Первїсне значеннє корене того слова — *dub- є "глиб", и мисливий його розвиток є в значеннє "склезь, падь" ← "глибоко мїсто", то би "яр, улоговина". Срезнівський значить, оже в Святім Письмї є сим словом (‹дьбрь›, *‹дъбрь›) СКРІЗЬ перекладено грецьке слово ‹φάραγξ›, лат. ‹vallis, convallis›, то би "падь, склезь". У тім, значеннє "лїс", та, паче, не просто "лїс", а що противно глиби — "гора, заросла/поросла гора, гора з хащами" таки є знаменато в Хмельницькій волости, а значеннє "лїс, мїсто поросло лїсом, хащами" є знаменато ще в давнях руськах памятках, на пр. в Избірницї чи Гостромировї Єваннїллї. Крім сих значень, у давнях руськах памятках є сим словом перекладено й грецьке "γέεννα", си рїч "пекло"; се значеннє є в згодї з первїсною піймою їврейською тямою "пекло" — גהינום /gehinom/ (відси грецьке ‹γέεννα›) "долина" ("падь, склезь, низ, діл" → "долина смерти"). Знак "лїс, поросло мїсто" є таки знаменато, не лише в памятках давньоруськи доби, а й середньоруськойи, на пр. од XV столїття (Словник староруськи мови, Тимченко, ч. І, стор. 685).
Таким чином, значеннє "поросло мїсто, лїс" у руськї не може бути слїдом упливу вятськи мови. В тім, имемо знаменати три значення сього слова в руськї мовї, лїчачи й найдавнїши памятки й руськи говірки нинї: 1) "падь, склезь, долина", 2) "лїс, поросло мїсто, хащї; поросла гора", та 3) "пекло, γέεννα, גהינום". Прямо в значеннї "jungle" є се слово знаменато в памятцї Втанаса Гиндоплова (XV. стол.): ‹деберь зла› = ‹женгѣль ( = "jungle") злыи›.
Сим стає питаннє, що сим словом можемо звати в руськї мовї нинї: "пекло" або "jungle".
Звати сим словом тяму "діл, долина, склезь, падь" нуджьи не'ма, поне за ту тяму вже суть питома слова: ‹падь, склезь, долина".