Імперсонатор — особа, яка імітує чи копіює поведінку або дії іншої людини.
Приклад вживання
Образ Елвіса - один з улюблених для імперсонаторів.
Походження
англ. impersonated:
1. To assume the character or appearance of, especially fraudulently: impersonate a police officer.
2. To imitate the appearance, voice, or manner of; mimic: an entertainer who impersonates celebrities.http://www.thefreedictionary.com
Цікавий приклад щойно знайшов. У Грінченка подано слова "уорати", "уорюватися", й "воратися" - усі від "орати". А в словнику Ніковського вже "ворати", "ворюватися". А в правописному словнику Голоскевича: "уво́рюватися... увора́тися... і уо́рюватися, уора́тися". Це свідчить про, як я розумію, 1) різну практику вирішення зяяня залежно від говору, й 2) різне товкування кириличних букв і просто різнобіжжя в записах однакової вимови.
То складна тема, казати чесно. Фонотактика. Є й інший спосіб в українській подолання зіву - подовження однакових голосних фонем. На приклад, між префіксом та коренем, між інтерфіксом і коренем складного слова("кароокий"), чи на стику слів у безперервному мовленні. Джерел про це не маю, виходжу лише з почутого та своєї вимови, сам роблю висновок, шо таке явище поширене. У церкві не раз чув не лише "Аврам", але й "Авраам" з довгою вимовою [ɑː]. Цікаво ше як таке подовження звучить із двох різних голосних фонем. У звичній вимові "театр", "океан" у своїй вимові часто чую одну, довгу голосну з постійною якістю, або ледь зміненою якість упродовж вимови. І та якість сидить між тими голосними, але ближче до /ɑ/. Обидва слова ледь не двоскладові в мене (вимовляю /ɛ/ між "тр"). У виразній, повільнішій вимові я ті дві голосні розділяю й слова мають три склади. Але то, мабуть, уже більш сучасна особливість вимови деяких через саме такі нерідні слова, коли люди не вставляють епентези, але й не змикають гортань між голосними ( [ʔ] ). Сподіваюся я не один, хто таке помітив.
sum.in.ua: mashynist )
мавпа
Літеральний переклад. Нема над чим думати.
+++
https://e2u.org.ua/s?w=уособити&dicts=all&highlight=on
+, хороше слово
"Уво".
Наврядчи тут можна позбавитися зяяння
Чому не можна? "Вособлення" чи "увособлення".
Цікаво, якщо оте "в" там виправдано, то я перепрошую
На початку виправдане, бо це той же префікс, а між голосними виправдене як у слові "павук", на приклад, тобто перед наголошеною голосною як епентеза.
Цікавий приклад щойно знайшов. У Грінченка подано слова "уорати", "уорюватися", й "воратися" - усі від "орати". А в словнику Ніковського вже "ворати", "ворюватися". А в правописному словнику Голоскевича: "уво́рюватися... увора́тися... і уо́рюватися, уора́тися". Це свідчить про, як я розумію, 1) різну практику вирішення зяяня залежно від говору, й 2) різне товкування кириличних букв і просто різнобіжжя в записах однакової вимови.
Дякую за пояснення, тоді питань нема
Про це є й окрема нитка:
Боротьба з приписництвом
Олекса вам уже довів, що правда не ваша. Та й зважаючи на сьогоденну вимову, варто таки вказати людям, що між "у" та "о" має бути проміжне "в".
То складна тема, казати чесно. Фонотактика. Є й інший спосіб в українській подолання зіву - подовження однакових голосних фонем. На приклад, між префіксом та коренем, між інтерфіксом і коренем складного слова("кароокий"), чи на стику слів у безперервному мовленні. Джерел про це не маю, виходжу лише з почутого та своєї вимови, сам роблю висновок, шо таке явище поширене. У церкві не раз чув не лише "Аврам", але й "Авраам" з довгою вимовою [ɑː]. Цікаво ше як таке подовження звучить із двох різних голосних фонем. У звичній вимові "театр", "океан" у своїй вимові часто чую одну, довгу голосну з постійною якістю, або ледь зміненою якість упродовж вимови. І та якість сидить між тими голосними, але ближче до /ɑ/. Обидва слова ледь не двоскладові в мене (вимовляю /ɛ/ між "тр"). У виразній, повільнішій вимові я ті дві голосні розділяю й слова мають три склади. Але то, мабуть, уже більш сучасна особливість вимови деяких через саме такі нерідні слова, коли люди не вставляють епентези, але й не змикають гортань між голосними ( [ʔ] ). Сподіваюся я не один, хто таке помітив.
«що правда не ваша»
🙄
«То складна тема, казати чесно.....»
'Cestno', sõgouba e ino cèrêz cuiriliçõ.
u- + osob- + -i-ti → uosobiti /w•oˈsob•ɪtɪ/ = /woˈsobɪtɪ/. I gotovo.