Значення слова

Фасад — зовнішній вигляд певного боку або частини споруди.

Приклад вживання

В українському зодчестві традиційно називався чоло.

Походження

від фр. façade, від face — «лице, лицьовий бік».

Слово додав

Перекладаємо слово фасад

перед
,
перід
7

пе́ред~пері́д. "Фасад [дому]" є по сути "перед~перід дому".

אלישע פרוש 8 листопада 2019
8 листопада 2019

Чому перед\перід, а не якась одна конкретна з тих двох форма?
Хіба це не повноголосся, яке ніколи не дає [і], а лише "ере"?

8 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
а вже, первісно друге "е" з *-erT, *-elT) не є вужено (ги друге "о" в *-orT), та все таки за деяких умов таки буває, а то, за наголосу на кінцевих *-ь, *-ъ в прасл. Тому, о сточ: голі́в (не +голо́в) ← голѡ́в ← *головъ́ ← *golwún, *golwá, бері́г (не +бере́г) ← бєрѷгл ← бєрєглъ́ ← *berglú-. Твар перід є в рус.м. засвідчено; наголос є в нім на "і", а в кісних падіх на посліднім складі (слід прасл. окситонези, різновиду акцентної парадигми, що приблизно тякне нині наголосу на кінець слова). Павше *-ъ (*u), *-ь (*u) на кінці слова, в тих словах, де вони були під наголосом, трачений разом з ними наголос було компенсовано зміною голосного ближайшого перед тими *ъ, *ь. Як правило на той голосний було – крім його зміни – перетягнуто й наголос: *berglú- → *бєрєглъ́ → *бєрѷгл → бері́г; *perdú- → *пєрєдъ́ → пєрѷ́д, але: *pérdu- → пє́рєдъ → пе́ред.

8 листопада 2019

Гаразд. Треба ж, а я завжди терпіти не міг те львівське "ми йдемо вперід", гадав, це порушує закони української мови... А виявилось, неправим був я:(
Скільком ж людям я клепки морочив, виправляючи, що не "вперід", а "вперед" має бути. Тепер якось навіть не по собі.

8 листопада 2019

А я довго вважав, що правильно казати «щури», а не «щурі». Доки не згадав про «школярі», «новинарі», «бунтарі», «крамарі» тощо.

До речі, місто в Київській області до москальської навали називалося «Броварі», адже саме так утворюється множина від слово «бровар».

Ну то таке… всі ми помиляємось.

9 листопада 2019

Віталій Крутько,
розберімо трохи питання зо {щури?/щурі?}, з одного боку, та {кобзарі? (кобзари?)} й по д., з другого. Слова з "-ар" тягнуть первісно д’оснів *-yo- чоловічого роду: *-ar-yo-, даючи: "-арь". "Твердість" [r] є тут в рус.м. пізня, проте в падіх кісних є його "мякість" новлено: [кобзаря, -рю], такоже [-рем], а не [-ром] (а вже, й таке може денеде по говірках бути, та то є вторинне). Такоже в множині паду прямого під писаним "кобзарі" є розуміти не "просто" "і" ге таке, а: {кобзарьи}. Ймена на *-y-o- суть підгрупа ймен основи *-o- (ліс *lēso- тощо); ліс (лѣсъ) у множині є: ліси (лѣси); закінчення же в підгрупі "мякій" суть в истоті ті же, що в "твердій", тобо й у "кобзарь" є "кобзаря" в истоті {кобзарь-а}, ги: город(ъ) є {город-а}, а {город-и} є = {кобзарь-и}. Писання за чинним письмом "кобзарі" є сута конвенція. По добі тому пишемо й "синій, зимній", хоча в истоті то суть: {синь-ъй, зимнь-ъй} (що є й вірна вимова). Що до "щура", друс. памятки та дані говірок руських знають ино твар з "твердим" [r] (щоуръ, щуръ), ниде не +щурь. Тому таких підстав по первіснім тварі "щурі" (*{щурь-и}) в сім слові є глядіти годі. "Мякість" [r] в "щурі" може бути яснено хиба загальним говірним мякшенням і первісно "твердого" *r в тяклих (відповідних) говірках, відки пак твар "щурі" з "мяким" [r] було ширено на прочі говірки та книжний стандарт. Та "мякість" [r] є в тварі "щурі" таки вторинна; первісно є таки: {щури}.

