Богдане, цікаво, а чому уживаєте неозначеного артиклю і неозначеної форми прикметника щодо означеного падіння? :)
Бо в москвинській так: важен, виден, блажен, спокоен, пьян 😁🤦♂️
Indefinite adjective. Олисій из них увесь час користає, бо мовці з них користа в давньоруські, наприклад. Я, віді, чомусь не розумію.
Виден - visible
Видний - the visible
> Богдане, цікаво, а чому уживаєте неозначеного артиклю і неозначеної форми прикметника щодо означеного падіння? :)
Може я щось не так зрозумів? Це ж є ізольоване речення, а не відповідь.
На південнім заході України кажуть не "я'сми голодний", а "я'сми голоден", наприклад. Що, знову "вплив російської"?
Ну, наскільки я знаю, то в мовах, де уживано артикль, зазвичай назви падінь потребують саме визначеного артикля 🤔
До речі, гадаю, уживати артикля поряд зі словосполукою імені єстесного з іменем приліжним трохи надмірно в разі ужитку прикметника як маркера визначенності/невизначенності.
Тобто, коли в словосполуці форма приліжного імені вже вказує на невизначенність/визначенність, то артикль не потрібен взагалі 🤔
Olisiey, napriclad, mynie nazvà: imenen, rodœu, daten, bacen, orõden, miesten, clicen pad(eij)
> Тобто, коли в словосполуці форма приліжного імені вже вказує на невизначенність/визначенність, то артикль не потрібен взагалі 🤔
Ta otoge i ne viemy
Ya pomietiu cyto Olisiey u zagalie ne coristaié iz ròzxirenuix forom prilœgynuix imén.
Za miesto seoho œn poceau ougivati articlia i golóvno œdpoviedno do pràvil eaghelscoyui móuvui🤔
Do rieci, pràvilo ci právilo za "rule"? 🤓
🤔
pràvilo: nagolós na ‹a›
pravilo: nagolós na ‹i›
Ta ni, tacui œn ougivaié ròzxirenui travui
Vui cdes’ pomietchali? 😲
"Otge, vuixodjuy zvõcotvar e: /ˈjabl̩ko/, cde ‹lu› e */l∅/ → /l̩/, a œdsi pac: 1) /bl̩k/ → /b∅k = bk/ u /ˈjabko/ — yzterttié i *u i *l, 2) /bl̩k/ → /blɘ̞k ~ blɨk, blɯk/, ta / blɔk ~ blok/ — udiettié ci ‘ponóuleigne’ yna golósna po /l/, 3) /bl̩k/ → /bɘ̞ɫk, bɨɫk/ — — udiettié ci ‘ponóuleigne’ yna golósna peréd /l/.
Prœ usi tocenœi œdguibui bóulgariçeiõ vidjte: SIRM VI 529—530, ta Onixykevitcha Sl:c govorœu Bóycœuscinui II 399."
Pro nastoiõ
>Бо в москвинській так: важен, виден, блажен, спокоен, пьян 😁🤦♂️
Пливе човен, води повен,
Та все хлюп-хлюп-хлюп-хлюп!
Пливе човен по Дунаю.
Один за водою.
Пливе човен, води повен,
Ніхто не спиняє
Безпечен про небезпеку бував.
Ніхто мене не жде і парубок мій байдужен.
Який бецман, а нічого не вгоден робить.
На синім морі, на білому камені, там сидить ясен сокіл білозерець.
Смутен, смутен наш отаман по табору бродить.
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд — по-свойому.
Нехай над світом той господарює в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцим чує, хто в слові честен, непохибен в ділі.
Наїхали гості гостювати, да кличуть мене, мати, в зелен сад гуляти.
На все достатній і на лихо не жаден.
А не піде дрібен дощик без чорної хмари.
Ти звісен, — між курми суддею я була.
Він не згарен, він не здатен мене цілувати, тіки згарен, тіки здатен мене роззувати.
Ладен не знати що дати, аби мені не робити оцього.
_________________
А ще в московській уживають українське слово "путь", замість німецького "шлях".
До речі, у Тимченка (з посиланням на Головацького) є таке:
Пило би ся пило то Токайско вино
>Do rieci, pràvilo ci právilo za "rule"? 🤓
Пра́вило — rule
Прави́ло — руль 😁
Прави́ло - лінійка
Це є лише Ваша цікава вигадка. Та й хай би так, гадаєте, хтось сплутає мовну тяму з видом підприємства? Он "захід" є й «west», і «measure», й дожні самому добродію Роману то не вадить.
Я проти багатозначности, омонімії. Особливо, якщо її можна уникнути
Ім'їна́, родина́, чому ні?
Ні, я б залишив відмінки як є. 🤔
Чому би не знайти заміну двослівній сполуці?
Бо це вже усталені питомі форми. Ба більше, якщо ми будемо ськати до кожного відмінка, а їх усього в світі біля сотні, одним словом, це обов'язково приведе до деякої багатозначности чи омонімії.
Невизначени прикметники можуть виступати як іменники, тобто своєн (пад / падіж / відмінок / одмінок)
Так само як, наприклад, чан < дщан, павук, військо
