> \> \>
> \> «Білокриленьке ТелЄ
> \> \.\.\.
> \> Заблукало\\\, слози ллЄ»
> \> \>
> \>
> \> Cde ou Vas cuiriliçeiõ e ‹є› u ‹телє› ta ‹ллє›\, u déystvnosti\, tam sõty dua rœuzna zuõca:
> \> \[\-i̯͡e\] u ‹telea› proti \[\-ɛ\] u ‹ilïeity›\. Ôtge\, ‹telea› \[tɛˈlʲ • i̯͡e\] ≠ ‹ilïeity› \[\(ɪ\)lʲː • ɛ\]\.
>
> Спасибі, що відповіли. Та запитань від цього тільки побільшало.
> По-перше, Ви впевнені, що різниця там звучинна, а не тільки звуцька?
> По-друге. Хіба після м’якого так само [-ɛ], а не [e]?
> По-третє, виходить, я не помилився, коли сказав, що не зрозумію, як читати останнє слово в 1 рядку, поки не прочитаю останнє в 4, так?
> По-четверте, це ж, умовно кажучи, поезія, тим більше “любительська”, тобто цілком можуть римуватися И з І, наприклад.
Хоч про “по-третє” можете сказати щось, будь ласка?
> По-перше, Ви впевнені, що різниця там звучинна, а не тільки звуцька?
Pèuen, e zueacymeinna, tô ne sõty inxiozueaçi.
> По-друге. Хіба після м’якого так само [-ɛ], а не [e]?
Cde?
> По-третє, виходить, я не помилився, коли сказав, що не зрозумію, як читати останнє слово в 1 рядку, поки не прочитаю останнє в 4, так?
Tô e obuicéyna récy, izocrema i pro naideinïe stopui.
> По-четверте, це ж, умовно кажучи, поезія, тим більше “любительська”, тобто цілком можуть римуватися И з І, наприклад.
Mogeity, ta Vasye puitanïe bé inxie peruésno.
Я вже питав був Вас, та не пригадаю, щоб Ви дали ясну відповідь: як передати таким письмом місцеві особливості? Наприклад, “од” усюди в Н-Л, “ЗапороЖЖЄ” в Куліша?
До речі, я питав Вас і щодо “тринога” у р.в. мн., де й Шевельов казав, що там О, а не І. А “погода”, де є і “погід”, і “погод”?
Я вже питав був Вас, та не пригадаю, щоб Ви дали ясну відповідь: як передати таким письмом місцеві особливості? Наприклад, “од” усюди в Н-Л, “ЗапороЖЖЄ” в Куліша?
До речі, я питав Вас і щодо “тринога” у р.в. мн., де й Шевельов казав, що там О, а не І. А “погода”, де є і “погід”, і “погод”?
Zapòrôgïe, œd / œd-, trynôga : trynôg (try- = *трь-), pogôda : pogôd.
“œd”. А з чого видно, що це саме ОД, а не ВІД?
