Меритократія — це засада управління, згідно з котрою керівні посади повинні посідати більш здатні люди, незалежно від соціального або економічного походження.
Приклад вживання
Завдяки меритократії у володу потрапляють найліпші люди.
Походження
буквально «влада гідних», від лат. meritus – гідний і грец. κρατος – влада, правління
Давньоруське "-тие", "-жие" дало-б в українській "-ття" і відповідно "-жжя". Наприклад давньоруське "оружие" в українській мові це "оружжя". "Держие" відповідно "держжя".
Подовжена вимова приголосної є лише тоді, коли та приголосна є між голосними. Тобто "оружжя", "подружжя", "побережжя", "безмежжя", але "держя". Оскільки "щ" є два звуки, то й писати треба "-щя", не "-щщя". А ось "р", "в", "п", "б" та "м" ми пишемо без подвоєння навіть тоді, коли вони між нолосними. Здається через те, шо вони не палаталізуються? Як ось "сузір'я", "межигір'я", "прислів'я", "православ'я", "сніп'я", "жереб'я", "бездум'я".
<А ось "р", "в", "п", "б" та "м" ми пишемо без подвоєння навіть тоді, коли вони між нолосними. Здається через те, шо вони не палаталізуються>
Двоїння не'ма там уже бо є там по два звука: [rj], [wj], [bj], [mj], [pj].
А <-rïe-> таки може бути й з двоїннєм и без: [pirjɜ, pirʲːɜ], а може ще й [pirʲɜ, pirʲe] бути.
И не "двоїннє", а асимилативне довженнє" — */tʲj/ → [tʲː], */ʒj/ → [ʒʲː] тощо, не → [tʲtʲ], [ʒʲʒʲ] (а вже, коли жива людина мовить, а не творен розум).
Меритократія — це засада управління, згідно з котрою керівні посади повинні посідати більш здатні люди, незалежно від соціального або економічного походження.
Завдяки меритократії у володу потрапляють найліпші люди.
буквально «влада гідних», від лат. meritus – гідний і грец. κρατος – влада, правління
англ. Meritocracy
нім. Meritokratie
Перекладаємо слово меритократія
"Влада" не вкраїнське слово
<"Влада" не вкраїнське слово>
Ni <достойно> ne e.
?
<?>
Cyto e Vam neyasno?
Достойна + влада
влада
Давньоруське "держати" - "правити", "керувати".
<-ржжя>
Є то фонетична передача чи яка?
Не зовсім розумію про шчо ви.
Чи Ви справдї вимавляєте те [держ':а]? То так у вашому крайові говорять?
Давньоруське "-тие", "-жие" дало-б в українській "-ття" і відповідно "-жжя". Наприклад давньоруське "оружие" в українській мові це "оружжя". "Держие" відповідно "держжя".
Не етимольогізуйте дарма. Нихто ж не казав й не писав «повітрря», «водохрещщя». Нияк не відповідно.
До річи, в слові «оружжя» перебіг був десь такий: оружие > оружье~оружья > оружжє~оружжя~оружжа.
На рахунок письмен "р" та "щ" я не знаю. Але я помітив, шчо з письменами "т" та "ж" саме така ситуація котру я описав вишче.
Річ не тіки тїх в письменах, а в положеннї їх: посля голосної або посля приголосної. Це подвоєння щезає, коли твориться посля приголосного звука.
Подовжена вимова приголосної є лише тоді, коли та приголосна є між голосними. Тобто "оружжя", "подружжя", "побережжя", "безмежжя", але "держя". Оскільки "щ" є два звуки, то й писати треба "-щя", не "-щщя". А ось "р", "в", "п", "б" та "м" ми пишемо без подвоєння навіть тоді, коли вони між нолосними. Здається через те, шо вони не палаталізуються? Як ось "сузір'я", "межигір'я", "прислів'я", "православ'я", "сніп'я", "жереб'я", "бездум'я".
Завжди користаю цей осідок для пошуку слів, які закінчуються чи починаються на певні букви: https://www.kyivdictionary.com/uk/words/search/
Не знав. Спасибі вам за пояснення!
"Подовжена вимова приголосної є лише тоді, коли та приголосна є між голосними. Тобто "оружжя", "подружжя", "побережжя", "безмежжя", але "держя"."
Може бути й "держжя", тільки вимова без подовження.
Звісно!
<А ось "р", "в", "п", "б" та "м" ми пишемо без подвоєння навіть тоді, коли вони між нолосними. Здається через те, шо вони не палаталізуються>
Двоїння не'ма там уже бо є там по два звука: [rj], [wj], [bj], [mj], [pj].
А <-rïe-> таки може бути й з двоїннєм и без: [pirjɜ, pirʲːɜ], а може ще й [pirʲɜ, pirʲe] бути.
И не "двоїннє", а асимилативне довженнє" — */tʲj/ → [tʲː], */ʒj/ → [ʒʲː] тощо, не → [tʲtʲ], [ʒʲʒʲ] (а вже, коли жива людина мовить, а не творен розум).