüisciax e zaxovano védiyscõ pravopisy: Forgách, Széchenyi, Zichy, xotya /t͡s/ e nuiné pisano ‹c›, zastaroiõ pravopisïõ e u prœzüisciax zaxovano ‹cz›: Aczél, Boldóczki, Czakó, Cziffra tc. (a ranéixe i ‹Debrecen› bé pisano ‹Debreczen›, u pléucé Van Helsing na mapé e vidéti), ‹th› u Apáthy, Asboth, Asbóth, Bánáthy (za crayemy Banatscina), Batthyány, Guth, Góth, Horváth, ba i Husthy — œd carpato-rousscuimy méstomy Xoust, tb. “Xoustscuy”, ‹-y› za /ɪ/, xotya znamanscui nuiné to znacity /ʲ/, npr.: Apáthy, Balzary, Banffy, Peterffy (xotya istoslœuno e ‹-ffy› œd ‹fiú› “suin”), Pázmándy, ‹eö, eő› u Beöthy, Eötvös, Geőcze, xotya to e prosto /ɶ/; 

u ispanscé, duorianscoe prœzüisce Khevenhüller e lixyeno is ‹kh›, ta Entença is ‹ç›, xotya znamanscui ‹ç› u ispanscœy pravopisi ne’ma.

U rousscœy móuvé bui pri rœznopisanïé pitomuix imeun use tacui treba bouli derzyati pràvil, xay xirxix za znamanscõ pravopisy prostuix slœu, ta tacuix cyto ne vuixodeaty za medyui toho cyto mogeity bouti u rousscœy pravopisi, a to npr.: mogemo pisati ‹cz› he ménõ ‹ç›, atge védiyscui ‹ç› e œd ‹cz›, ale ne ‹tz› — /t͡ɕ ~ t͡s/ bo ne poxodity yz */t/ u rousscé, obace pitomo imea is /t͡s/ œd */t/ mogeity bouti, hi /d͡z/ œd /d/, npr. ‹dzeoubati, dzeobati› œd *‹deoubati / dhioubati›, i bay dougye ci sõty leadsca ci roumianaca verstyvodou ci pitoma, ta tocdé ymemo pisati radxe is ‹ts› ta ‹dz›, a ‹tz› u crayné razé ta nebagiano, u /-kɛβ̞ɪt͡ʃ/ mogeity bouti ‹-kevityu›, ‹-chevityu›, ‹-kevicy›, ‹-chevicy›, ‹-kewityu›, ‹-kevitcy›, ‹-chevicty›, ‹-kevitç› (na tlé toho cyto védiyscui, u dauniax pameatcax e i ‹-иць› Plyscœusco-Nœugorodsca prœzüiscia), a tacoge ‹-tçouc, -tsouc, -çouc›, ci i is ‹-k› na cœinçé, za /-t͡suk/, yz ocrema colo sõty duoriansca), ‹ie› zamésty ‹é› (yz ocrema coli docazano poxodeaty védiyscui “cuyevo-polésscoyui” smougui), ‹ki› zamésty ‹cui› coli docazano poxodeaty yz Voluini, /-tʲuk/ mogeity bouti pisano ‹-tiouc, -teouc, -thiouc, -thyouc, -theouc›, darma ‹tiou› bui u prostax slovax znamanscui znacilo /t͡ʃu/, mogeity bouti pisano ‹Xèucènco, Xèucenco, Syèucènco, Sièucenco, Sièucènco, -nko›, ‹Xèuciouc, Sièuciouc, -eouc›, mogeity bouti pisano is ‹Gn-› ci ‹Ygn-› xotya samo imea e pisati ‹Ignat› (ci ‹Ygnat›, coli vuixoditi yz *Ьгнатъ / *Ьгнатьи) u Gnatiouc, Gnathiouc, Gnateouc, Gnathiouc, Ygnathiouc, Ygnateouc, Ygnathyouc, mogeity bouti ‹ph› u Osiphenco, Osiphènco pri Osipenco, Osipènco, porõcy is ‹-scuy› mogeity bouti i ‹-schuy›, ‹-skuy›, ‹-skiy›, ‹-scui, -scúi, -scuï, -skui› (yz ocrema coli docazano sõty “Poléssca” ci colo toho craya, uclioucyno Voluini), prœzüiscia na /-ɛj/ mogeity bouti pisano he ‹-ey, -èy, -èi, -ej, -èj, -eyu, -èyu, -èiu, -eïu›, ona na /-ɛnko/ mogiõty bouti pisana e ‹-enco, -ènco, -enko, -ènko› (u crayné razé is ‹-cho, -cko›), /-tʲko/, /-dʲko/ mogeity bouti pisano he ‹-tyco, -thyco, -tyko, -thyko, -dyco, -dhyco, -dyko, -dhyko, -tko, -dko› — ‹th›, ‹dh› na tlé toho cyto, npr., prœzüisce /krʊtʲˈko/ mogeity bouti œd züisca /krʊtʲ/ a ono bui boulo pisano imovérno is ‹th› za /t/ u uzcœisnéx padéx: ‹Crõthya / Krõthya› = /ˈkrʊʷtʲa/, tomou ‹Crõtyco, Crõthyco, Crõtyko, Crõthyko, Krõ-›, i zagalomy zamésty ‹c› za /k/ u prœzüisciax ci pitomax imenax mogeity bouti pisano i ‹k›, a to i ‹ch› yz ocrema pered perednyui golosnui (a coli volya dana noséya to i inde).