9 листопада 2019

Вибачаюсь, що вношу копійок п'ять не щодо теми, пишу не зі злого наміру, але так дивує, як Ви – людина, яка стільки часу присвятила, щоб говорити істою українською мовою, в сей же час використовує в своєму мовленні типові російські "первинний", "вторинний".

11 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
а бим я міг вітити Вам на Ваше питання, є ми перво судно Вас питати: 1) з чого Ви гадаєте суть твари первинний та вторинний неруські, та 2) що суть, для Вас, питомі тяклі слова чи твари місто сих слів (тварів)?

Я бо найти твари ге первина, первинний, первинность, вторина, вторинний, вторинність ниде в (сучасній) вятській мові не міг.

11 листопада 2019

Я уже пояснив раніше.
1 - Українські словники слов "первинний" не подають, натомість в російській є слово "первичный". Слова "первинний" немає навіть у словнику Уманця, Спілки (який весь і сочить російськими кальками!), уперше слово з'являється у словниках лишень в часи СРСР.
2 - Слово не трапляється в дорадянській українській мові. Я точно не бачив жодного разу цього слова у Лесі Українки, Шевченка (хоч в нього таки трапляються росіянізми), Франка (а тут полонізмів і росіянізмів навалом) чи Нечуй-Левицького, не траплялись на очі і в українських народних піснях, а їх я знаю. Наосліп – зайдіть на осідок https://www.pisni.org.ua/ і введіть у пошуку "первинн", ви побачите, що слово "первинний" трапляється лишень у піснях новеньких! Можете і Енеїду відкрити, і Кобзар, цього слова не знайдете. Бо в українській мові його не було.
3 - Немає тої форми і ще в яких слов'янських країн (може хіба у болгарів є, я не дивився). Перекладач дає на це слово польське podstawowy, чеське primární, словацьке primárny. Слово "первинний" навряд є давнішим од сотні-другої літ.
4 - В СУМі подаються цитати слова "первинний" в українській мові. Які? "Матеріалізм у повній згоді з природознавством бере за первинне дане матерію, вважаючи вторинним свідомість, мислення, відчуття" (Ленін); "Первинною формою технічного прогресу є механізація, тобто заміна ручної праці машинною" (Комуніст України), "Первинні партійні організації, за визначенням В. І. Леніна, є основою партії, опорними пунктами агітаційно-пропагандистської та організаторської роботи в масах" (Комуніст України). Ось, перед вами, "українська" мова.
. Я роблю такий висновок: росіяни придумали для себе слово "первичный", українці ні цього слова, ні "первичний" для себе не знали. Прийшов час великого СРСР, і українські комуністи не знали, як перекласти російське "первичный". Тож не придумали ліпшого, як поміняти [ч] на [н], ось, маємо "українське" слово, насправді – радянських років калька російського слова.

