Слов'янське polk походить безпосередньо від давньогерман. folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід»! Просто слов'яни не знали звуку "ф", тому перетворили на свій взір.

В українській мові це слово стало "повком" так само, як у словах "волк", "жолтий" давнє "л" помінялося до "в".

Що важливо, і в давній Русі полк був не лишень військовим відділом, але й "стан, народ, зібрання"! І в козаків аналогом нинішніх "обласних районів" були "повки". Ось що пише словар Уманця:
Полк – Въ старой Украйнѣ XVII — XVIII в.: часть украинской земли, провинція, заключавшая въ себѣ города, мѣстечки, села, носившая названіе по главному городу, гдѣ было правленіе полка, и раздѣленная на сотні.
Тільки коли росіяни захопили Україну, вони звузили тяму до простої військової частини, знищивши инші значіння.