По-перше, ніякої старослов'янщини не існує, по-друге, сласний - ласий. Словник Грінченка. СУМ. По-третє, подаю українські слова із цим коренем: сласно, сласність, сластьон, сластьонниця, так що все в межах нашої мови.
Повністю з вами згоден, адже сам термін "старослов'янська" говорить ніби про те, що це стара мова усіх слов'янських народів, що не відповідає дійсності. Так звана старослов'янська чи церковнослов'янська це є староболгарська, я її вивчав, тому з певністю про це кажу.
«Всім єдиноплемінним народам глава - народ руський, і руське ім'я тому, що всі слов'яни вийшли з руської землі, рушили в Римську імперію, там заснували три держави і прозвалися: болгари, серби і хорвати; інші з тієї ж руської землі рушили на захід і заснували держави польську та моравську або чеську. Ті, які воювали з греками або римлянами, називалися словенці, і тому це ім'я у греків стало відомішим, ніж ім'я руське, а від греків і наші літописці примислили собі, ніби нашому народові початок йде від словенців, ніби і руси, і ляхи, і чехи походять від них. Це неправда, руський народ споконвіку жив на своїй землі, а решта, що вийшли з Руси, з'явилися, як гості, в країнах, де й дотепер перебувають. Тому, коли ми хочемо називатися загальним ім'ям, то не повинні називати себе новим слов'янским, а стародавнім і корінним руським ім'ям. Чи не руська гілка є плід словенської, а словенська, чеська, ляська - відкоренок руської мови. У болгарів нічого запозичувати, тому що там мова до того втрачена, що ледь залишаються від неї сліди; у поляків половина слів запозичена з чужих мов; чеська мова чистіше польської, але також чимало зіпсована; серби і хорвати здібні говорити на своїй мові тільки про домашні справи, і хтось написав, що вони говорять на всіх мовах і ніяк не говорять. Одне слово у них руське, інше угорське, третє німецьке, четверте турецьке, п'яте грецьке або волоське, тільки між горами, де немає проїзду для торговців і сторонніх людей, вціліла чистота первісної мови, як я пам'ятаю з мого дитинства». Юрій Крижанич (хорв. Juraj Križanić; близько 1618 — 1683 р.)
r2u.org.ua: цукерник
Сластівник, сластівниця - утворено від сласний (ласий).
Сласна їда - животу біда. М. Номіс Приказки, прислів'я і таке инше. 1864 р.
Старослов'янщина.
По-перше, ніякої старослов'янщини не існує, по-друге, сласний - ласий. Словник Грінченка. СУМ. По-третє, подаю українські слова із цим коренем: сласно, сласність, сластьон, сластьонниця, так що все в межах нашої мови.
Усі Ваші слова в даному випадку суть бздура.
Бздура це Ваш розумовий рівень.
Може ви мали на увазі церковнослов’янщину?
Я мав на увазі, що старослов'янської мови нема як такої, є болгарська, а раніше староболгарська, що нею писалися церковні книги.
Олександре, церковнослов'янщину чи старослов'янщину, хіба є якась різниця? Може трохи, та суті то не міняє.
"Я мав на увазі, що старослов'янської мови нема як такої, є болгарська, а раніше староболгарська, що нею писалися церковні книги."
И знову бздура.
“Старослов’янською” можна назвати радше праслов’янську, але аж ніяк не церковнослов’янську...
Зайдіть бодай у Вікіпедію, подивіться.
Повністю з вами згоден, адже сам термін "старослов'янська" говорить ніби про те, що це стара мова усіх слов'янських народів, що не відповідає дійсності. Так звана старослов'янська чи церковнослов'янська це є староболгарська, я її вивчав, тому з певністю про це кажу.
ЕСУМ: сласть - запозичено з церковнослов’янської. Зводиться до псл. *solstь (‹*sold-tь) «солодкий смак», похідного від *soldъ «солодкий». Ласий - від псл. *lasъ.
А що таке церковнослав'янська, і як давньоруська могла запозичити те, що виникло набагато пізніше від неї.
«Всім єдиноплемінним народам глава - народ руський, і руське ім'я тому, що всі слов'яни вийшли з руської землі, рушили в Римську імперію, там заснували три держави і прозвалися: болгари, серби і хорвати; інші з тієї ж руської землі рушили на захід і заснували держави польську та моравську або чеську. Ті, які воювали з греками або римлянами, називалися словенці, і тому це ім'я у греків стало відомішим, ніж ім'я руське, а від греків і наші літописці примислили собі, ніби нашому народові початок йде від словенців, ніби і руси, і ляхи, і чехи походять від них. Це неправда, руський народ споконвіку жив на своїй землі, а решта, що вийшли з Руси, з'явилися, як гості, в країнах, де й дотепер перебувають. Тому, коли ми хочемо називатися загальним ім'ям, то не повинні називати себе новим слов'янским, а стародавнім і корінним руським ім'ям. Чи не руська гілка є плід словенської, а словенська, чеська, ляська - відкоренок руської мови. У болгарів нічого запозичувати, тому що там мова до того втрачена, що ледь залишаються від неї сліди; у поляків половина слів запозичена з чужих мов; чеська мова чистіше польської, але також чимало зіпсована; серби і хорвати здібні говорити на своїй мові тільки про домашні справи, і хтось написав, що вони говорять на всіх мовах і ніяк не говорять. Одне слово у них руське, інше угорське, третє німецьке, четверте турецьке, п'яте грецьке або волоське, тільки між горами, де немає проїзду для торговців і сторонніх людей, вціліла чистота первісної мови, як я пам'ятаю з мого дитинства». Юрій Крижанич (хорв. Juraj Križanić; близько 1618 — 1683 р.)
Конди́тер - цуке́рник
r2u.org.ua: цукерник