Альберт Айнштайн пояснював гравітацію кривиною (вигнутістю) простору:
uk.wikipedia.org: Загальна теорія відносності
Утворено з кореня "ЛУК" слова "лукуватість" (кривина, вигнутість): 
r2u.org.ua: лукуватість
за допомогою префіксу "ПА-" в контексті вторинности/походження: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine25-15.pdf
Зважаючи, що ґравітація це вигин просторо-часу (а не просто сила притягання, як це вважав шановний Ньютон), Ваша пропозиція просто геніальна!
"Па-" що вказує на причину, і корінь "лука", який вказує вигин, тобто буквально "те, що є наслідком вигину (континіюму)"! Прекрасний синтез науки і мистецтва мовного.
Дякую, Цісарю !
Саме слово, вірогідно і на жаль, є калькою російського "(при)тяже́ние". :(
Не думаю. Це похідне від тяг/тяга, тягти/пягнути.
А похідне, яке почали вживати щодо гравітації в якій мові?
В такі миті тре закривати свої очі на існування російської та виходити з того, чи таке слово підходить українській. Я думаю, що дуже та й навіть та.
До того же, у російській "тяг" і похідні слова дуже рідкісні, вони використовують "тянуть".
На російському Вікісловнику слово "тягати" позначають як просторічне регіональне та розмовне жаргонне: https://ru.wiktionary.org/wiki/тягать
Ось Вам українська мова, виходьте з неї:
http://hrinchenko.com/
Як на мене, то доволі логічне використання "тяг" для гравітації. Гравітація тягне предмети один до одного, а якщо говорити про земну гравітацію, то нас земля тягне додолу. Не тисне до долу, а саме тягне. Також перегукується з фізичним визначенням "ваги" як сили, що давить вниз. Вага = сила гравітації. Тут на сайті бачу, що використовують "тяга" для перекладу "вага".
Нехай бужуть паралельні слововзори «тяжі́ння» й «тя́ження».
+