11 листопада 2019

Питомі слова це ті, які можна знайти у найкращих творців слова українського народу, якщо це не, ясно, ґерманізми, росіянізми, галичо-полонізми, анґліцизми чи ще якась нечисть, в такому разі ні. Якщо ж це слов'янські слова, що виникли на тлі вкраїнському, а не скальковані з мови чужої, тоді я радий їх бачити.
Себто навіть коли Шевченко вживає польське "кшталт", слово українським це не робить. Коли ж Шевченко вживає слова "широкополий", "леле", "ладо", тоді такі слова заслуговують на те, щоб багатити українську мову (хоч, "широкополий", до Шевченка нігде і не вживався, для прикладу).
Звісно, річ і про староукраїнську мову, не лишень про тексти XIX сторіччя, якщо там є гожі слова, їх я мові бачити радий (хоч перше їх треба чистити від болгаризмів, яких тьма, міняючи всякі рождества на різдва, вєщі на вічі, дожді на дощі, звізди на зорі). Це ж саме про давньоукраїнську, і звідти бачити слова я не проти.
Але не огидні кальки з мови червоних панів з часів, коли Ленін привів свою нечисть на неньку Вкраїну, бодай би згинуло кожне совіцьке слово в мові українській!

11 листопада 2019

Підтримую !

12 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
в Матеріалах до словника друс.м. за Срізнівським є дано слово пьрвина з товком (вятською): 1. "первоначальное состояние", 2. "старина". До товку первого є там дано приклад із памятки з Устюзької коромчої [книги] від ХІІІ в. – тобо джерела вятського: "Бѣсомъ на пьрвинѫ оустроѥниѥ" (είς τό αρχαίον, in prioren status). До другого товку є дано приклад із неясної мені назви джерела (з мітою: Ярл. Муртаз. – ?), та мова якого є їсто руська (з елементом лядським: "Подлугъ первинъі знаємость чинѧчи з вами". Тобо, одним прикладом джерела вятського, один таки є й руського. В руськім прикладі слово первина може бути товмачено й як "традиція, звичай": ≈ "Наводячи з вами контакт/звязки згідно з традицією, звичаєм, у спосіб, узвичаєний давніше (вят.: ≈ "по старинке").
Слово prvina дає словник хорватської мови; діньте тут: http://hjp.znanje.hr/index.php?show=search prvina.
Слова вторина ни в Мат.до сл-ка друс.м. за Срізнівським, ни в хорватськім словнику нема, та воно може бути творено за зразком слова пьрвина. Крім того, слово vteřina ( = вторина) є таки в чеській мові за "секунду".

Крім засвідчености в памятці руській давній слово пьрвина явить і цілком логичний з погляду внутерньої семантики твар з чепенем *-ina з товком частности результата чи яви чи річи від продуктивної основи; рівни: бистрина *"частна явь бистрого, бистрости" → "бистрий тік ріки", година *"частний результат году ("кидка, метання, міченого, лучення"; *god- первісно *"лучити, метати в ціль", далі, в що намічене, → термін, строк"), ворина *"частна деталь/річ до дії ворити "городити; запирати" → "жердь, тич, паль плоту", скорина *"частний результат різання, кроєння" (від *(s)ker-/*(s)kor- "різати, кроїти" → "відрізок хліба", медженина *"результат чи річ готова від дії медженити ("консервувати", від слова меджінь "робота в середині літа з консервацією врожаю")" → "консерви, консервація", пуповина *"частне до пупа", соломина *"частне до соломи (загальний, цілого)", деревина *"частне від дерева (себо, матеріал, речовина з дерева)" тощо. Таким чином, пьрвина є первісно *"річ чи явь або продукт чи результат від чого первого". А від іменника пьрвина є пак творено прикметник первинний (*пьрвиньнъи). І навпаки, напр., до вят. первичный слід було би чекати вихідний іменник +пьрвица, якого в Срізнівського нема, що каже на пізній виник сього прикметника в вятській мові.

В мову чеській та словацькій крім найденого Вами primární, primárny є широко вживано й слово prvotní (ч.), prvotný (слвц.) – також від кореня *pyru- (*пьрв-).

