Gadax e yasno wd <porati>.
До чого тут "порати"?
<поративна>
Ya'my tacoho ne dal.
😭
Треба вже якусь сторінку організувати, щоб з цим питанням одразу туди слати. Заодно ще з поясненням як читати
Я вважаю це обов'язком кожного словотворця — бути зрозумілим. Шкода, що не всі поділяють цю думку, разом із добродієм Ялисієм (що навіть Роман, який намагався написати перекладач тієї латинки, зневірився й пішов ув «опозицію»).
Бо це особлива латиниця, яка об'єднує різні можливі вимови слова під одним написанням. Це з того, що я начитався на Зміни до мови про неї.
Наша ж кирилиця просто плює на всі інші міжні вимови крім літературної або щонайбільш молодого південно-східного діялехту (чого мині, щоправда, вистача), нехтуючи північ, південний захід. Там геть не всюди, наприклад, одбулося злиття різних і (у літературній мові чергується з о, е або само з собою), їх там часто вимовляють неоднаково.
goroh.pp.ua: нагальна
Нагальна пам'ять (пристрою), нагальні успіхи (на полі бою).
Галицьке (https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/240/mode/1up?q=Нагальний), та й значіння не те.
Спритний, бистрий, прудкий ≠ оперативний
Оперативна пам'ять — спритна пам'ять?
Оперативний успіх — спритний успіх?
"Оперативний" буває різним. "Оперативна пам'ять" --- "робоча пам'ять", "Оперативний успіх" --- не знаю поки.
>"Оперативна пам'ять" --- "робоча пам'ять"
А буває "неробна пам'ять"?
《Оперативна пам'ять — спритна пам'ять?
Оперативний успіх — спритний успіх?》
Тут не подано такого значіння.
Так уже є відповідник про таке значення: goroh.pp.ua: дійовий
очевидно, запозичення з російської мови;
р. прово́рный «меткий, спритний, проворний» є похідним від [прово́р] «спритна людина», пов’язаного з [ворово́й] «меткий, спритний, проворний», утвореного за допомогою префікса про- «про-» від кореня -вор-, спорідненого з лит. varýti «гнати, рухати», лтс. vert «бігати», vere «енергія, спритність, схильність»;
менш обґрунтоване зближення (Mikl. EW 382; Trautmann 351; Štrekelj AfSlPh 28, 503) з р. верени́ца «низка», як і зіставлення (Mikkola Berühr. 105) з болг. ва́рам «ошукую», схв. ва̏рати «вводити в оману», гот. warei «обережність, обачність», дісл. vara «передчувати, перестерігати»
Подумаю, чи не годиться його вилучить.
той, що добре знає й вирішує справу(добре справляється)
Даруйте, проте, можете уточнити? Я не втямлю, що pwrn означає -від якого слова походить, чому закінчення дивне: не збігається з відомими мені суфіксами або закінченнями.
Порен, пірн- (пірний, пірна, пірне, пірні). Віді, від порати, пора.
ПОРАТИ, ПОРАТИСЬ - робити щось в господарстві, ладнати,
повсякденна турбота.
Що це за мова - яким чином це можливо в УКРАЇНСЬКОМУ просторі?
Українська (руська), а яка ж іще?
Не вперве від Вас чую таке. Досить називати українську мову – руською! Руська мова – це українсько-білоруська (+ русинська) мовна одність, яка остаточно вже розпалася приблизно ~ 400-500 років тому
»мовна одність, яка розпалася вже приблизно понад ~ 400-500 років тому«
Roussca ne bie nicda odina móuva iz bielorousscoiõ, ni 500 liet perédje, ni daunieye.
Dobõ Rousi (ceasti yie) ta Bielorousi pœd Velicuimy Cneazstvomy Litóuscuimy e ceasto pridrougeno iz recenemy „móuva litóusco-roussca“, ógy, prauda, bie roussco-bieloroussca móuva, ta ne u tchouittie ròdgeinscie, ni bui poperédniça dvou ocremuix móuv rousscoie ta bielorousscoie, ale yna pisemna slougebna ci dielotvœrna miechanca yz rousscoie ta bielorousscoie (iz podecoli bœilcheoiõ mieroiõ sliedjnoie). Tacui miechancui u minõlie mogemo vidieti i na pricladiex dono-nourveijscoie móuvui za dobui Dono-Nourveijscoie Eidni 1536–1814 (
en.wikipedia.org: Dano-Norwegian), ci eaglo-nourmanscoie móuvui na Eaguelscinie œd 1066 po XVᵉ stl.
He i u razie roussco-bielorousscoie („litóusco-rousscoie) Velicoho Cneazstva Litóuscoho, i dono-nourveijsca, i eaglo-nourmansca, usie bea móuvui pisemnui slougebnui ta dielotvœrnui.
Viedgiyscui, tui receni „Oucrayina“, „oucrayinsca (móuva)“, „oucrayineç“ oznaciaxõ ne usiõ Rousy ale ino zemetchcya Uzxodou yie, inace caziõtchi Lievoberégyna Oucrayina ci Slobodjanscina — Pravoberéjgye bie viedomo he Rousy pitoma. Sliedno, to recein „oucrayinsca móuva“ nesé sõznamenagne (connotation) tui móuvui pœzdneie dobui, vuinicloie na osnovie novuix molóduix govorœu Uzxodou, ne he to recein „roussca móuva“ preamo izteajaiõtchi dauniõ rousscõ móuvõ.
Ta rœzniça meidj receni „Rousy“ ta „Oucrayina“ e porœunalna do tui rœzniçie tou recenou „Nederland“ ta „Holland“, cde to recein „Holland“ ceasto slougity he yno necinovo (informal) imea pars pro toto zamiesty Nederland, rœuno he Oucrayina yno imea pars pro toto zamiesty Rousy.
