або прихідько sum.in.ua: prykhidjko Те саме, що прихідець. ПРИХІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИХО́ДЕЦЬ:
1. Той, хто прийшов, приїхав звідки-небудь.
2. Прийшла, немісцева людина.
Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980)
sum.in.ua: prykhidecj
прихідець
r2u.org.ua: прихідець

при́ходень r2u.org.ua: приходень
захо́дець r2u.org.ua: заходець захожа́нин r2u.org.ua: захожанин
іронично або зневажливо: за́йда, приблу́да, припле́нтач, заволо́ка, забі́га, причва́лок, причва́льник, придри́панець r2u.org.ua: придрипанець

+++

+

Чому не "прихідько", коли навіть СУМ-11 позначив "прихідько" більше вживаним аніж "приходько"?

Inose, garno slovo, ta ne pro cerstuõ móuvõ.

аврамъ, приходень
ЛЕКСИСЪ СЪ ТОЛКОВАНIЕМЪ СЛОВЕНСКІХЪ МОВЪ ПРОСТО, XVI ст. http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz100.htm

Немісцевий це російською немєстний, я ж вам пропоную знайти відповідник до російського та й згідно з русизмом з українського тлумачного словника іногородній

Панове, приклад, що іногороднім надається гуртожиток, викликає у мене відразу. По-перше, уявляю, що гурт - це стадо, по-друге, з якого переляку гуртожиток надається, коли його надають, надають його не тільки мешканцям иних міст, а ще й сіл. Тому: Бурсу (Словник чужих слів) надають осе'льникам (тим, хто прибув з иного міста чи села).

Валентине ваша уява не відіграє у даному випадку жодного значення оскільки гуртожиток то є усталене українське слово котре означає житло для студентів чи працівників підприємств в котрих немає свого житла. А бурса наразі в значенні гуртожиток ніким не використовується й означає швидше духовне училище. Гуртожиток то вам не ферма тому там живуть гуртом але не стадом. З якого-ж переляку гуртожиток надається то читайте пресу, мож тоді трохи вивчите українську мову й не будете її каструвати

- Зворотні дієприсудники й подієприсудники на -ся ( -сь) позначають неперехідну дію чи подію. Якщо гуртожиток надається, то дія гуртожитка направлена на себе, а студентам надають гуртожиток, студенти отримують гуртожиток.

Пане Валентине, знаєте головне аби люди розуміли, що ти сказав у даному випадку часто читаєш саме "надається гуртожиток" і без натяку на стадо, бо то таки усталене українське слово таке є, а не "надають гуртожиток" ще б пак взагалі не бачив аби писали "надають бурсу". Втім давайте продовжимо ваші роздуми... згоден якщо надається то дія спрямована на себе але мож так і має бути ? Адже гуртожиток це будівля яка рідко має пересувний характер й саме студент частіше йде до гуртожитка, а не гуртожиток до студента, отже надавати гуртожиток то рухати гуртожиток до студента, а надається гуртожиток то студент рухається до гуртожитка...

Пане Миколо, розумієте, що гуртожиток стоїть, а рухається студент. Дія студента з переміщення до гуртожитка направлена на себе (студента). Гуртожиток може тільки завалитися, тоді дія гуртожитка буде направлена на себе самого, якщо це не землетрус, бо тоді землетрус зруйнує гуртожиток. Керівництво вишу надає гуртожиток студенту.

Пане Валентине, я то розумію, що гуртожиток стоїть, а ви здається не розумієте, втім то навіть ліпше якщо дія спрямована на студента, а не на гуртожиток, ще раз кажу не каструйте мову, не робіть її штучною, можна сказати і надають гуртожиток, і надається гуртожиток нічого катастрофічного у такому звороті немає, бо й так і инак правильно. Втім якщо написано надають, то як правильно ви зауважили потрібно ще й вказати хто надає, бо можна подумати, що БОМЖі якісь надають чи карні органи у примусовому порядку, а коли написати надається то таке уточнення взагалі зайве, студенту просто стає зрозуміло, що без житла він не залишиться

Пане Миколо. Давайте ще з'ясуємо, що і гуртожитка не надають студенту. Йому надають тільки місце в цьому гуртожитку.