12 листопада 2019

Ви говорите про слово "первина́ ", але не про "первинний". "Первина́" є і в сучасній українській (r2u.org.ua: первина), не лише у давньоруській, але це іменник. Прикметника "первинний" до межі першої чверти XX століття не подають.
Пояснюючи, що такого слова хоч не було, але маємо схоже слово, а тому є місце і цьому, знаєте, так можна виправдати ледь не кожен росіянізм в українській мові.
Головне питання – чому від слова "первина́" ми будуємо "первинний", чому не "первий"?
Адже "дивина́" дає нам "дивний", не "дивинний";
"Новина́" дає нам "новий", не "новинний",
"Білина́" дає нам "білий", не "білинний",
"Кривина́" дає "кривий", не "кривинний",
то чому не "вторий"? Чому "вторинний"? Чи не за шаблоном вятського "первичный"?
Я не кажу, що форм на "-нний" в мові украінській немає, лиш що слова на "-ина́" дадуть з більшою ймовірністю давсто форму не на "-нний", яких є в мові українській меншість.

12 листопада 2019

Що маємо слово "первина́", не цурає того факту, що "первинний" виникло саме внаслідок російського "первичный" (коли комуністи гадали як перекладати коміністичні російські тексти вкраїнською мовою).

13 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
дивина є не від дивний, а від диво або нечленного твару прикметника див, не кривина дає кривий, а нечленний твар крив (ги повен → повний, чорен → чорний, біл → білий, красен → красний, жаден → жадний, кож(д)ен → кожний). Прикметник від долина є як раз долинний, а не дільний, а саме долина є від діл. Прикметник від судина є судинний, а не судний, а саме судина є від суд "містилище до рідини". Прикметник від родина є родинний, а не рідний, а саме родина є від рід. А прикметник до новина, новини буде таки новинний, нияк не новий. Прикметників кривинний, білинний нема тільки тому що нема в них потреби; вони би значили те же що кривий, білий. Різниця же між первий та первинний щонайменше часто та є.

13 листопада 2019

Всі вами наведені випадки виглядають як спосіб уникнення значеннєвої плутанини:
Долинний, а не дільний, бо дільний в укр. мові це "низменный" (r2u.org.ua: дільний );
Судинний, а не судний, бо судний означає "гідний; який стосується суду" (r2u.org.ua: судний);
Родинний, а не рідний, щоб відрізняти від слова "рідний" (Словарь Грінченка слова "родининй" узагалі не знає);
Новинний подає словник як російське "повинный", хоч я не певен, чи це не хибодрук. Саме слово "новини" поширилось доволі недавно (Словарь Грінченка не відає і цього слова), тому українцям знадобився прикметник "новинний" від слова "новини", що раніше, вочевидь, не використовували (або використовували вкрай зрідка).
Як бачите, зазвичай "-инний" з'являється в тих випадках, що ви невели, для того, щоб не накладалися дві тями на одне слово.
Перший ж український словник, який дає, що в мові українській є слово "первинний", це словник 20-их років періоду СРСР, він подає відповідність "перви́чный – перви́нний". Не схоже, щоб з таким значенням це слово вживали українці до часів СРСР.

13 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
то я так і не розумію, чим саме вадять різні твари в сназі не плести тями. Новини, новина є й в инших словянських мовах, и в мовах несловянських є ту тяклу тяму творено від тями "нів, новий". Раніше могло не бути слова новина бо не було потреби. Нині потреба є й на щастя його твар є цілком правильний для руської морфологиї.

