Карл-Франц Ян Йосиф,
на те нема підстав. Про "о" в "-кон-" прошу читати мою змінку тут: традиція, під словом по́кін. За цсл. можемо йисті ("з певністю") класти ("вважати") незакономірне "о" в тих тварїх, де воно є в складі критім під наголосом, о сточ у: зако́н, а також за вятське: наро́д. Инколи, правда, "о" в таких умовах може бути й слідом пізнішого морфологічного вирівнення за формами з "о" в складі відкритім (або таки з лядської). Напр., і в слові па́рость є "о", а не "і", та його ненаголошеність також свідчить про походження його з дифтонга типу {uo} "києво-поліського" типу, потім послабленого в "о" через його ненаголошеність.

Можливо (і майже напевне) я не зрозумів усіх Ваших слів, але Ви ж подали пропозицію "по́кІн", а тут пишите, що не менш українською буде і "спокОн-", і в першому, і вдругому випадках і\о ненаголошені. Щось я не розумію мотивацію.

Карл-Франц Ян Йосиф,
по́кін ем дав яко твар, що відповідав би чинному стандарту. То є такий компромис. В истоті там не є ни [і], ни [о]. Правопис чинний є дурний, та все ліпше є писати "і" на місці "звуженого" *о в критім складі, ніж "о", бо хто не тямить глибше тонкощів историчної фонологиї та фонетики диялектів, може хибно гадати, що під писаним тваром "покон" в руській нема жадної різниці між вятським тваром "покон".

А Ви пропонуєте на позначення [і] з [о] дати яку окрему букву? Виглядає ж так (для мене, зросійщеного українця), що це (якщо різниця на слух і є) просто окремий алофон тієї самої фонеми, що й "і", аніж нова одмінна фонема.

Карл-Франц Ян Йосиф,
так, я бим пропонував окрему йиншу литеру, з різних кандидатів найліпше "ѡ" з древньої кирилиці, бо в деяких давніх руських памятках саме єю було передано сю саму фонему, що походить из давнього *о в критім складі. Так и є – хоча й спрощено – [і] (хоча то є не [і], {y}, як у норвезькій чи шведській або йинколи "u" як у французькій) та [о] (хоча й се є не те саме "о" в відкритих складах, а послаблений дифтонг в ненаголошених складах) суть алофони одної фонеми. Крім сих алофонів у фонеми /ѡ/ є ще купа дальших алофонів.

"Язи́чництво (ст.-сл. ѩзыкъ — «народ») — прийнятий у християнському богослов'ї і частково в історичній літературі термін, що означає всі неавраамічні релігії. Поширене не зовсім точне вживання терміна щодо всіх політеїстичних (багатобожних) релігій.

У сучасному ж розумінні «язичництво» — це будь-яка (не обов'язково політеїстична) традиційна релігія певного народу, що відмінна від сучасних авраамічних релігій. Часто язичництвом називають політеїстичні релігії, пантеїстичні, а також генотеїстичні вірування і світоглядні системи з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу)."
Наприклад, щодо давньослов'янських чи давньоскандинавських вірувань цілком можна використовувати,хоч і зараз у тій самій Скандинавії християнство.

Вірно пишете, крім висновку в останнім реченні.

Чому?

sum.in.ua: jazychestvo
https://www.efremova.info/word/jazychestvo.html#.XxbQqWmxUzQ
https://www.merriam-webster.com/dictionary/paganism ("... an unconverted member of a people or nation that does not acknowledge the God of the Bible ...")
https://www.merriam-webster.com/dictionary/pagan ("a follower of a polytheistic religion (as in ancient Rome)")
https://dictionary.cambridge.org/amp/english/paganism ("a religion that worships many gods, especially a religion that existed before the main world religions", "a modern religion that includes beliefs and activities that are not from any of the main religions of the world, for example the worship of nature")

"У сучасному ж розумінні «язичництво» — це будь-яка (не обов'язково політеїстична) традиційна релігія певного народу, що відмінна від сучасних авраамічних релігій."

Я Вам дав посилання на визначення поняття "язичництво" в сучасному розумінні. І воно таки обов'язково політеїстичне. Нагадаєте "неполітеїстичну віру, відмінну від сучасних авраамічних релігій"?

Неодноразово бачив на цьому сайті як люд писав, що сучасна українська літературна мова не є досконалою. Окрім того, Ви дали посилання не тільки на тяму "язичництво", але й "поганство", які різняться між собою за етимологію.
"Слово «язичництво» утворене від ст.-сл. ѩзыкъ — у значенні «народ», «плем'я». «Поганство» — від лат. paganismus, утвореного від paganus. Слово pāgus означало «територія поза межами міста», тому сполучення religia pagana («поганська релігія»), вживаний християнами до IV ст., первісно значило просто «сільська віра»."
Як язик - то народ, язичництво - народна релігія. Чому ні?

А як же чергування? "НарІд" ➔ "нарОдний"?

XD Тут в обох формах є *о в критім складі – не може ту бути чергування.

Таки Ваша правда.