Пане Валентине, я обома руками за правильну українську мову але по перше не вірю, що в народі вона колись буде повністю науково відшліфована, бо це перш засіб для передавання інформації від однієї особи иньшій, а не змагання мовознавців. Завжди будуть якісь запозичення, тому я не стільки за арійську чистоту мови, стільки за її індивідуальність. Для себе бачу головну мету розвитку сучасної української мови у її здатности застосовуватися у різноманітних сферах життя, а не лише в літературі. На це треба зважати й не робити мову кастрованою, непридатною для широкопрофільного вжитку, от і все. Тому як би хто того не хтів але деякі слова вживалися і вживатимуться в українській мові у невластивій для української мови формі, бо ще раз кажу буває таке, що те, що можна сказати одним словом доводиться вигадувати ціле речення яке до того-ж звучить неприродньо. Приміром перекладіть мені "крутящийся шар" або "бєгущий человек" чи ще щось подібне, можна звісно мовити "куля, що крутиться, чи людина котра біжить але то не завжди виглядає прийнятно, все залежить від того де дане словосполучення застосовувати..

В українській мові дієприикметнику на -щій відповідає конструкція: як ознака дійової властивости учасника неперехідливої дії - (віна же сама біжить) - прикметник - біжуча людина, або як назва учасника неперехідливої дії - бігун, біжак. Що до кулі - куля-оберталиця.

А що там в українській мові не вживається у активній формі, біжуча людина це у якій формі сказано ? Валентине я би мовчав якби ні від кого з таких самих розумних як ви не чув, що біжуча людина в українській мові не вживається але як тоді вживати ? Дехто каже, що потрібно казати людина, що біжить але ви такий самий розумний відповіли на питання. Впевнений, що й форма яку ви тут заперечуєте в иньшій темі буде цілком прийнятна, адже ви такий зарозумілий просто займаєтеся кастрацією мови, як доречі й багато таких як ви. Погодьтеся нарешті, що мова це засіб для передачі інформації й не викручуйте язика ні собі, ні людям, яка врешті різниця надають чи надається вас людина від того не зрозуміє ? В Україні багато регіонів і навіть в межах одного регіону люди розмовляють не однаково, наприклад в усій Україні кажуть Олег з наголосом на другому складі, а у Львові з наголосом на першому складі, то хто каже правильно? На сході бутерброд хоч і не російське але зрозуміло звідки воно в Україну прийшло, у Львові канапка хоч у словниках то то саме, що й диван, а ще десь накладанець. Там сковорода, там пательня, там рондель, а там фандел.....Втім то приклади народних діялектів та суржикізмів, якщо-ж брати так звану літературню мову за означенням нібито як унормовану мову так і вона теж не однакова, бо лише за радянський час український правопис декілька разів змінювався у сторону зближення української з російською. Висновок - не пудріть людям мізки, розмовляти потрібно правильно але без фанатизму.

Пане Миколо, просто запам'ятайте, що наросток -ся (-сь) означає себе. Тобто «надається» — те саме, що й «надає себе». Гуртожиток неживий, тож не може надаватися, його можна тільки надавати.

Пане Мурлане ви мене вчите ніби я не українець, а марсіянин. Наросток -ся (сь) може означати усе, що завгодно наприклад дощ теж не живий але він ллється або лиє, так само у випадку з гуртожитком не обов’язково аби гуртожиток поводився як повія й сам себе надавав, він може й надаватися кимось, наприклад адміністрацією педучилища, не обов’язково його саме надавати, бо надавати то має ознаку примусовости, надають наприклад камеру у в’язниці, бо сам туди ніхто не захоче, а гуртожиток то є місце мешкання до якого часто прагнуть

Ви помиляєтесь, наросток -ся (-сь) може означати лише «себе», і нічого иншого. А ви хіба не відчуваєте різниці між «ллється вода» та «ллємо воду»? У першому випадкові вона САМА ллється (наприклад, унаслідок пошкодження водогону), а в другому — її МИ ллємо. Так само з гуртожитком, його ХТОСЬ надає, а не він САМ надається.

