Облігація — емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу з виплатою певного доходу або передати йому майно, надати послуги.
Облігації — один із найдавніших цінних паперів та способів залучення грошових коштів чи покриття дефіциту бюджету.
Приклад вживання
Цінні папери, залежно від виду, засвідчують наявність певних правовідносин, зокрема: корпоративних прав (як акції), відносини позики (як облігації), а також передбачають можливість передачі всіх прав, що випливають із цих документів, іншим особам шляхом передачі прав на сам цінний папір.
За Вами правда, але минуло уже надто багато часу, щоби себе мені перевчити :(
До речі, мене якось виправив був мовознавець, що вкраїнською буде "зя́яння", на відміну від російського "зія́ння". Хоч мені було дивно, як термін у мовознавстві може бути невкраїнським, коли, здавалося, всі вони мали прийти з грецької або з латини. Ну та хай.
А можете докладно розказати, які саме є способи в нашій мові для уникання зіяння? Чув, що часто використовують "г" - "гиндик" (индик), "голива" (олива) і так далі. Бачив також на сьому осідку рівнобіжні відміни - "йинший" та "гинший", наприклад. Тож мені було рупно, які ще є способи, які з них правильніші, а які ні, де його уникнути не вдається (як от щойно, наприклад), чому наша мова віддасть перевагу - збігу приголосних (в, ф, льв, св, тв, хв) "...і в відповіді" чи зіянню "...і у відповіді" і все таке.
1) афереза; в руській як правило за ненаголошеного первого складу: ’din ← odin, 'Merika ← Amerika/Omerika;
2) протеза; в руській як правило за наголошеного первого складу: hozero ← ozero, youlica, oulica {wu-} ← oulica {u-}, hoco, oco {wɔ-} ← oco, Holena ← Olena, Yamerika ← Amerika, histiti, istiti {ˈjɪst-} ← istiti {ˈɪst-};
3) кількісна редукція; в руській як правило за ненаголошеного первого складу: ino {jn- ~ n-} ← ino {ɪˈn-}, ouciti {wˈt͡ʃ- ~ u̯ˈt͡ʃ-} ← ouciti {uˈt͡ʃ-}, imati {ˈjm-
~ ˈm-} ← imati {ɪˈm-};
4) "твердий приступ" – знаний ино в кільці (*кілька) говірках руських; на письмі його не видно.
А чому ми в певних словах "ау" передаємо через "ав", наприклад авдиторія, а в инших - через "аву", наприклад навука (не певен щодо правильности, бо бачив таку відміну лише на сьому осідкови)? Є якісь чіткі правила?
До речі, завше рупило - що то за закінчення(? не певен, як то назвати) Ви вживаєте - наприклад, "ниде'сми, що'сьте, тому'м"? Сам чув'ісь ("зробили'сьмо"), але не певен, як їх на письмі передавати (той же "ісь" викликає питання щодо правильности). Є якийсь список, де їх вживати, як і з чим? І що то таке є, праві? Якийсь узір давноминулого часу, чи щось инше?
То не закінчення суть, а твари дієслова "бути" в теперішнім часі. Апостроф значить аферезу й апокопу:
esmi → ’smi, emy → ’my;
esi → es’, ’s’;
e;
esmo → ’smo, esme → ’sme;
este → ’ste;
sõty;
Уявляю, як завтра приїжджають Франківчани у Чернігів й починають лепотіти "зробилисмо, зналисме, ходились, робивм, ділалисьте", ніхто їх і не зрозуміє.
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".
Облігація — емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу з виплатою певного доходу або передати йому майно, надати послуги. Облігації — один із найдавніших цінних паперів та способів залучення грошових коштів чи покриття дефіциту бюджету.
Цінні папери, залежно від виду, засвідчують наявність певних правовідносин, зокрема: корпоративних прав (як акції), відносини позики (як облігації), а також передбачають можливість передачі всіх прав, що випливають із цих документів, іншим особам шляхом передачі прав на сам цінний папір.
лат. obligatio – зобов'язання
сербохорв. obveznica, чес. dluhopis, анґл. bond, note
Перекладаємо слово облігація
← вѧзати "зобовязати, привязати до повинності".
Коротко і зрозуміло, значно ліпіше за инші варіянти!
за йинші; {а и} є зіяння, йакого руська (крім кілька говірок) не терпить.
