Російсько-український словник 1930р. О. Ізюмова та Російсько-український академічний словник 1924–33рр. А. Кримського і С. Єфремова дають теж цей переклад.
Від давньоруського конъ – межа, грань, від прасл. *konъ.
Звідти й "на кону", лиш цей вираз є росіянізмом. Але маємо українські "конати", "доскону" тощо.
Пане אלישע פרוש, очевидно Ти ведеш до Етимологічного словника Української мови, де вказано, що "грунь" це румуно-латинське запозичення в Українській мові. Проте можна подивитись на це слово з інакшого боку, а саме через призму індоєвропейського кореня *gʷerH-, що ймовірно означає "схвалення, похвала, піднесення". Апогей - найвище схвалення, найвища вершина. Грунь - вершина гори. Тому слово грунь, в моєму розумінні, могло б бути відповідником для апогей.
Не йде так вільно крятати з етимології. Даний іє. корінь дасть в українській геть инший рефлекс. Паче, в укр., чес. є [g] в сім слові, що явно каже на його чуджість.
Апогей — найвищий ступінь чого-небудь; вершина, розквіт.
Апогеєм боротьби Київської держави з Візантією за панування в Північному Причорномор'ї був загальновідомий похід князя Володимира на Херсонес.
грец. απογειος — далекий від Землі
Перекладаємо слово апогей
Друс. вьрхъ "cacumen, culmen, вершина".
Російсько-український словник 1930р. О. Ізюмова та Російсько-український академічний словник 1924–33рр. А. Кримського і С. Єфремова дають теж цей переклад.
Діалектичне слово.
Щит – (також) Вершина рослини:
r2u.org.ua: щит
У білоруській мові шчыт означає щит, але також архітектурний шпиль.
У словацькій мові štít означає щит, також вивіску, а ще верховину гори.
Від давньоруського конъ – межа, грань, від прасл. *konъ.
Звідти й "на кону", лиш цей вираз є росіянізмом. Але маємо українські "конати", "доскону" тощо.
Означає: шпиль, крута вершина гори, пік.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66825-shhovb.html#show_point
goroh.pp.ua: щовб
Означає: шпиль, вершина гори, пік.
goroh.pp.ua: тельма
ЕСУМ: ви́шок «вершина, шпиль».
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський 2012 року:
Апоге́й - зліт.
Яке походження?
Пане אלישע פרוש, очевидно Ти ведеш до Етимологічного словника Української мови, де вказано, що "грунь" це румуно-латинське запозичення в Українській мові. Проте можна подивитись на це слово з інакшого боку, а саме через призму індоєвропейського кореня *gʷerH-, що ймовірно означає "схвалення, похвала, піднесення". Апогей - найвище схвалення, найвища вершина. Грунь - вершина гори. Тому слово грунь, в моєму розумінні, могло б бути відповідником для апогей.
Не йде так вільно крятати з етимології. Даний іє. корінь дасть в українській геть инший рефлекс. Паче, в укр., чес. є [g] в сім слові, що явно каже на його чуджість.