ЕСУМ VI, 335: чмут "пустун", чмуд "паскуда; огидна, соромітна людина", чму́тни́к "пустун", чмутови́ха "пустуха, вигадниця, плутяга", чмутли́вий "розумний, дотепний", чмутови́тий "майстер на вигадки", чмутова́ти "пестити, милувати", чмутува́ти "пустувати"; д.-рус. чмутъ (чьмѫтъ) "шахрай".
Від *ky- + *mONt-o-s.
Коротко, природньо, зрозуміло.
Означає людину, що досліджує та працює собі на втіху, що є ключовою мотивацією у поглибленні віртуальних знань. Недарма "втіхи" отримають задоволення від здобутими ними ж знаннями, тож і тішуться.