Пане Василь Мурлан я вже починаю розуміти чому ви собі взяли таке прізвисько "Мурлан", розберіться спочатку зі своїми наростками самі, бо то так не вживається бо неживе, а коли наводиш приклад де воно таки вживається то вже иньша причина. І вода ллється і гуртожиток надається різниця лишень у ступіню вашого прізвиська, вибачте. Бо і дощ хоч він не живий на нас ніхто не ллють, і гуртожиток сам то не надається але надається людьми котрі мають на те повноваження. Моя вам порада вчіться української мови й не чіпляйтеся до слів. Бо вийде, що не лише гуртожиток надають, а й дощ ллють

Пане, Ттт, вам нема більше до чого причепитись, окрім прізвища? Причина неправильности в тому, що гуртожиток не може сам надатися, а не в тому, живий він чи ні. Гуртожиток надають, а дощ не ллють, а він сам ллється. «…надається людьми котрі мають на те повноваження», — уже сам вислів є маячнею. І, до речі, не «котрі», а «які» або «що». «Котрий» уживати можна лише з числівниками.

Пане Мурлане не пудріть людям мізки

якщо це звичайне українське слово то для чого шукати для нього переклад?

Відповім питанням на питання, а навіщо взагалі існує сайт "Словотвір ? Я згоден з тим що "іногородній" це русизм от тому й виклав це слово для пошуку відповідника

А якщо в місті перебуває хтось із села/селища/смт, то він також іншомістянин чи вже іншоселянин? Гадаю, достатньо мати в мові нетутешній/немісцевий.

Вибачте але в вашій пропозиції відчувається якийсь потяг до збіднення мови, бо по перше це слово правда у запозиченому від росіян варіянті в українському тлумачному словнику вже є, а по друге в тій самій російській мові є і нетутошній, і немєстний, бо за значенням це таки трохи не однакові слова. До того-ж іншомістянин то буде суто українське слово котрого не буде в жодній иньшій мові на відміну від немісцевого і нетутешнього. Окрім того якщо в місті перебуває хтось із села, то містянин його иншоселянином не назве, бо таким чином він сам себе запише у селяни

Я пропоную замінити «іногородній» на «немісцевий» коли значення однакові (Немісцевим надаємо гуртожиток) та на «з иншого міста» коли значення відповідає слову (Таксі було з иншого міста). А збіднення мови — це всіх називати іншомістянами (інаґароднімі). Слово «іншомістянин» пропоную не вживати взагалі, оскільки його не було в українській мові, попри багатостолітнє існування міст. Якщо ви пишете книжку, де розповідаєте про людину з иншого міста, то можете назвати її «Іншомістянин». Ніхто не буде проти, але для побутового вжитку це слово не є придатним.

Все якраз навпаки, для побутового вжитку придатне, бо побутовий вжиток то не є літератуня мова, а є народня мова. Якщо ви почитаєте визначення літературної мови тоді мене зрозумієте, бо й у школі вчать, що літературна мова має ознаки штучности адже є унормованою та відшліфованою мовою, в народі-ж говорять так як говорять, а не правила перед тим читають

Саме тому, що в народі ніхто не задумується над тим, яке слово вжити, воно і є непридатним для цього. Уживати «іншомістянин» можна лише в тому разі, якщо ви самі містянин і точно впевнені, що йдеться про людину саме з иншого міста. В усіх инших випадках уживання цього слова є ПОМИЛКОВИМ.

Якщо вживають значить придатне, то є факт життя, а не марення буквогриза, то є жива народня мова яка довела свою життєздатність бо вона вживається, а ви лишень намагаєтеся зробити мову синтетичною й за фактом невживаною, тобто непридатною

Українська на відміну від російської й є синтетичною, бо вона дозволяє продукувати (синтезувати) нові слова, російська чужі слова пристосовує до власних потреб, а не продукує їх. Приклад: Повар на кухне готовит компот - 5 абстрактних слів, що між собою не пов'язані. Серед них: на кухні (на даху кухні? на кухенній меблі?), готовит (пищу, уроки?). Так всі все зрозуміли - це аналітична мова. Українською теж візьмемо слово - повар: повар в поварні варить узвар. Це синтетична мова. Тут не в словах ріжниця, а в способі мислення.

Пане Валентине, а чи для вас відомо, що росіяни мають угро-фінське коріння й якраз російська мова є синтетичною, бо угро-фінське населення перейняло мову ядром якої є слов’янська мова при цему залишилась вікова угро-фінська фонетика ? Сучасна російська мова виникла з синтезу руської(української) мови та староболгарської(церковно-слов’янської) й на цему ядрі величезний наросток цілковитих чужизмів. Почитайте статтю котра в інеті шукається за приблизно такими словами "нерусскій русскій язик). Що ж до продукування слів то сучасна російська мова не завжди саме запозичує чужі слова є й чималий прошарок слів продукованих замінників чужизмів, наприклад слово вертоліт чи самольот, чи ще щось подібне, тож не потрібно розказувати як казала моя бабця про Химині кури.

