Не дуже-то гарна спроба, та поки так. Думаю, "-ліцтво" ясно.
"По-" означає повторюваність, багатократність.
Від умовного новотвору "*тежина" -- одиниця, (дуже) мала частина того ж (пор. "зернина", "піщина", "пилина" й под.). "Те ж"+"ина".
Отже, "потежиноліцтво" -- іще одна, можна сказати, жертва передати значення слова щонайточніше.
"Потежиноліцтво" = "(багаторазове) лікування по тежині"="(багаторазове) лікування по малій частині того ж".

Ото мені щось пишете за "вигадані" слова.
Щодо морфології: якщо брати "тотожній" за питоме, то, гадаю, буде ~"тожина". Але це не точно.

>"По-" означає повторюваність, багатократність.
Приклади?

"Щодо морфології: якщо брати "тотожній" за питоме, то, гадаю, буде ~"тожина". "
Я взяв від "те ж", щоб коротше, а значення те саме.

">"По-" означає повторюваність, багатократність.
Приклади?"

Ну, вибачте, якщо Ви цього-то не знаєте, ну... Але спробую, навіщось. До речі, "по-", як нетяжко зрозуміти, тут має й друге значення, як прийменник ("по тожині"), що я вже написав.

Перше, що спадає на думку, це дієслова. "Назбирати" й "поназбирувати", "написати" й "пописати"/"понаписувати", "(в)кинути" і "повкидати". Відчуваєте різницю? Наприклад, "укинути дрова" ніби одноразова дія, тоді як "повкидати дрова" -- як "укинути по одній дровиняці".
У нас є й окремі багаторазові дієслова: "попоходити", "попобігати". Більшість, мабуть, іменників, прикметників і прийменників походить від таких дієслів. Цього досить чи більше треба?

"по-" у "пописати", "повкидати" дає дію над множиною, а не повторюваність;
"попо-" значить велику тривалість, кількість дії, тобто "зробити чогось багато (у чім це "багато" вимірюють (час, кількість об'єктів тощо) — уже питання другорядне)".

>Наприклад, "укинути дрова" ніби одноразова дія, тоді як "повкидати дрова" -- як "укинути по одній дровиняці".
Ви не знаєте що таке повторюваність?

Повикида́ти, -да́ю, -єш, гл. Выбросить (во множ.).
А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262.
Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.

Повідкида́ти, -да́ю, -єш, гл. Отбросить (во множествѣ).

Повкида́ти, -да́ю, -єш, гл. Бросить во что-нибудь (во множествѣ).
Лушпиння з яєць повкидала в піч. Кв.
Ти ж їх, Боже, в рів глибокий, повкидаєш на погибель. К. Псал. 127.
Повів їх (жидів) дурінь до річки, повкидав по одинцю. Драг. 347.

Позакида́ти, -да́ю, -єш, гл. Забросить, закинуть (во множествѣ).
В мене є багато чобіт, що я позакидав нагору. Рудч. Ск. І. 213.
Персні позакидали в воду. К. ХП. 27.
Позакидали голови, насилу на їх держались шапки. Левиц. І. 15.

Поки́дати, -даю, -єш, гл. Бросить, оставить (во множествѣ).
На́що ж ти діточки поки́дала? Мил. 221.
В руйновищі, що люде по’дбігали, покидали мов кучуруги цегли. K. Іов. 34.

Чуби́ поки́дати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при томъ взятыхъ стригутъ. Г. Барв. 15.

Понадкида́ти, -да́ю, -єш, гл. Отбросить, отобрать часть (во множествѣ).
Це ти важко понакладав (дров на сани), понадкидай, а то на гору не виїдемо. Харьк. у.

Понакида́ти, -да́ю, -єш, гл. Набросать (во множествѣ).
Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік
Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373.

Пообкида́ти, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и обки́дати, но во множествѣ.

Поперекида́ти, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и переки́дати, переки́нути, но во множествѣ.
Поперекидала вози... в воду. Рудч. Ск. І. 33.

Поприкида́ти, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и прики́нути, но во множествѣ.

Пороскида́ти (ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ТВАР "роС-"), -да́ю, -єш, гл. Разбросать.
Каміння пороскидав. Мнж. 34.

Поскида́ти, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и ски́нути, но во множествѣ.
Йовдоха-святоха скоренько усе із себе поскидала та у піч, а сама сидить. Рудч. Ск. І. 177.
Поскидала з себе шовкове убрання, наділа знов своє рам’я. Рудч. Ск. II. 46.
Поскидав потужних з престолів. Єв. Л. І. 52.

Попи́сувати, -сую, -єш, сов. в. пописа́ти, -пишу́, -шеш, гл.
1) Писать, написать (во множествѣ).
Дрібне листє пописує. АД. І. 135.
Там (у книгах) усе як раз пописано. О. 1862. VI. 59.
2) Только сов. в. Исписать.
Пописав увесь папер.

Натомість
Перепи́сувати, -сую, -єш, сов. в. переписа́ти, -пишу́, -шеш, гл.
1) Переписывать, переписать.
Переписав усе знову, бо було погано.
2) Дѣлать, сдѣлать списокъ, реестръ, перепись.