Корінь то роб- із силним ъ замість о, та слово таки дійсно скидається на московське.

Та я не про твар сам, бо він поправен є. Але це слово більше придружене (associated) з «overwork». А слово "робити" зі значенням «творити; make» може бути калька моск. "делать", бо в них суть "изделие", "рукоделие", "подделка" тощо. А може й ні, хз.

Так, є "чинити", є й "ділати". Та щодо робити у значінні "to do" я не знаю.

Може це й справді подарунок од московської, як би сказав пан Русин.

Ті слова (творити, ділати, чинити, діяти, робити, коїти тощо) суть тісно переплетені між собою... може в когось є натхнення то розплутати, було би чудово.

Перерібка не може буть, атже силний ъ не подовжували, одповідно він і не став ѡ (пізніше і) в закритих складах.

Річ у тім, що роб-и-ти = раб-от-а-ть (корінь *orb-), а не де-л-а-ть (корінь *dě-), Січневе Сонце.

Є ді-л-а-ти, чин-и-ти, ді-й-ати, ді-ти.

А що вам вадить скорочувать, атже й англійське ooak ← one of a kind?

Джерело є?

Джерело чого?

Джерело твердження, що «повтор» і «повторний» — це московшина. Крім Ваших слів.

Коли вже в Вас одсутнє мовне чуття (перехід *о в *і в новозакритому складі є вчевидно сутня часть української мови) та з якоїсь причини Ви не можете самі перевірити твар слова на його питомість у вкраїнській мові (що можна здійснити чином порівняння з иншими словами), то вот Вам джерело, де прямо сказано, що слово "повто́рний" є черпане з московської мови, прошу:
Шевельов Ю. В. Історична фонологія української мови / ред. Л. В. Ушкалов ; пер.: С. В. Вакуленко, А. І. Даниленко ; Канадський інститут українських студій, Східний інститут українознавства ім. Ковальських, Харківське історико-філологічне товариство. Харків : Акта, 2002. XII, 1054 с. + дод. 1-4. (Класика української науки). ISBN 966‐7021‐62‐9. ISBN 966‐7021‐34‐3 (серія). С. 921.
Може за стільки років на Словотворі хоч якісь знання здобудете.

Добродійко Кароліно, Ви хамло. За скільки років життя могли навчитися культурно бесідувати

Оце замість подяки за надане з Вашого прохання джерело? Иносе. Ви ж хоч почитайте, може щось у голові лишиться.

Добродійко Кароліно, нарешті відповідаю.

1) Трохи раніше тут Ви висловилися зневажливо ("...хоч якісь знання здобудете"). Я розумію, що пристрасті вирують, і деякі користувачі навіть у текстовому спілкуванні не завжди спокійні й виважені (я теж, буває, емоційно висловлююся). Відрубав я так тому, що це формульовання вже в мій бік від Вас не вперше було.

2) Я не знайшов зараз означення мовного чуття, але те, що побачив, зводить його до повсякденного мовного досвіду, укладеного в інтуїтивне, підсвідоме розуміння закономірностей мови. "Перехід *о в *і в напівзакритому складі" --- не вважаю, що це можна зарахувати до мовного чуття. Тут треба, по-перше, розгорнути етимологійний словник, а щоб зробити висновок щодо чужости слова, треба ще й знати, як працює ікавізм, де має бути "о", де "і". Саме об такого роду доводи, на основі знань про розвиток української мови, розбивав Ваші мовні експерименти (вони спиралися на "мовне чуття"?) добродій Роман.

3) "...з якоїсь причини Ви не можете самі перевірити твар слова на його питомість у вкраїнській мові..." По-перше, я свідомий обмежености моїх знань, і добре знайомий із народним етимологізуванням, щоб самотужки робити висновки. По-друге, доводити твердження має насамперед той, хто стверджує, а інші вже ті доводи мають перевіряти. По-третє, у мене, як і в багатьох користувачів, є важливіші справи, ніж проводити розвідки мовознавчих джерел, шукаючи невідомо що.
3.1) Я поверхово перевірив те, що під рукою: "Горох" ("словозміна", де пишуть, чи є слово покручем; "синонімія"; етимологія; слововживання), осідок r2u (на наявність слова "повтір", а також слів "повтор*" із "о" в закритому складі; перших нема, другі є в старих словниках, а також у Караванського). Тож поверхова перевірка провалилася. Копати глибше --- дуже довго, тож повертаємося до "по-друге".
3.2) Якщо маєте що мені розповісти щодо методики пошуку перевірок того чи того твердження про мову або окремі слова, то поділіться, будь ласка, я залюбки послухаю. Тільки, будь ласка, без цих "Ви могли би знати".

