Пане אלישע פרוש, очевидно Ти ведеш до Етимологічного словника Української мови, де вказано, що "грунь" це румуно-латинське запозичення в Українській мові. Проте можна подивитись на це слово з інакшого боку, а саме через призму індоєвропейського кореня *gʷerH-, що ймовірно означає "схвалення, похвала, піднесення". Апогей - найвище схвалення, найвища вершина. Грунь - вершина гори. Тому слово грунь, в моєму розумінні, могло б бути відповідником для апогей.
Не йде так вільно крятати з етимології. Даний іє. корінь дасть в українській геть инший рефлекс. Паче, в укр., чес. є [g] в сім слові, що явно каже на його чуджість.
Від давньоруського конъ – межа, грань, від прасл. *konъ.
Звідти й "на кону", лиш цей вираз є росіянізмом. Але маємо українські "конати", "доскону" тощо.
Апогей — найвищий ступінь чого-небудь; вершина, розквіт.
Апогеєм боротьби Київської держави з Візантією за панування в Північному Причорномор'ї був загальновідомий похід князя Володимира на Херсонес.
грец. απογειος — далекий від Землі
Перекладаємо слово апогей
Друс. вьрхъ "cacumen, culmen, вершина".
Діалектичне слово.
Яке походження?
Пане אלישע פרוש, очевидно Ти ведеш до Етимологічного словника Української мови, де вказано, що "грунь" це румуно-латинське запозичення в Українській мові. Проте можна подивитись на це слово з інакшого боку, а саме через призму індоєвропейського кореня *gʷerH-, що ймовірно означає "схвалення, похвала, піднесення". Апогей - найвище схвалення, найвища вершина. Грунь - вершина гори. Тому слово грунь, в моєму розумінні, могло б бути відповідником для апогей.
Не йде так вільно крятати з етимології. Даний іє. корінь дасть в українській геть инший рефлекс. Паче, в укр., чес. є [g] в сім слові, що явно каже на його чуджість.
Щит – (також) Вершина рослини:
r2u.org.ua: щит
Від давньоруського конъ – межа, грань, від прасл. *konъ.
Звідти й "на кону", лиш цей вираз є росіянізмом. Але маємо українські "конати", "доскону" тощо.