Tó imea móuvui „roussca“ liepche opisié i izveazoc iz imeamy Rousy he u Rousy Cuyeüsca, Rousy Galiçsco-Voluinsca, Rousy Carpatsca, a tacoge sloveisnieye pri „ta mati goródœu Rousi“ o Cuyevie, ógy ye crœzy svoye imea „rousscuy eazuic“ sobie gabaié Veatscina.
Тзв. рутенська мова це була мова книжна, ніхто нею не розмовляв. На ділі ж білоруська була окрема мова вже й тоді. А західні українці й досі себе русинами називають, а мову свою руською, бо так воно й є.
Атже й Богдан Хмелницький був «запорозький гетьман і володар усеї Русі».
Коли Ви кажете: «miechanca yz rousscoie ta bielorousscoie» (суміш із руської та білоруської) ЗАМІСТЬ: «руський діалектний континуум з подальшим розвитком української та білоруської»; а також инші писемні мови Європи звете "мішанкою", то про що мені ще з Вами говорити?
«sobie gabaié Veatscina»
Не "забирає", а наслідує від спільного східнослов'янського (давньоруського) пращура. В'ятщина/Московщина так само як і Україна й Білорусь має право називати себе нащадком Русі.
Не обов'язково звати себе й усе наше навколо від Русі. Вистачить того, що ми пов'язані з нею за походженням та мовою.
Україна = край, країна, земля на межі осілих та кочових народів. Нічого злого не виджу в цьому назвищі!
Ви мабуть не про західних українців кажете, а про русинів (або карпатських русинів). Це ще один окремий східнослов'янський нарід (не українці)
«білоруська була окрема мова вже й тоді»
Вже й тоді – це приблизно коли? Мови не розходяться "за одну ніч" чи "годину", а поступово, з часом
> руський діалектний континуум з подальшим розвитком української та білоруської
Не спішіть називати столову воду "монооксид дигідрогену"! То таки була хаотична мішанка, а не континуум.
> В'ятщина/Московщина так само як і Україна й Білорусь має право називати себе нащадком Русі.
Ні, вони колонія середньовічної Русі, а не нащадок. Їх мова йде прямо з праслов'янської.
> Україна = край, країна, земля на межі осілих та кочових народів. Нічого злого не виджу в цьому назвищі!
А хто вам сказав, що не можно казати Вкраїна?
> Вже й тоді – це приблизно коли? Мови не розходяться "за одну ніч" чи "годину", а поступово, з часом
Розходитися почали після праслов'янської доби. Не забувайте ще про значний мовний контакт, надто в одній державі. Бо наприклад, спілні чо́рти не доводять того, що піє. колись була ма́ла одного пращура з прауралською мовою.
> Ви мабуть не про західних українців кажете, а про русинів (або карпатських русинів). Це ще один окремий східнослов'янський нарід (не українці)
Тоді й новоросійці це також окрімній нарід.
»руський діалектний континуум з подальшим розвитком української та білоруської»; а також инші писемні мови Європи звете "мішанкою", то про що мені ще з Вами говорити?«
Dobro rano, supali’ste iz Vachimy „continuomy“.
Sõdeçsca o vidygleaiddie „izpœilnui rousscui móuvui matere trey uzxœdnoslovianscuix móuv rousscoie, bielorousscoie ta veatscoie“ bie çiela nizca móuvscicœu: Youriy Xeveleu, Max Vasmer, Stepan Smal-Sutóçscuy, Yan Baudouin de Courtenay, Eugén Timcénco, Mixaylo Crasouxscuy, Costeantin Niemcinœu, Olecsa Siniauscuy, Grygœr Pœutorac, Vasily Niemciouc, Olecsander Tcacénco.
Togy vui mogete ne govoriti zo mynoiõ ni o ceimy, mynie œd toho ne oubõdé.
«білоруська була окрема мова вже й тоді»
Вже й тоді – це приблизно коли?
Œd ròzpadou pozdopraslovianscoie.
Мови не розходяться "за одну ніч" чи "годину", а поступово, з часом.«
🤦 Aino, sloviane praslovianscoie dobui ne za odinõ nœcy ròzbiegõ.
»Ви мабуть не про західних українців кажете, а про русинів (або карпатських русинів). Це ще один окремий східнослов'янський нарід (не українці)«
Dourœsty. Jadnui „rousinscoie“ moúvui neyma. Tó e zasnoutoc ocreimscicœu. Usi zveagoslœunui prõgui carpatscuix govorœu (crœmy pereidneigna golósnœu /o, ɔ, ɛ, ə/ → [o̝, e] peréd /ʲ/) sõty istnui ta izpœilnui iz procomy govorœu rousscoie móuvui. I otà „oucrayinsca“ novomóuva yz miechancui rousscuix govorœu iz veatscoiõ ta leadscoiõ ne mogé bouti poyasnena bez carpatscuix.
»Україна = край, країна, земля на межі осілих та кочових народів. Нічого злого не виджу в цьому назвищі!«
Ale to recein ‹oucrayina› ne znaci „yn cray na medjie osieluix ta coceovuix naròdœu“, ale „œdmedjovana zemla“, he latinske ‹marca›. Ne „zemla na medjie“, ale „œdmedjovana zemla“.
> I otà „oucrayinsca“ novomóuva yz miechancui rousscuix govorœu iz veatscoiõ ta leadscoiõ
Ми ж тут на "Словотворі" стараємося, щоб то була хоч би мішанка говорів без московської чи лядської.
Чому НЕ кирилиця???
Про це Єлисія тереба питати. Він перестав користати кирилицею / бовгарицею, бо вона неначе ""не передає нашу мову сповна""