__

¹ — ‹iz› “with”, xotya peredye béx poprauiau Vas coli pisaste ‹iz› “with” na ‹is› abo coli pisaste ‹iz› “from, out” na ‹yz›, nuiné gadaiõ cyto, na cœilco /z/ u “with” e stœyco pered /l, m, n, r, w/, a pered simi sõgolosnui e [z] godé yasouati “zuœncyeinïemy” pered zuœncui sõgolosnui, he boulo bui u razé /d/ proti /t/, /b/ proti /p/, tc. to mogli buismo pisati ‹iz› za “with” pered simi sõgolosnui, tb. ‹izl-, izm-, izn-, izr-, izv-, -izü-›, a tacoge cde *su- e [z] pered golosnui, npr. ‹iza-, izé-, izi-, izo-, izou-, izõ-, izui-› tc., ale pered zuœncui sõgolosnui /b, d, ɣ̞, z, ʒ, d͡ʒ/ buimy use tacui pisau ‹s›; xotya i pisiõci ‹z› tout œdrœzniti œd ‹yz, yz-› “from, out” tou dasty ‹i-› pri ‹y-› u ‹yz, yz-› “from, out”.

Ic puitanïou o pitomax imenax buimy ésce xtéu dodati, cyto pro yea izbagaiõ e dobré vidovito zaxovati mœgylivœsty ci, t.b.m., “lixyepravo” (“privilegium”) pisati toge imea rœzno …

Xoty’, na gély, ne vòlodéiõ (volodéiõ) bœilxeistïõ yz tuix móuv, ta roupno pocitati. Ta coli caziete, cyto u nizozeimscé tlo tuix rœznopisany e yz ocrema u rœznax pravopisex u rœznui dobui, tu na cyto e nam nuiné bezpricinno use tac poscladniouati u oucrayinscé?

prœzüisc(y/i)-… prœzuísc(y/i)-

Tu yac e isprauno: prœzüisce ci prœzuísce?

rœzn-

Ceomou pisiete prosto œ, a ne œi? Nacye ge yasouaste inacxe?

pisiõci… caziõtyi

Hm, réxili’ste pisati zuõcoslœuno -ci, ci usege istoslœuno -tyi

---

Tu yac bouti iz /-ɔlo-/, /-ɔro-/, /-əlɛ-/, /-ərɛ-/? Coli ouge este réxili pisati -olo-, -oro-, -ele-, -ere- ,tu iscazyit’ ouge xotya b’, yac e, na priclad, napisati moye prœzüisce. I yac bouti, na pr., is gòlovoiõ (ròd. gòlœu) i podœibnami slovami, cde /o/ abo /ɛ/ ne e u célœmy tuaré?