13 листопада 2019

Супроти "новинний" я нічого лихого не маю.
Кажу лишень, що якби Московщини ніколи не було, то тяма "такий, який був першим" в українській мові могла утворитися тисячами різних способів від найрізноманітніших коренів, якби Росії не було, еволюція могла піти так, що замість "первинний" українці би говорили "джерельний" чи "найперший" чи "ключовий" чи "основний" чи "першочинний" чи хто-зна як ще, таких варіянтів була гігантська кількість. І лишень через вплив мови російської шляхом роботи перекладачів ми маємо з-поміж усіх можливих варіянтів саме ту, яка НАЙБЛИЖЧА до мови російської – "первинний" (російське слово зі зміненою одною буквою). Яка імовірність що без впливу Росії українці би придумали таке саме слово на ту тяму?
Іґнорувати це... давайте так, змоделюємо ситуацію. Уявіть, у вас чудова, прекрасна дочка, і ось вона начала стрічатися з якимось бахуром, чудним і байдикуватим сином вашої сусідки, і опісля цього стала дивна, ви спостерігаєте, як ваша донька почала курити і пити дешевий самогон, як почала казати лихе на батька і "тусити" з прихильниками комунізму, яка імовірність вважати, що це сталося саме собою, що до цього леліє її душа? Мені здається очевидним прийняти це за факт чужого стороннього впливу. І, вірю, якби не той покидьок, дівчина росла би далі здорова душою і чиста серцем.
Це саме з мовою. На тяму "перший" українці могли придумати мільйони різних слів... але маємо майже ідентичне мові російській... яке з'явилося в часи СРСР. Збіг?
Пробачте, якщо ви дійсно вважаєте, що це не росіянізм, я дуже сумніваюся у вашому раціоналізмі.

13 листопада 2019

Те саме стосується "віха" у тямі "важлива подія в житті людини". Якби Росії не було, еволюція могла би народити мільйони різних слів для цієї тями, українці могли би стати називати "важливу подію у житті людини" і "важливницею" і "знаком" і "зламом" і "життєстиком" і ще мільйони різних слів!
Але з-поміж усієї миріади ми маємо слово ІДЕНТИЧНЕ мові російьскій... яке з'явилося в часи СРСР шляхом дослівного перекладу цього слова з мови Великомогучого на мову України.
Пробачте, але не одкидуючи геть різні "віхи", "первинності" (а скільки ж давніх коренів є у давньоруській мові, які можна використати на створення істинно-українських відповідників!), зберігаючи ці слова в українську мову, ви сприяєте російщенню її, що й намагалися робити в часи СРСР, командуючи: при перекладі абстрактних понять не шукати українських відповідників, а дослівно калькувати мову російську.
Соціялізм, де немає свого, є лишень СПІЛЬНЕ, чистий соціялізм.

13 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
загалом і так, є купа різних способів словотвору. Та частно, в різних чепенів є таки різний товк, і не кожен чепінь іде лучити з будь якою частю мови. Товк чепеня *-ina цілком тякне товку тями первина. І лат. primitivus, тякучи товком рус. пьрвина, є творено від primus = пьрвъ. Вото, я скоріше сумню про слово основа (чому основ, основний, а не оснів, оснівний?). Є різниця між товки слів originalis, authenticus, primitivus, primus, prior у латини, то не те саме є й джерельний, первинний, первий тощо. Про різні товки й їх лучбу з різними частьми мови Вам вічу почитати вступ до словника прасл.м., часть про морфологию йменників від Ф. Славського (лядською), й там, пву, бачити мете мисливість словотвору пьрв-ина. Ну, а прикметник *пьрвин-ьн-ъ-и є від пьрвина цілком мислив також. Нема яко йначе творити прикметник від пьрвина крім пьрвиньнъи. Чеською та словацькою є prvotný, та про мене то не є твар ничим тякліший від пьрвиньнъи. Крім того, між *-ota й *-ina є й різниця товку: перве є *"сукупність усього первого, що було передже", друге же є *"перва явь, річ; плід, спіх, снага первого". Вам явно мулить на вид подоба вят. и рус. слів – первичный : первинний з одином ино писмям різним, того Ви гадаєте руське первинний є від вят. первичный. Та ще раз Вам кажу, в слова первинний є тло в друс. мові – пьрвина, а в вят. первичный я тла не знаю (+пьрвица??).