Дякую за просвітництво

Иногородний (о кореспонденте) – іномі́ський, з і́ншою мі́ста. / Російсько-український словник ділової мови 1930р. r2u.org.ua: иногородний

Задовбали сцякати тими містянами.
Іногородній — нормальне українське слово, не русизм

"Попереджую, першого разу додане мною слово було вилучено під приводом, що воно є русизмом чи суржикізмом, аби вчергове такого не сталося раджу звернутися до Академічного словника української мови"

Боже, яка дурня 🤦‍♂️

ПРИХО́ЖИЙ
1. Який прийшов звідкись; немісцевий, чужий.
2. Який є передпокоєм.
sum.in.ua: prykhozhyj

Це більш схоже на того, хто живе в околиці міста, тобто поза містом, але він не обов'язково має бути з іншого міста

Треба, мабуть, писати з-позаміський?

Позаміський загалом не поганий відповідник, якщо йдеться про людину не з конкретного міста але може й означати якогось мешканця скажімо лісу чи степу, це якщо придиратися до слів так як це робить пан Мурлан

Це й дурню зрозуміло, що з иншого міста, одним словом потрібно

Одна справа, коли виникає якесь нове явище або поняття (стиліст, телефон, сайт), яке досі не було знайоме мовцеві, і геть инша, коли це існувало сотні років (людина з иншого міста), а слова не виникло. От у яких випадках треба знати, що людина не просто немісцева, і, навіть, не просто немісцевий міщанин, а ще й потрібно наголосити на тому, що ви обидва є міщанами з різних міст (і все це передати одним словом)? Ви крамницю зібрались так назвати чи книгу якусь? Якщо такі випадки трапляються, то я не проти, нехай собі існує «іншомістянин/иншоміщанин». Але не потрібно мавпувати ту мову, звідки прийшло до нас «іногородній», коли вживаєте його в настільки широкому значенні, як у прикладі: «Іншомістянам надається гуртожиток». Його надають (він сам не надається, як правильно зауважив пан Валентин) лише немісцевим міщанам? Гаразд, припустімо, що десь є такі правила. Але яке тоді слово вжити, якщо гуртожиток розташований у селищі? Іншомістянами таких осіб уже не можна називати. Як одним словом назвати ширше поняття (немісцевих містян)? І що ж це за неподобство, придумувати слово для вужчого поняття, але не придумати для ширшого?

Все би добре аби слово іногородній в українській мові не вживалося взагалі, а воно вживається і навіть у тлумачному словнику є, а не в українсько-російському словнику. Тому ваші слова, що це поняття існує давно, а слова не виникло і тому воно не потрібне є неправдою, бо слово вживається, а значить воно потрібне але иньша справа, що ще й досі немає справді українського відповідника цему слову. Це не мавпування, це запозичення вдалих форм, це невимушеність у спілкуванні, а не гальмо як же то воно сказати правильно ? Тобто це є ознака природности мови, а не штучности, тому ви хоч кіл на голові тешіть, а в мові існують обидва звороти і надають гуртожиток, і надається гуртожиток ті форми обидві правильні. Добре хоч ви швидко відчепилися від самого слова гуртожиток, бо у декого воно викликає асоціяцію зі стадом, хоча є суто природнім українським словом.

Знаєте, пане Миколо, багато років назад зі мною вчилися в школі дві людини на призвище Приходько. Приходько - це така людина, що прийшла, прибула, приїхала з иного місця, Ankommling - в"Українсько-німецькому словнику" Кузела та Рудницького.

Слово не погане, українське, літературне але не завжди можна вжити у такому значенні щоб ще й пристойно виглядало. В принципі я не проти того, що можливо іншомістянин не найкращий переклад але він зрозумілий і теж має право на життя, хоч за бажання звісно можна його не вживати, мабуть тому й є багацько різних діялектів, бо усіх однаково розмовляти не навчиш. Люди мізкують не однаково, знаходяться серед різних співрозмовників, слухають різне радіо тощо. Наприклад останнім часом я не чую на телеекраннах слова слухавка й замість нього вживається трубка, хоча як на мене чудове українське слово котре доречі не є новотвором, хоч його так багато хто й сприймав. Є багато забутих слів, частина з них були запозиченими але ті слова були в українській мові й замінені були такими самими запозиченнями але з російської. Загалом ще раз пишу для мене не є мета створити якусь суто арійську українську мову, бо то насправді й не вийде і то справді буде штучна мова але я дуже хочу аби моя мова була індивідуальною. Запозичення, чужизми є у будь-якій сучасній мові, мало їх лишень в тих мовах котрі мало контактують із зовнішнім світом але ті мови є бідними.