Дякую.
За Вами правда, але минуло уже надто багато часу, щоби себе мені перевчити :(
До речі, мене якось виправив був мовознавець, що вкраїнською буде "зя́яння", на відміну від російського "зія́ння". Хоч мені було дивно, як термін у мовознавстві може бути невкраїнським, коли, здавалося, всі вони мали прийти з грецької або з латини. Ну та хай.
Ялисію, а які говірки терплять (и чи питомо се взагалі)? Просто рупно.
Лемківські.
То се питомо? Чи під упливом лядської?
Гадаю, питомо.
Спасибі за відвіт!
А можете докладно розказати, які саме є способи в нашій мові для уникання зіяння? Чув, що часто використовують "г" - "гиндик" (индик), "голива" (олива) і так далі. Бачив також на сьому осідку рівнобіжні відміни - "йинший" та "гинший", наприклад. Тож мені було рупно, які ще є способи, які з них правильніші, а які ні, де його уникнути не вдається (як от щойно, наприклад), чому наша мова віддасть перевагу - збігу приголосних (в, ф, льв, св, тв, хв) "...і в відповіді" чи зіянню "...і у відповіді" і все таке.
1) афереза; в руській як правило за ненаголошеного первого складу: ’din ← odin, 'Merika ← Amerika/Omerika;
2) протеза; в руській як правило за наголошеного первого складу: hozero ← ozero, youlica, oulica {wu-} ← oulica {u-}, hoco, oco {wɔ-} ← oco, Holena ← Olena, Yamerika ← Amerika, histiti, istiti {ˈjɪst-} ← istiti {ˈɪst-};
3) кількісна редукція; в руській як правило за ненаголошеного первого складу: ino {jn- ~ n-} ← ino {ɪˈn-}, ouciti {wˈt͡ʃ- ~ u̯ˈt͡ʃ-} ← ouciti {uˈt͡ʃ-}, imati {ˈjm-
~ ˈm-} ← imati {ɪˈm-};
4) "твердий приступ" – знаний ино в кільці (*кілька) говірках руських; на письмі його не видно.
А чому ми в певних словах "ау" передаємо через "ав", наприклад авдиторія, а в инших - через "аву", наприклад навука (не певен щодо правильности, бо бачив таку відміну лише на сьому осідкови)? Є якісь чіткі правила?
В "аУдиторія" "у" є ненаголошена, а в "наУка" - наголошений.
Так само "вучень", а не "вчень".
Miracle,
писав же'м – наголошений та ненаголошений склад.
До речі, завше рупило - що то за закінчення(? не певен, як то назвати) Ви вживаєте - наприклад, "ниде'сми, що'сьте, тому'м"? Сам чув'ісь ("зробили'сьмо"), але не певен, як їх на письмі передавати (той же "ісь" викликає питання щодо правильности). Є якийсь список, де їх вживати, як і з чим? І що то таке є, праві? Якийсь узір давноминулого часу, чи щось инше?
То не закінчення суть, а твари дієслова "бути" в теперішнім часі. Апостроф значить аферезу й апокопу:
esmi → ’smi, emy → ’my;
esi → es’, ’s’;
e;
esmo → ’smo, esme → ’sme;
este → ’ste;
sõty;
умовного способу:
buimy/buix, buisi → buis’, bui → b’, buismo/buim, buiste, bõ;
минулого часу простого (Praeteritum):
béx, bé, bé, bésmo/bésme, béste, bẽ.
Див. більше про сі твари: бути, під bouti/buiti.
+
Чому пишете f? Чому не v, u, w, ще якось? І як тоді будете писано Франко? Чи писати Franko а читати Вранко? ):
Уявляю, як завтра приїжджають Франківчани у Чернігів й починають лепотіти "зробилисмо, зналисме, ходились, робивм, ділалисьте", ніхто їх і не зрозуміє.
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство
Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".
+
Українське слово:
r2u.org.ua: довг
За Вашим посиланням нема товку "облігація" за словом довг. Довг є питоме слово за чудже борг, і тільки за таким товком його слід мати.
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство
Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство
Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".
від обіцяти..
Посу́ла — обіцянка.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/сулити
Обов’я́зок – Обязательство; обязанность, долг.
r2u.org.ua: обязательство
Тому що облігація зобов'язує вернути її вартість.
Схоже у сербській мові – "обвезница".