запозичення із середньовічної латини;
слат. chiromantia утворене з основ грецьких іменників χείρ «рука», спорідненого з тох. А tsar, тох. В ṣar, хет. keššar-, kiššar-, вірм. jeṙn (первинний зн. в., мн. jerk‘), алб. dorë, і μαντείᾱ «пророцтво, ворожіння, пр
Вимова: {rʊʷˈkʊ̯͡ɔt͡ʃɛt ~ rʊʷˈkʊ̯͡ɔt͡ʃɵt}, rõcwcyt- {rʊʷˈkyt͡ʃt ~ rʊʷˈkyʃt ~ rʊʷˈkʊ̯͡ɶt͡ʃt- ~ rʊʷˈkʊ̯͡ɶʃt- ~ rʊʷˈcyt͡ʃt- ~ rʊʷˈcyʃt-}.
Від rõc- (*ronk-) "рука" + cyt- (*kyt-) "чьтити, чьсти, читати" — "читання руки", рівни нім. Handlesen "читання руки = хіромантія".
Наголос у вимові та рефлекси гармонізованого *о перед "слабим" *y (<ь>) є за зразком <макітра> – *mak-o-tyr-a => *макѡтьра, при <о> з *ь сильним: <макóтер>, *макóтьръ; міна [t͡ʃt- ~ ʃt] є ги в {чтити~штити}.
—
Навіщо калькувати?