13 листопада 2019

Ну, лядською я Ф. Славського не прочитаю, бо лядської не знаю (хіба що є де переклад мовою), звідки росіяни узяли "первичный" теж не відаю, щодо еволюції слова "первинний", кажу як є, не бачу жодної різниці (ну може лиш найменшу, стилістичну) од слова "первісний" (r2u.org.ua: первісний), то чому це слово і не вживати? Слово з'явилось на тлі руському природною еволюцією, не запозиченням, основа та сама ("перв-"), чому розділяти їх?
"Виготовлення трести з соломки льону — найбільш трудна і відповідальна частина роботи в ПЕРВИННІЙ обробці льону"
проти
"Виготовлення трести з соломки льону — найбільш трудна і відповідальна частина роботи в ПЕРВІСНІЙ обробці льону"
Різниця лишень у тому, що слово "первісний" українці асоціюють з печерними людьми, але це штучне розрізнення тям, як на мене, говорити про "первісну" обробку льону це цілком відповідає первісному(\первинному) значенню слова.
Єлисіє, ви ж проти надмірного ускладнення, чи не так? То чому відмирає наше руське "первісний" (чесне слово, вживається воно лишень у словах пов'язаних з первісним примітивним ладом), бо як на мене, це несправедливість.

13 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
иносе, товк (або круг товків) слів пьрвѣснъ и *пьрвиньнъи може й є тий же, та все неправда є що твар пьрвиньнъи не на питомім тлі ниче. Коли Вам име лівити, я буду користати йно з слова первісний. :)

Ку слову, друс. мова зна й дієслово пьрвѣснити "да(вв)ти право старшинства; да(ва)ти перевагу". То може живити його за товк "надати перевагу, привілей" або яку тяму по добі? Питомо, вотут я впять думаю про *пьрвиньнъи, чи таки нема в нім нуджі, твари бо від пьрвѣсн- в друс.м. значьи, де більше, "привілей, старшинство, перевагу, пріорітет". Хоча там (у Срізнівського) й личено є товки "primogenitus, первороджений", то глядом уз товк дієслова пьрвѣснити, товк "первороджений" може, либо нь, бути вторий, никлий у контексті спадкоємства (давнє право первородженого на спадок). Того гадаю, чи не слушило би таки мати дві різні слові первісний, первісно, первісень (*пьрвѣснь), первіснити коло тям "привілей, пріорітет, перевага", та первина, первинний, первинно за "original(ly); initial(ly); primitivus"? Хоча я м и не проти виразити original від *gerlo, *rod-, *iz-roy-, initialis, початковий словом первий; друс. зна й слово пьрвобъівъ(и) за primitivus, та трохи сумню, чи не пахне воно старослов’янщиною.

