Слово "тьмінь" гарне, хотілося би і його куди-небудь дати на якусь тяму.

Кудись та буде.

Радо мені се чути :)

У сього слова є тълк "мѣщѣнін" мѣнєно негативний, а нє нейтральний. Тут є мѣнєно нє просто "жітель, мѣшьканьц мѣста, городжѣнін", а "мѣщѣнін - грѫбъи, нєвѣджа, грѧзлъи в старъіх глѧдѣх і марнъіх вѣрах, бобонах". Сам зѧбівъи корень *кълт- тълку "трѣпанє, куіълджєнє волосіє", ѡд іакого нічє ("виник, з’явився, постав") тълк "мѣщѣнін" у слова кълтун є пьрвѣсно негативний.

Не переконали, у словнику немає нічого про те, що слово має негативний відтінок.
Пробачте, я поважаю Вас за, як розумію, щиру любов до мовознавства, української мови та історичної справедливости, але тут я не бачу прямих доказів, що значення слова було лиш негативне – бо якщо це дійсно так, то дивно, що в словнику не писано щось на взір "з негативним сенсом" тощо.

Не дивно, що я сього не побачив. Я не всі Ваші слова можу прочитати. Мало віри, що хоч хтось з першого разу це правильно зробить. Кажу як є, уже пробачте.
Писати "тълк" і читати "товк" це якийсь рай для етимологістів і жахливий сон людини, яка любить зручність і простоту.

Ну, то такє є...

PS.: Зручніше думати, чи писати у- або в-, і- або й-, і все одно на кінець помилитися? Зручніше писати "фонетично", вбиваючи розмай діалектної вимови, на користь одній вибраній формі?

В сучасній українській мові дві голосівки між префіксом і коренем звичне явище.

Ото жє "в сучасній українській мові" – сѫржіку з зєлєнъім свѣтлъм в "стандарт", з проніклъім в рус.м. чуджім звѫчствъм лѧдьскъім та москъвскъім.

Я згідний, що в живій розмовній мові межа між префіксом і коренем не впливає на фонетичні особливості. Мене наприклад дратує коли не дозволяють ставити наголоси на префікс чи суфікс, бо правила вимагають наголошувати кореневий склад. Щодо написання і вимови двох голосних підряд, то це я вважаю недорозробленням правопису, бо легше підігнати все в межі однієї морфеми, ніж морочитися з межею між ними, що й зробили промосковські "правописники". Думаю, що спочатку слід належним чином унормувати правопис, а поки, що я намагаюся користуватися новою редакцією з віддаванням переваги тим нормам, які були в репресованому Скрипніківському правописі 1928 року, цебто лавреат, а не лауреат, міт, а не міф, серіял, а не серіал і т.д.

"нормувати" правопісь, латаіѫчі чіннѫ правопісь, нікда ніч доброго нє дасть. Докъі пішємо "шісТнаДцять", з одіного боку, та "піс?ний", "ус?но", з другого, "Щастя" з одіного, та "роЗЧистити" з другого – нє бѫдє кѡньц нєдорозумѣніѫ і волокъітѣ з пісьмъм. І дліа мєнє мѣна "міф" на "міт", чі "індик" на "индик" є ігра в пѣсцѣ. Колі іѣ бачѫ нъінѣ пішѫть "инший" по голосцѣ на кѡнцѣ слова пєрєд тъім, то є проті русского пітомого звѫчства нє мьншє нежь пішѫчі чінно до "нової редакції".

Три століття бездержавности, три століття гніту, вони дають за себе знати :(

В москъвскѡи є "неуч". Не’ма нуджї в москъвскѡи бѫті слову +"неучство ~ неучество" лічіті ("аби довести") москъвскъи (чі лѧдскъи) влів зѣву в русскѡи мълвѣ. Въімълвѫ і звѫчство русскє є давно ужє у мълвцѡв засвчєно ([зашчено], ѡд "застити *засвьтіті") въімълвоіѫ та звѫчствъм москъвскъім і лѧдскъім – з [а]каніемь, [f]єканіемь, і прочім.

Я чув тільки "невежда", "незнайка" і "невежество", "незнание". Ваші приклади мені не траплялися, але я вірю Вам, що вони є. Також я припускаю, що "неук" і "неуцтво" придумали звичайні українці, які століттями зазнавали впливу московської і польської мов.

Як сильно "різануло" це ваше невкраїнське "і прочім".

Іарославє Шчьпачє,
а іѣ в моск. слово "неуч" чюв, і нє раз.

Карл-франц Ян Йосиф,
прочім є мълвіті: [про́чим], нє [прочім].

Іарославє Шчьпачє,
"Також я припускаю, що "неук" і "неуцтво" придумали звичайні українці, які століттями зазнавали впливу московської і польської мов." – ото.

Я знаю, що ви пишете [і] замість [и], мене саме слово "прочим" обурило, не говорили на Україні так.

Це ж просто кінцевий префікс "-інь" для загальних абстрактних тям, на узір "небінь", "глибочінь", "далечінь".

І тако бѫло бъі [тьмінь], а нє [те́мінь]. :)

Дякую за підпору !

Дякую, виправляю на "ство".

Очевидно ж, що наголошення, що людина хоче не все спинити, а саме проґрес та науку!
Якщо назвати просто "пинство", то як відрізнити це від ще мільйона инших ідей та ідеологій, які прагнуть щось спинити? Тому й дали слово "віда".

Спасибі за допис, Цісарю.

Ага, то Вашє "відо-" бѣ за "вѣд-о-". Іа бо розумѣв то бѣ за "ѡд-о-", гі в "ѡд-об-разіті" чі в "ѡд-о-крєміті". Іносє.

