pocwn, pocon-
Вимова: pocwn {ˈpʷɔ͡u̯kyn ~ ˈpʷɔ͡ɐ̯kyn ~ ˈpʷɔ͡u̯kʉn ~ ˈpʷɔ͡ɐ̯kʉn ~ ˈpʷɔ͡u̯kʊ̯͡œn ~ ˈpʷɔ͡ɐ̯kʊ̯͡œn}.
Семантичне перенесення значення "початок" в укр. по́кон ("о" другого складу своєю ненаголошеністю свідчить про походження форми з північних говірок укр. м., чи з т.зв. історичної "києво-поліської" зони говірок, а таким чином відбиваючи первісний дифтонг типу "uo" в закритому складі, тобто = "і" чинного стандарта) на підставі ширшої семантики сього слова в добу д.-руську: покѡнъ "початок (→); звичай" → "{ ≈ традиція}".
ponada, ponadya
Вимова: {pʷo͡u̯ˈnɑdɐ}, {pʷo͡u̯ˈnɑd͡ʒɜ}.
ЕСУМ (надити-2): понáда, понáжа "звичка, звичай". Від передчепів po-, na- та корене d- у дієслові déti "класти, ставити; становити; чинити; мовити, речи; ...", словах délo, délati, déya тощо, та в словах: laditi (*la-d-i-ti *"діти за сим/тим, так/сяк діти"), onaditi (*ono-d-i-ti *"воно/вото/генто/восе діти"), та віді й у таких словах: rẽditi (*ryn-d-i-ti "діти разом"), gõdéti/gõsti-gõde (*gun-d-i-ti, *gun-d-ti *"діти «гу»"), nouditi (*nou-d-i-ti), louditi (*lou-d-i-ti, прасл. *lou- від и.-є. *leu- "ділити; рішити (divide, dissolve, unbind); різний", тобо первісно *"діти/класти/чинити різно=гонако", годи рус. різнити "фальшивити"); то первісно ponada/ponadya є *"по тім, на що діто/кладено" = "згідно зо становленим" → "звичай, традиція".
Повістниця (Tradition) - традиція.
(Сл. Желехівського).
"у його єсть своя літописна повістниця, своє життє народнє, свій мислотвор".
1) Початок, споконвічний звичай, порядок, повір'я. 2) Давньоруське — статут. 3) Феод, платежі в Давній Русі, які сплачували князю або його представникам під час їх проїзду по волості або тимчас. перебування на її території. 4) Типова норма середньовічного феод, права, що визначала порядок кормління княжого слуги — вірника та осіб з княжої адміністрації, які його супроводжували. «Покон вірний» включений до «Руської Правди» (ст. 42) і становить третю складову частину її Короткої редакції.
Літ.: Срезневский И. И. Мат-лы для словаря древнерусского языка по письм. памятникам, т. 2. СПб., 1895.
І. В. Музика.
Понажа – звичай (з ЕСУМ).
Як синонім до "понада", що вже дали раніше мене.
То який це звук значить "y" у слові ponadya? Ж? Понаджа? Чи Понадіа? Чи Понадыа? Не можу зрозуміти.
Тобто я бачу Вам є марно відповідати на Ваші питання, бо Ви не читаєте.
Бо письмо Ваше складне й неоковите. Поки писали кирилицею, ще якось розумів. А тут кожна буква має сотню різних способів як її читати.
Колись Ви казали, що "y" дає м'який знак, але тут аж ніяк не він може бути, бо тоді "ponadya" читалося би як "понадя", а відки там "дж" взятися це вже геть мені незрозуміло.
Будь яке письмо латинкою потребує попереднього знання правил читання в кожній окремій мові. Не існує універсальних правил та значення літер латинки для всіх латинкописних мов.
Я вже писав дуже докладно саме про значення літери <y> в моїм письмі руської мови, зокрема саме для Вас, відповідаючи на Ваші питання. І значення літери <y> не обмежується лише відповідністю літері <ь>. Літера <ь> відбиває давнє праслов'янське надкоротке *y (*i надкоротке), а так само сей же звук брав участь у формуванні палаталізованих приголосних, коли він знаходиться між приголосним первісним та іншим голосним. Напр. <ш> в <пише> є результат палаталізації *s в корені pis- перед *y, за яким далі йде голосний, тут *e, тобто: *pisye. Відповідно, <дж> аналогічно походить від злиття первісного *d з *y перед голосним, який іде далі; напр. <суджено> від кореня sõd- (← *sond-) є sõdyeno (варіант написання: sõdieno). Тобто літері <ь> літера <y> відповідає в моїм письмі там, де вона стоїть після приголосного на кінці слова (тобто коли іншого голосного після того нема), або між двома приголоснима. Так само літера <y> в мене стоїть там, де в чиннім письмі стоять літери <ч, ж, ш> перед іншою приголоскою, оскільки /ч, ж, ш/ суть результат палаталізації первісних *k, *g, *x, відповідно (в давньоруськім письмі в таких випадках завжди первісно між <ч, ж, ш> та іншим приголосним писали <ь>); застосування літери <y> дає можливість передати на письмі звуки /ч, ж, ш/ засобами латинки, тобто літери <c, g, x> можуть значити й звуки /к, г, х/, й звуки /ч, ж, ш/, відповідно; напр.: rõca "рука", але rõcyka "ручка" (пор. д.-рус. <рѫчька>).
Відповідно, ponadya би не могло читатися <понадя>, а тільки як <понаджа> та <понажа>. І сим є се письмо зокрема добре, бо дає передати різновиди вимови, з <дж> та <ж>, а кирилицею треба вибирати чи писати з <дж> або з <ж>. Сполучення <дя> в руській походить від послідовності *d + *i первісно довгого або дву коротких *y (коротких *i) + голосний *a чи *e, як напр. у слові <попадя> ← *popadiia/*popadyya, яке я передаю літерою <ï>.
Від давньоруського отьчина «правила, обычай отцов».
http://oldrusdict.ru/dict.html
pèredanïe
/pəˈrɛdanʲːɜ/
pèredanina
/pərɛdɑˈnɪnɑ, ˌpærɛdɑˈnɪnɑ/
pèredauscina
/pərɛˈdɑwʃt͡ʃɪnɑ, ˌpærɛˈdɑwʃt͡ʃɪnɑ/
___
Gelexœuscoho/Nedélscoho slœunic roussco-némeçscuy II, 613: ‹переда́вщина›, ‹передани́на›, ‹пере́данє› "Überlieferung, Tradition"
___
Gadaiõ slova œd ‹pèredati, pèredavati› lépxye teacnõty slovou ‹traditio› neigy, na pr., ‹ponada, ponadya› ci i ‹pèrecaz›, tocyno œdpovédaiõtyi latinscomou ‹traditio› œd ‹trado› "pèredamy, pèredaiõ". Slovo ‹ponada, ponadya› hêto ne pœdxodity, znacity bo scoréixye "a habit".
Extradition?
goroh.pp.ua: надити#9424
https://uk.worldwidedictionary.org/традиція
Xotia tui tẽmui i sõty blizkui, ta zuuicéy tẽcneity lat. "consuetudo", ẽghel. "custom", a ne "traditio".
Здається традиція це звичай, як пройшов кілька поколінь.