← u- "εγ-" + colo "κυκλο-" + cazat-ía "παιδεία" (← cazaiõ "παιδεύω").

Гилю точно слідувати грецькому слову з причин:

1) енциклопедія може бути як насправді "загальна", так й обіймати лише певне коло відомостей. Тому мотивація словами "весь", "загальний" и подібними кривила би суть тями. Грецьке "εγκυκλο-" в сім слові каже праві на знання/вчіння/відомости "в [певнім] колі, [певного] кола", чи вже коло те є вужче чи ширше. Се слово не значить, у супереч поширеному погляду, "відомостей з УСЬОГО" в абсолютнім розумінні. Тому й у спробі передати руськими коріньми сю тяму я гилю перву часть передати так само через "у колі" ( ≈ "відомости/знання/вчіння в [певнім — ширшім чи вужчім] колі".

2) для уникнення мішання з иншими другими складниками, ге вто <-логія>, чи дещо навязливого (узькістю значення) "учити", чи хибання потрібного відтінка "передавати знання/відомости" в "знати", чи загрози тавтології в сполученні <енциклопедичний словник> у разі творення з другим складником <-словник (словар)>. Тому гилю творити другий складник від д.-рус. дієслова <казати (основа теп.ч.: <cazai->: <казаю, казаєш, ...>), яке в памятках тякне грецькому "παιδεύειν".

Написання з <-ía> (замість звичнішого в моїм письмі <-ïa> для передачі подвоєно-помякшеного попереднього приголосного; <-ття, -сся, -ння, -жжя, -в'я, ...> чинного письма) має підкреслити читання <-í-> як повного голосного — дублетний рефлекс того самого рефлекса з подвоєно-помякшеним приголосним, наявний у руській мові як маркер передусім "церковности" — тут для підкреслення особливого статусу (вчености) тями. Сам же чепінь <-ía> (дублет <-ïa>) є жіночого роду — не плутати з тавтографичними формами з <-ння, -ття, -сся, -жжя, -в'я, ..." середнього роду (які я в своїм письмі різню, пишучи: <-e> на кінці) — є наявний у д.-рус. словах: десѧтьіа "десять божих заповідей", лодьіа "човен", братьіа "браття" (слово жіночого роду (!) зо значенням збірности), знатьіа (в: "розумъ и знатьіѫ"), коробьіа "міра хліба; (збірно) короби", а також з <-и->: богомолиіа "місце моління, для молитов", балиіа "ворожбит, лікар", вѣтиіа "ораторське мистецтво, риторика"; нині в руській мові напр.: <породілля> ← *породил-ьіа. Чепінь сей, віді, первісно значить належність до чого, будучи співвідносним з його чоловічим відповідником <-ий> у <божий, ліший, козій, вітчий> (*"чий?/чия?"), слова з яким зазнали субстантивації (*"чий? (від чого/кого)" → "належний до чого/кого? ≈ який позначає що/кого, має відношення до чого/кого" → просто: "що?/хто?"). Основа cazat- є прямо з инфинитива cazati/казати, замість -n- пасивного дієприкметника в caza-n-/cazayen- у <cazanïe/cazayeinïe (казання/казаїння), cazan/cazayên ("казаний/казаєний")> для передачі відтінка мети/призначення в тямі "енциклопедія", а не статичности та пасивности, що було би в разі творення від caza-n-. Таким чином, <-cazat-ía> має передати конотацію *"що стосується мети вчити/освічувати й под.".

Первісно слово «енциклопедія» означало сукупність знань, які слід було засвоїти у середньовічній педагогіці. Слово набуло сучасного значення після того, як у XVI ст. з'явились книжки, у яких були зібрані відомі на той час знання з різних галузей науки. Їх і назвали енциклопедіями.

"обсяг знань" чи "осягнути (тяму)"

Первісно слово «енциклопедія» означало сукупність знань, які слід було засвоїти у середньовічній педагогіці. Слово набуло сучасного значення після того, як у XVI ст. з'явились книжки, у яких були зібрані відомі на той час знання з різних галузей науки. Їх і назвали енциклопедіями.