Пане Миколо, слова не виникло, цей чужизм просто штучно перенесли в українську мову з мови москалів. Шукати відповідники можна лише в двох випадках: коли запозичене слово ЗАМІСТИЛО питоме (1) або коли запозичення відбулося внаслідок появи нового явища, назви якому досі НЕ МОГЛО бути (2). В усіх инших випадках ми калічимо мову, переспрямовуючи напрямки розвитку та гублячи її неповторність.

В українську мову багато яких слів штучно перенесли й не лише з мови москалів і ті слова чудово прижилися, тепер от на цему сайті багато хто займається дурнею намагаючись знайти відповідники навіть тим словам які вже давно є еталонними для української мови хоч і є чужизмами. Я не пропоную мову калічити, я пропоную створити нове українське слово яке лишень покликане замістити собою чуже але давно вживане в українській мові. Це не каліцтво це збагачення мови не чужими, а власними словами, це врятування мови від каліцтва

Не погано як на мене, тепер потрібно аби ваш варіянт набрав голосів

Містюк (иномістюк) слова цікаві, але як і селюк несуть дещо негативну характеристику, на відміну від нейтрального іногородній

Не годиться, бо це слово наголошує на неміському походженні, а «іногородній» — навпаки, на міському. І все це попри те, що слово вживають просто в значенні «немісцевий», що показує нам приклад уживання, наведений тут (Іногороднім надаємо гуртожиток / Немісцевим надаємо гуртожиток).

Мабуть ви праві :с

Сцяни, місцяни, немісцяни.
Годі вже сцякати

Доречі й у вашому дописі є таке слово як "иноміський" тобто це цілком природнє для української мови слово, хоч декому тут це не подобається.....

Иноміський - прикметник. Людину позначають речевником (іменником), наросток -ко надає слову зневажливого забарвлення. Всі слова: прибулець (прибути), переселець (переселитися), приходько (приходити), зайда (зайти) - стосуються людей, які самостійно з'явилися з иного міста (наросток -лець вказує на неперехідну дію).

А наросток -ський у слові иноміський якого забарвлення надає, чому якщо ви проти такого слова самі його вживаєте ?

Пане Миколо, ви розумієте ріжницю між словами: цілувати та цілуватися? Без взаємин - цілувати, а якщо із взаєминами - то вже цілуватися. Иноміський - прикметник, як свійський,козацький та инші. Прибулець, переселець - наросток -лець каже що ці люди самі прийшли, якщо переселенець - цю людину хтось переселив.

Що за дурня ? Я останнім часом знаю багато переселенців, точніше як каже законодавство внутрішньо переміщених осіб але їх до нас ніхто не переселяв, вони самі сюди переселилися щоправда ціною новітньої московської навали

Це і є пересельці

Але давайте обговоримо ще раз слово "иноміський" написане вами у цій гілці, як бачимо ви його самі вживаєте але чим воно відрізняється від "іногородній" ? Це обидва прикметники......Але вам не подобається слово запропоноване мною бо воно є іменником, оце й уся причина ? Так вибачте досі ні в українській , ні у російській мові не було й немає слова іногорожанин. Я не відстоюю слово саме у формі іменника, я лише маю на меті переклад слова "іногородній", вибачте, що вам не сподобався відмінок, напевне я справді спробував створити новотвір але мені здалося, що саме така форма більш властива українській мові. Давайте спробуємо сказати "иноміським надають гуртожиток" як вам така форма ?

Людину в українській мові позначають іменником. Иноміським(яким?-прикметник), це пасивна ознака, що залежить від категорії речі - речевника (іменника). У реченні прикметник не може існувати без речевника. І якщо ми не дійшли до згоди про йменування прибульця, то краще сказати, що людям з других міст надають притулок в гуртожитку, бо цілий гуртожиток не надають нікому.

Притулок дають БОМЖам

БВМП - без визначеного місця проживання.

Ще один сцянин

Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство.
Словник Грінченка

Більше загальне слово.