4) Щодо "хоч якісь знання здобудете", то я навіть не знаю, хто із завсідників має достатньо знань, щоб таке кидати (це в усякому разі неправильно, але хоч теоретично. Можливо, добродій Ялисій, але я до того місця, де він таке написав би у відгуку, навіть не дочитав би.) Ви теж систематично робите речі, які я (і не лише я) вважаю за дурниці: спираєтеся на чужі мови для пояснення значення слів ув українській; перетягуєте чужомовну семантику в українську мову, намагаючись узгодити розмай значень різних слів; надто впевнено поводитесь із певними мовними закономірностями, часом невиправдано їх узагальнюючи; даєте переклади, які разом із Вашими подальшими "доводами" на їхню користь виказують погане "мовне чуття" (скажімо, "твердий" до "солідний"). Тож нумо намагатись менше звинувачувати одне одного, а ділитися знаннями та доводами.

5) Дякую за джерело, побачив.

Дійсно цікаво тут, що ніде нема "повтірний", "повтір". Ось Ви наводили "вівтірка" з Желехівського. Подивився --- це слово і в родовому, і навіть у називному є в Кримського та Євремова, а також в Ізюмова, Грінченка, Голоскевича, Уманця та Спілки. А також "вівтірковий" і "щовівтірка". А от "повтір" нема й у самого Желехівського, у якого є "повторник" ("знак повтору", нім. Wiederholungszeichen). А у Кримського та Єфремова є "повторний", "повторне", "повторно", "неповторно", "неповторність". Тож словники в цьому питанні хіба що особливим виставляють слово "вівторок", що воно має таку форму. Якщо прийняти версію про москальське походження, то невже воно настільки давнє, щоб цілковито витіснити логічне "повтір", чи невже в нас не було слів із початком "повт*р"? Запитання поки що без відповідей.

Я так різко відповідаю, бо мене дратують люди, що сидять ту давно й
не мають явних ознак розумової відсталости, але все водно доколупують дурними запитами типу “дайте джерело, де буде явно, ясно, чітко й однозначно написано, що "згущонка" це московське слово” 😤

У Вас уже є досвід, Ви тут не перший рік просиджуєте штані з неясною мені метою, і Вам таки лінь увімкнути голову й самому порівняти слова, наприклад: було "творъ", стало "твір", отже якщо було "-въторъ", то має бути "-втір". І хай Ви щось упустите, десь ісхибите, та головне, що Ви самі розвідали джерела, зробили якусь роботу, чомусь навчились. У мене відпочатку тут знань було 0, та й чуття мовного 0, не те щоб оно й тепер у мене було, але я стараюся хоч щось затямити, ставити питання, хибити й помилятись, але здобувати нові знання, ба суто з цього ресурсу, лише зрідка точково вдаючись до видової литератури. Мені бува соромно читати маячню, що колись писала була, і це є добре. Але Ви не хочете самі трохи поробити головою. Натомість це я маю перекопирсати всі библийотеки, щоб Вам на підносі принести джерело, де прямо сказано, що саме це слово в українській мові є черпане. Очевидно з цього випливає, що якщо я цього не зроблю, тобто не надам джерело, тоді правда Ваша, неправда моя й у поконі я вержу маячню, авжеж. Але ні, ледар не буде до мене говорити на своїх вигідних умовах.

Головне, що Ви таки щось почитали, може щось запам'ятали, чогось навчились. Щодо слів "повторний" і "повтор" питань більше нема?

Про давність черпаного слова "повтор" не схоплю думки Вашої, як давність черпання впливає на витіснення питомих слів? У нас питомі слова заміщують і вчорашні перейнятки. У давньоруській засвідчено лишень "повторати", у середньоруській уже більше похідних од "повт-". Але що це доводить? Хай мої слова Вам не важать, иносе, але Ви наче ставите під сумнів моє джерело. Коли так, то це добре є, але тоді хочу почитати Ваші доводи, прошу. Я'сьми не така нахаба, щоб вимагати джерело, де буде чорним по білому написано, що Ви'сте праві (коли надасте таке джерело, то так краще, просто це не є кінче трібно), мені стане логичних мовознавчих доводів Вашої думки.

Може Ви це не зумисно ляпнули, але щоб не було таких розмов у подальшому:

>Джерело твердження, що «повтор» і «повторний» — це московшина. Крім Ваших слів.

Поправно: чому Ви гадаєте, що «повтор» і «повторний» — це московшина.

"ге" — це в д. Поруша та д. Шевцової таке "як" (слово із закарпатської говірки).
Отже, "ге спит" → "як спит(ок)/спроба"

спасибі

Тому пишу ⟨⟨Ге спит.⟩⟩
Руська мова знає слова з "ино-" ге «single».