13 листопада 2019

Насправді річ не у моєму "старечому маразмі" (ну хоч не лише у ньому), і по правді, мені подобається на слух слово "первинний", річ не в особистих симпатіях. Правда у тому, що рано чи пізно нам доведеться відмовитись від зросійщеного СУМу і започаткувати новий, чистий од російських (а маю надію, і од польських й ґерманських) слів словник.
І тоді науковці накинуться лічити скільки слів там є схожих до мови російської, а скільки до мов чеської, словацької, польської, лужицьких мов. І тут кожне слово на тяжу золота (тим більше, перші десять тисяч слів є частіше вживаними, за наступних п'ятдесят тисяч, ну або десь так), між кожними подібними російській українськими словами будуть ставити знак рівности, між кожним неоднаковим словом – ні. Те ж стосується семантично однакових чи оддільних слів (чи віха буде метеоритом, чи буде і метеоритом, і зламною миттю життя). Будуть лічити там, кроїти. І врешті науковці вибіжать зі своєї лабораторії в білих халатах (хоч певне, маю підозру, філологи такі білі халати не носять) і оглаголять не увесь слов'янській світ: стільки ось відсотків близькости до російської мови, стільки ось до західних мов!
І можна довго копатися у коренях, виправдовувати близьке російській мові слово, чи його дальність, але в остатку все зведеться до банального числа сотин (відсотків).
Тому я всіма руками, і ногами, і бородою, була б у мене зараз, за те, щоб гнатися пріч словами, якщо високий шанс, що це радянське нав'язування (ті слова не обов'язково викидувати, їм можна дати инші тями).
Якщо науковці полічать різні віхи і первинні за слова, відповідні російським словам, це збільшить відсоток близькости двох мов, і супроти цього, пробачте, "не попреш".
Кожне опрічне слово, кожне семантично відмінне буде ці відсотки віддаляти.
Зрештою, якщо хтось скаже, що споріднення має 35%, а що сказати, що 20%, різниця ж неймовірна, погодьмося (а нагадую, що перші по частоті слова вживають ЗНАЧНО частіше, ніж десяті, соті, тисячні).
Я за те, щоб жодне слово, якщо воно може виявитись радянським внедрінням, не вкорінилося у нашу мову, хай усі щезнуть, хай підуть під землю, провалившись к чорту!
Щоб москаль сказав "блізкіє язикі", а ми його лицем бовтнули у книжку, де пише про билзькість мов науковим методом, і щоб того москаля аж "попустило"!
Якщо я відповідав надто з агресією, я щиро прошу у Вас мені це простити. Мене вело лиш небажання мати щось спільне з жахливою імерією, що досі триває з нею у нас війна.
І в остаточному варіанті значитиме лиш подібність до московської мови, чи чуджість оній (трясця, маю підозру, що навіть це, мною колись дуже кохане, "оний" прийшло до нас від Москви), ось така моя позиция, прошу і її прийняти з лептою розуміння (я ж-бо чи ненайбільше віддаю голоси вашим словам, бо прагну боротись за руську спадщину – якщо це лиш не наближає нас до мови російскої).

13 листопада 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
я з иного боку й розумію Вашому прагненню даліти від вятської, а ть же "наболіло" явно. И я зми за підпір питомого руського в руській мові, се б’ име творити мову долаву (immune). Проте, я зми проти волити ті чи ті слова йно/тільки для того ( = відповідно до того), чи яке слово шибе на твар слова вятського, або на твар слова в иншій слов’янській мові. Про мене значимо є чи розвій того чи того кореня (а ть же корені всіх слов’янських мов – и вятської – суть більше чи менше та спільни) є питомий, себо тяглий та мисливий на тлі руськім. И коли розвій товку якого кореня є в руській де тий же в вятській, и нема йиншого кореня разити ту тяму, різного від вятського, то бути по тім. Коли ж є який корінь різний (відмінний) в вятського (та й лядського чи чеського) – суто руський з питомим розвоєм товків, а при тім й инший який корінь того же товку в вятській (чи лядській), та я йму волити первий. Та нарочито не-/волити яке слово для того, чи є воно в якій иншій слов’янській мові, єзми проти.
О сточ, чому нема в руській +строїти за "build"? Бо ни в друс. добу строіити не значи передо всім "build"; серед сяжистого кругу товків його товк "build" бі крайній (періферійний); и хоча в руській долало є чудже будувати, говірки знають питоме слово ставити за "build". Те же з вятським крыша – вивій товку "roof; Dach" від кореня *krū- (крити, кров(ля), ...) не є нияк неминучий, и вивій його в товк "roof, Dach" є крімний лучай вятський. И тут, в руській є взмогло загалом слово чудже – дах. Хоча говірки знають питоме слово стріха. Тому ясно що ни корінь *stroy- ни *krū- брати за тями "build; bauen", "roof; Dach" в руську не годить.
И навпаки, марно бороно проти, будь сим, "вятського" стати/стоїти за "to cost", міченого за "сурож", руська мова знає в сім товці з кони – ще з доби друс., и знає його словник Гринченка, й инші словники старіші. "Кілько стане/(є) ста(ло)?" / "У що стане/(є) ста(ло)?" – How much does/did [it/that] cost? – є попри тий же корінь в вятській за "to cost" у руській питоме, з питомим вивоєм сього товку.
Нині загальне "відміна, відмінок" за "declensio; conjugatio" є вивій товку суто лядський, и не є нияк не загальний/неминучий/самозримий в усіх слов’янських мовах, а крімний лучай лядський (чес. odměna та слвц. odmena значать геть инше: "нагорода, имзда"; а для руської Гринченко дає товк: "підкидча; дитя потвора"). Тому я не бачу нич добре в слові відміна/відмінок за "declensio; conjugatio" йно не так бо є ті тями ражено в мові вятській.

