чудово! от тільки як тоді передати "гуманоїдний"? людовзірний?

Саме так!
Пор.: хаптурник – хаптурний, противник – противний, покірник – покірний, печерник – печерний, капарник – капарний, характерник – характерний, нужденник – нужденний, химерник – химерний, двірник – двірний...

Це змавпований московський ужиток, накинутий за Сталіна.

До чого тут Сталін?
Поді́бний, -а, -е.
1) Подобный, похожій.
2) Пригожій, красивый.
3) Годный.
Словник Грінченка, 1909 рік. r2u.org.ua: подібний
Аналогічно "звіроподібний","вилоподібний", "птахоподібний" і т.д.

До чого тут слово "подібний"? Я казав про складні слова, що в них друга частина "-подібний". Українською не "звіроподібний" (це московщина), а "звіруватий", не "птахоподібний", а "птахуватий".

Бо "подібний" в цьому випадку більше натякає на схожість, аніж "-ватий". А людинуватина асоціюється радше з улюбленою стравою канібалів, аніж з істотою, що нагадує людину.

Я Вам пояснив, що за Сталіна прикметники на -уватий замінили на -подібний, щоб було як у московській мові, а Ви мені знову за рибу гроші.

А хіба "людина" морфологічно не схожа на "яловичину" чи "свинину"? Отож.

Я не експерт мовознавства, просто рахую, що потрібно знаходити компроміс між милозвучністю й повною мовною чистотою слова. Якщо як прикметник людинуватий ще "звучить" і є аналогом "гуманоїдний", то людинуватина ріже вухо, уявіть собі уривок з тексту наукової фантастики "З літального човна вийшли троє істот. На перший погляд нам здалося, що це людинуватини. Найвища людинуватина підійшла до нас і привіталась". У такому вжитку "людоподобець" чи "людоподібний" більш милозвучне і зрозуміле.