Чому? У нас жеж ‹ректи›, а не ‹рікти›, ‹речений›, а не ‹річений›, отож ‹речений› + -ець → ‹речене́ць›.
Могло би бути й ‹речіне́ць›
"Речник" є лядське, що Ви на нього свій голос дали.
»В нас рокти ,ректи ,рікти .
Вибирай ,що душа бажа.«
Як так? 😃
псл. *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-);
Дурня.
строка
1. В знаменному співі – вказівка щодо умовного звуковисотного рівня знамен у певному гласі, хоча її висотне положення для кожного гласу не визначене.
2. Структурна одиниця у піснеспівах знаменного співу, головними ознаками якої є: наявність однієї або кількох мелодико-графічних формул, ритмічне продовження останніх зкуків.
3. Співацька партія в строчному співі.
Ви даєте приклади на слово строка́, то геть инше слово.
Етимологія: від праслов'янського *urokъ – термін, строк, що пов'язано зі святкуванням річниці
goroh.pp.ua: Урочини
Ви розберіться спочатку, що він написав, потім розказуйте.
Дайте, будь ласка, витяг з праці Шевельова про непитомість цього слова?
"зг>8Іг. (зу)стріти ( <зь-ге8Іі ), строкатий від пол. згокаіу (і також зігокаіу ), строк від рос. срок" (с. 625)
С. 921 "г). У запозиченнях із російської спостерігається регулярне збереження о (е): соболь , строк..."
І?
О в закритому складі тут -- явний доказ.
Ви ж не розумієте переходу О, що довели, подавши тут (
прострочений) явно невідповідні приклади ("Годний, од (теж закритий склад), го́род, горо́д"), що я пояснив там: "годний" і "народ" -- через моск., а в "од" і "город" і не мало бути О на місці і (про все це, знову ж, є в Шевельова, якого Ви й не думали читати).
Якщо вже вибирати між строк і термін, то я виберу строк, бо, по-перше, наше слов'янське, по-друге, термін — чуже, ба більше, багатозначне
О, починаєте викручуватися.
"Якщо вибирати..."
Мова не про "якщо вибирати", а про те, що слово "строк" — чуже. Ніби й не галасували про його "питомість"
Не збираюсь викручуватися, кажу й досі, що це питоме слово. Крапка
Nou tó i pitayte-y dalieye
r2u.org.ua: строка
+