13 листопада 2019

Насправді тут я згідний, маю схожі погляди.
Слова про кришу мене здивували, бо ж знаю, що в українській мові "криша" подають як переклад російского "кровля" (r2u.org.ua: криша), та й "строїти" дають на "сооружать" (r2u.org.ua: строїти), і в нас так старі люди й кажуть "строїти буду дім", "криша потекла", так що вже не знаю, чи дійсно то пізній вплив Москви, а може і ні (може важко йму віру, бо ці слова чую часто біля дому старого, і в словнику їх зумисне шукав був, щоб переконатись, що вони українські).
Однак проти чого я категорично лютий, це проти різних "віх", які прийшли з мови російської саме в часи СРСР. Одна річ, коли яке слово мало різні товки у минущості, і можна повернути давнє слово ще з руських років. Таке я можу зрозуміти. Инша річ, коли на Русі ніколи певне слово не вживали (або не вживали в тій тямі), а люди беруть його і нарікают українським, бо так подають радянські словники. Як слово "ящик", який має - начебто - походження з київської руської мови, але! означав геть зовсім инше, а те значення, яке здобув тепер, отримав саме під впливом мови російської (викорінивши українське значення), саме проти таких я росіянізмів.
Категорично.

15 квітня 2020

+++

причілок
4
Andrii Andrii 10 вересня 2019
10 вересня 2019

Підтримую !

11 вересня 2019

+

12 вересня 2019

Від "чоло" є радше звати "фронтон". А "фасад" є радше звати від "лице".

13 вересня 2019

Саме так.

7 листопада 2019

+

9 листопада 2019

Фасад не може бут причілок, бо причілок це саме БОКОВА стіна хати

9 листопада 2019

Vadik Veselovsky каже правду.
r2u.org.ua: причілок

9 листопада 2019

Цісарю, в поданому словнику є й друге значення для слова "причілок" - це "фасад".

9 листопада 2019

Де, це лише якщо називати фасадом усі зовнішні стіни, що не має сенсу.

9 листопада 2019

Vadik, читаємо статтю "Застарілі назви в українському хатобудуванні" (2014), Н. Г. Омелян-Скирта :http://bit.ly/34GeOte

Автор посилається на словник «Архітектура і монументальне мистецтво» (ред. В. І. Тимофієнко), де "причілок" описується як "бічний фасад споруди". Тому сенс в цьому є.

9 листопада 2019

тут головний сем Бічний

9 листопада 2019

Vadik Veselovsky,
так, в тім визначенні є головне тяжище на слові "бічний", а не на слові "фасад".

peredy (peredi
,
perediõ)
3

Вимова: {ˈpɛredʲ ~ ˈpɛreɟ}.

пе́редь – варіант ж.р. до передъ.

אלישע פרוש 8 листопада 2019
чоло
1
Карл-Франц Ян Йосиф 9 листопада 2019
9 листопада 2019

Я бим чоло радше за "фронтон" беріг.

29 серпня

чоло - Словник будівельної термінології, видання 1930 року. Це на підтвердження вживання цього слова.

облик
0
Vadik Veselovsky 9 листопада 2019
начілок
0
Andrii Andrii 9 листопада 2019
27 серпня 2020

Здається 'начілок' також краще пасує до слова "фронтон" (див. коментар до "чоло")

очілок
0
Vadik Veselovsky 9 листопада 2019
Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями