Ну само собою слова-паразити треба просто викидати

Ні, саме короче.
ТШ → Ч

Це в москвинській мові. Ми маємо коротше, коротший
goroh.pp.ua: коротше

"Ні, саме короче.
ТШ → Ч"
Це не так. Т+Ш=ЧШ

Д. Романе.
Не доконче так. Я даю найпростішу вимову, а там уже дивіться самі як вам зручно вимовляти. Колись у руській мові був звук, який нині позначають як "ъ". Він одпав сам по собі, тому що він не потрібен. Принаймні його відбивання на письмі. Може призвук десь зберігся, та відбивати його нема потреби.

Д. Ярославе.
Мова тяжіє до спрощення
ні що → нич
єсть (псл. *(j)estь) → є
сей час → сечас → счас → щас → ща
ото сей → отсей → оцей → цей → це
серда (*serda) ↔ сердце (*sьr̥dьce) → серце (хоча водночас маємо сердечний та серцевий)
себе → ся
тебе → тя
мене → мя

Це неминучий розвиток живої мови. І добре, якщо це відбувається на питомих засадах, а не на чужих, коли мовці всотують у себе різний сленг, бо своєї лексики не мають/не знають.

"Д. Романе.
Не доконче так. Я даю найпростішу вимову, а там уже дивіться самі як вам зручно вимовляти. Колись у руській мові був звук, який нині позначають як "ъ". Він одпав сам по собі, тому що він не потрібен. Принаймні його відбивання на письмі. Може призвук десь зберігся, та відбивати його нема потреби."
Це не "найпростіша вимова", це хибна вимова. У звукосполученні ТШ Т уподібнюється, як я вже сказав, до Ш, перетворюючись на Ч, але саме Ш не зникає.

"Д. Ярославе.
Мова тяжіє до спрощення
ні що → нич
єсть (псл. *(j)estь) → є
сей час → сечас → счас → щас → ща
ото сей → отсей → оцей → цей → це
серда (*serda) ↔ сердце (*sьr̥dьce) → серце (хоча водночас маємо сердечний та серцевий)
себе → ся
тебе → тя
мене → мя

Це неминучий розвиток живої мови. І добре, якщо це відбувається на питомих засадах, а не на чужих, коли мовці всотують у себе різний сленг, бо своєї лексики не мають/не знають."

"сей час → сечас → счас → щас → ща" Це кацапська вимова зі слабкою вимовою.
Українській мові загалом вона теж тривалий час була, очевидно, притаманна, як і деяким говіркам нині, але літературна мова передбачає сильну, як у більшості говірок. вимову, тому ця схильність до спрощення занепадає

Та нема у нас такого слова, Є коротше
r2u.org.ua: Короче

Романе, будь ласка, не вигадуйте відсебеньок

Яких "відсебеньок"? Не знаєте -- не кажіть

Наведіть правила, приклади.
Є коротший, коротше. Що в старих словниках, що в сучасних

Вимовляється через ч, пишеться через тш

<Вимовляється через ч, пишеться через тш>
Тут годилось би з -чч- як от у слові "луччий".

>Вимовляється через ч, пишеться через тш

Тоді по-вашому годиться писати батьківськина (не батьківщина), висший чи високіший (не вищий), довжше чи довгше (не довше).

>Та нема у нас такого слова, Є коротше

Нема у нас слова "скоротшений", є "скорочений".

За чинними правилами й загальними засадами може бути тільки "короТШе". Пишете безглузді речі, вибачте

»Мова тяжіє до спрощення
ні що → нич
єсть (псл. *(j)estь) → є
сей час → сечас → счас → щас → ща
ото сей → отсей → оцей → цей → це
серда (*serda) ↔ сердце (*sьr̥dьce) → серце (хоча водночас маємо сердечний та серцевий)
себе → ся
тебе → тя
мене → мя

P. Xèuçovo, pischete dourœsty.

Tvari ‹mea›, ‹sea›, ‹tea› ta ‹mi›, ‹si›, ‹ti› ne sõty isprostchéinnha œd ‹mene, sebe, tebe› ta ‹mynie, sobie, tobie›, ale prislœinni ("enclitica").

‹сей час → сечас → счас → щас → ща› — se e het' inxya móuva.

‹єсть (псл. *(j)estь) → є› — se e ne isprostchéinnhe a yno rœzno tvaroslœuvïe, rœuno ‹-mo› (roussca, serboxorvatsca, sloviensca) proti ‹-m› (*-mu ; veatsca) proti ‹-mui› (serednioroussca, leadsca) proti ‹-me› (céixsca, slovaçsca, bóulgarsca) u dieyeslovax 3. osobui.

‹ні що → нич› — ne isprostchéinnhe a rœznintvari: ‹nicyto› yz *ne-i + *ky-to, ta ‹nicy› yz *ne-i + *ky.

I ‹corotye› /kɔˈrot͡ʃɛ/ ta ‹corotxe› /kɔˈrot.ʃɛ/ sõty tvaroslœuno ("morphologically") rœzni tvari: ‹corotye› /kɔˈrot͡ʃɛ/ e comparativum neutrum nominativum singularis, a ‹corotxe› /kɔˈrot.ʃɛ/ e comparativum neutrum accusativum singularis. Tacage rœzniça e i, na pr., méidgy:
‹teagye› /ˈtʲaʒɛ/ : ‹teagyxe› /ˈtʲaʒ.ʃɛ/,
‹scorieye› /skoˈrijɛ/ : ‹scoriexxe› /skoˈriʃːɛ/,
‹loucye› /ˈlut͡ʃɛ/ : ‹loucyxe› /ˈlut͡ʃ.ʃɛ/,
‹riedje› /ˈrid͡ʒɛ/ : ‹riedxe› /ˈrid.ʃɛ/,
‹dalye› /ˈdalɛ/ : ‹dailxe› /ˈdal(ʲ)ʃɛ/,
‹bolye› /ˈbolɛ/ : ‹bœilxe› /ˈbʏl(ʲ)ʃɛ/,
‹mnieye› /ˈmnijɛ/ : ‹menxe› /ˈmɛn(ʲ)ʃɛ/,
‹nizje› /ˈnɪʒɛ/ : ‹nizjxe› /ˈnɪʒ.ʃɛ/,
‹blizje› /ˈblɪʒɛ/ : ‹blizjxe› /ˈblɪʒ.ʃɛ/

»Вимовляється через ч, пишеться через тш«

Ni. Tam cde ‹corotxe› e, tam i vuimóuva e /kɔˈrot.ʃɛ/, a cde vuimóuva e /kɔˈrot͡ʃɛ/, tó e ‹corotye›.

»>Та нема у нас такого слова, Є коротше

Нема у нас слова "скоротшений", є "скорочений".«

‹скорочений› — ‹iscorotchén (iscorotyén)› e œd ‹iscorotiti (‹(и)скоротити)›; *su-corotiti/*съ-коротити) — "to shorten down ≈ to shorten, to make short", a e iesce ‹коротшати› — ‹corotxieti›, œd ‹corotXE = коротШЕ› — "to become shortER".

Ну слова-паразити треба просто викидати, тут нічим не зарадиш

У москвинів одно 🤭

"Чи "одне слово"."
Так, але вагаюся, бо не зустрічав у класиці.

У "Єретику" точно є