Радий, що ми порозумілися !

Нєдорозумѣніє сє красно кажє на сѫднѡсть ("потребу, потрібність; целесообразность") морфофонематичного пісьма, і рѡзніті: "пѡст" ѡд "пѣст", "пѡстнї" ѡд "пѣсни", "рѡзніа" ѡд "рѣзніа", "тѡк" ѡд "тѷкл" і "тѣк", "ѡд", "вѡд" ѡд "вѣд", "нѡг" ѡд "нѣг", "сѡк" ѡд "сѣкл" чі "сѣк", "рѡк" ѡд "рѣк" і "рѷк", "бѡг" ѡд "бѣг", "тѡнь" ѡд "тѣнь", "ѡсь" ѡд "вѣсь", "ѡр" чі "ѡрь" ѡд "вѣрь", "мѡль" ѡд "мѣль", "бѡль" ѡд "бѣль", "рѣнь" ѡд "рѡнь", "стрѣк" ѡд "стрѡк" то чьто.

Єлисію, пропоную Вам, створити стосовно цього нитку на Толоці в підрозділі "Словотвірні питання":Словотвірні питання

Єлисію, але це ж залишиться порожньою канцелярською штучною нормою – різнити на письмі звуки, які людина не здатна різнити на слух. Якщо хтось не напише, а говоритиме словами стоючи поруч, то людина одначе буде плутатись – яка різниця, писати "пѡст" чи "піст", якщо для українця на слух це буде одне й те ж слово?!

Є нє мало говорѡв (ПАЗИ!: нє лічіті % холощєної шкѡльної въімълвъі та москъвщєної въімълвъі!), чьто тї звѫкъі рѡзнѧть.

Пісьмо тѧгнє ("мусить, повинно") кръіті ("покривати, покрити") і говѡркъі, чьто пьрвѣснї рѡзнї звѫкъі нє рѡзнѧть, і тї, чьто пьрвѣснї рѡзнї звѫкъі рѡзнѧть. Нє то, пак, пісьмо "фонетичне", іакє клоніть іно до въімълвъі дєіакъіх говѡрък, а до інъіх нѣ, жівіть кромѣіство ("сепаратизм") "карпато-русінскє", "полѣсскє" і прочє. Колі чіннє пісьмо пішє: "час" і "часть" – чєрєз "а", тодѣ тї говѡркъі, дє там сѫть рѡзнї звѫкъі: [чєс~чїс] "чѣс" проти [чьис(т)ь], імѫть габаті ("претендувати, висувати претензії") про "окрему мову" та "окремий народ" → "визнайте наше право на незалежність".

Та, колі б’ і жѣдна говѡрка іакъи звѫк пьрвѣснъи такъі нє рѡзніла, і тако бъі лѣпшє пісаті морфофонематично та етимологічно, бо, напр., і та жє словачска, чешска, лѧдска, словѣнска імѫть пьрвкъі етимологічного пісьма: слвч. "e : ä", чеш. "ů : ú", лѧд. "u : ó", "ż/sz : rz". І на кѡньц, то є наш спадък.
Прошѫ на пєрєд нє пьрті ("аргументувати") "літературним стандартом" і сѫчѣснъім станъм бѡльшості, бо "літературний стандарт" тъи є, на дѣлѣ, "стандартизований сѫржік", а бѡльшесть мълвцѡв нъінѣ мълвіть москъвскъімі звѫкъі.

Тобто, Ви не є прихильником "відроджувати" звук [ѡ] замість [і] по всій Україні (я досі гадав, що такий був ваш замір), і вважаєте, що [ѡ] може лишитися лишень по діялектах, але більшість українців можуть вживати замість нього звичне [і]?
Мене це цікавить, бо не перший раз трапляє мені у працях думка про неймовірну важливість цього звука, що свідчить про самобутність українського народу ще за найдавніших віків.

Не зовсім так. В ідеалі я бим за відродження "ѡ" (яко й инших звуків) пі всій Україні, або: по щонайбільшій частині її. Але, й нерозрізнення тих чи тих звуків в окремих говірках є явище часте в різних мовах, тому я передбачаю/припускаю в перспективі наявність окремих говірок без розрізнення "ѡ, ѷ, ѣ" чи "вузького е" (в слові "сім" семь). Розрізнення є ліпше ніж нерозрізнення. А ще є ("треба") числити ("враховувати"), що й оте розрізнення не лежить ("полягає") в якій одній конкретній вимові того "ѡ". Уже в тих наявних говірках, що й нині різнять "ѡ" від инших звуків, прихованих під "і" чинного письма, вимову його реалізовано різними звуками. Мені є по добі найбільше політика мовна (в плані правильности) англійська, німецька чи дінска, де правильність є скоріше тенденція, з доволі широкою волею припустимих відхилень і розмаїть. А з "фонетичним"/"фонетизуючим" письмом сього не досягти. Я мню ("уявляю собі") в ідеалі переставлення акцентів/поглядів на розрізнення та нерозрізнення, за яким престижнішою, бажанішою та освіченішою вимовою буде розрізнення, а не навпаки, коли мовців тих говірок, що такі звуки різнять, є бачено як "вуйків, селюків".

Ну не буквально ж!

Знання:r2u.org.ua: відати
інформація:інформація
"логія" (наука): -логія
наукова теорія:теорія
"о" - інтерфікс для милозвучності.

Це ж звично для побудови слів – "водА", але "водОспад" тощо.

Дякую за допис, Цісарю !