+
Tocyno, het’ eimy zaboul pro sesy cepein

Добродію Є. Ковтуненко, можете перекласти, будь ласка?

німчий ; німеччя/німче

/ˈni͡emt͡ʃɪj/ ; /ni͡eˈmæt͡ʃʲːɛ/

___
Від ‹німці›, множ. до ‹німець›, та ‹•ий› ві *-yos (ч.р.) за ‹німчий›, чи ‹•я› від *-yo (с.р.) за ‹німеччя/німче›, утворено як ‹божий (біжжя/божа, біжжя/боже)› від ‹бози› ‘gods’, мн. до ‹біг›. Волію *-yo(s), тому що в ‹німець› уже є ‹•ець› (*-yk-os), бо інакше буде двічі *-yk-yk-os в ‹німчець›. Форми з ‹•ень› неправильні, бо ‹•ень› — це первісно прикметниковий сфікс, що з іменами країн чи людей питомо не вживається (порівняймо: ‹вечірній, ранній...

...утерній, зимній, літній, осінній, путній, кутній, давній›, та субстантивовані прикметники: ‹липень, січень, серпень, вересень, жовтень, березень›, чи ‹молебня, утерня›, ‹возівня, колішня/колешня, спальня, витальня, пральня, горільня, палильня, снувальня, молотильня, молільня› тощо, чи від чисел на *-er-: ‹двійня, трійня, четвірня, п'ятірня, шестірня›)...

..А ‹німеччень› (‹*нѣмьчьщьнь›) не годиться, бо тут буде два прикметникові суфікси — ‹•ськ•›, а ще ‹•ень› — це було б як подвійний прикметник: ‹німецьк-•› ‘germanus’ + ще раз суфікс прикметника ‹німецьк•ень, німецьк•ьня, німецьк•ьнє›.
Чоловічий рід ‹німчий› є до якогось слова за ‘elementum’ в чоловічім роді, як-от ‹первець› чи ‹став›, а середній рід ‹німеччя› до якогось слова за ‘elementum’ в середнім роді, як-от ‹живло›.

Прошу!

Зменшувальний суфікс то -ен- (< *-ен-) — той самий, що й у формах, як-от ‹теля, жереб'я› (< *-en-t), ‹шевченко, кухаренко› тощо. Тобто, слова ‹рученька, довбенька› мають інший суфікс, ніж слова ‹сліпень, безматень› абощо.

Річ стояла за суфікс -ень- (< *-ьн-ь):

У слові ‹безматень› він не позначає збірности. Слово ‹безматень› це субстантивований (ставший іменником) прикметник ‹безматній (рій)› у короткій формі ‹безматень›, як і ‹госпідній : господень; зелений: зелен›.

Слова ‹перебріхень› нема в українській мові...

Слово ‹сліпень› — це певно теж субстантивований прикметник ‹*сліпний›, себто "сліпий".

І ‹ливень› — це також субстантивований прикметник ‹ливний (дощ)›, дивись у Грінченка: https://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/26227-lyvnyj.html#show_point

Слово ‹кисень› узагалі коване в минулім/позаминулім столітті, тому спиратися на його не слід.

А ще є прикорень, блазень, учень, бевзень, кусень, степень, степінь тощо

<Слово ‹кисень› узагалі коване в минулім/позаминулім столітті, тому спиратися на його не слід.>

З якого дива?
Кисень, водень.

Але якщо взяти слова Ялисія як правильні, то й тут таки:
Німеччина — німецький, названий в честь Німеччини — німечень.
Так само — московень, польщень, скандень тощо

А от, наприклад, галій і францій пропоную перекласти як франчень і франчак (обидва в честь Франції)

Але Олисій каже, і я згоден з тим, що питомо суфікс -ень/-ній не утворює прикметників від назвищ народів та країн. Ми ж не кажемо ‹німечній, московній, польщній›, але кажемо ‹німецький, московський, польський›, отож і форми, як-от ‹німечень, московень, польщень› видаються кованими

Та вся наукова термінологія кована. Якби не була б кованою, то була б калькована або як тепер черпана

»А от, наприклад, галій і францій пропоную перекласти як франчень і франчак (обидва в честь Франції)«

Я згоден, що, мабуть, слід утворити обидва від назви Франції, або одне від основи франць-, а друге від основи фряг-, але таки не погоджуюся з вибором суфікса -ень. Я й сам довго думав, як його замінити, бо форми з ним, утворені від імен чи назвище народів видаються кованими. А Олисій ось запропонував суфікс -ий, то, гадаю, чому б не ужити його?

До речі.
Серпень, вересень тощо — серпневий, вересневий, а не серпній, вересній.
Так само, німечень — німеченевий

Наприклад, ‹франчий, німчий›

»До речі.
Серпень, вересень тощо — серпневий, вересневий, а не серпній, вересній.
Так само, німечень — німеченевий«

Так

Кована чи не кована, але назви копалин, химічних первнів ми утворюємо з наростками: -ень/-єнь (водень, кисень), -ець/-єць (вуглець, глинець), -ак/-як (мишак, залізняк).
Є ще правда кілька інших: золото, залізо, срібло, сірка тощо, але я вважаю, що треба послуговуватися саме цими трьома наростками, коли утворюємо назви від людей, істот чи місцин

Ну, я гадаю, що не слід уживати лише трьох цих суфіксів, а слід щораз, як то кажуть, чинити відповідно до ситуації 🙂

Наприклад, ‹іридій› я б переклав саме як ‹(рай)дужень›, як скорочення і субстантивація словосполуки ‹(рай)дужень/(рай)дужний елемент/первець/став›

Але вже ‹германій› я тяжко би переклав, як ‹німчень› знов таки через те, що суфікс -ень традиційно не утворює прикметників від назвище народів чи країн. Тобто форму ‹німчень› уже не можна пояснити, як посталу на тлі сполуки ‹німчень/німечній елемент›, бо традиційно так прикметники не утворюються, а тому така форма звучить ковано, про мене.

Тому я б у цім разі шукав іншого суфіксу. Чи то -ськ-, і тоді назва елементу мала б бути ‹німцьок› (коротка форма від ‹німецький›), але, про мене, звучить ковано. Або ‹німчий/німеч›, що, про мене, видається влучним

<Наприклад, ‹франчий, німчий›>
Це якраз і є коване та неприродне, бо так ці терміни ніколи не називали

Ще раз:
Первень який? — названий в честь Німеччини — німечень, а не німчий, німець, німий чи німуватий

Загалом, за традицією українського словотворення (не традиції термінотворення минулого століття) мало б бути 'німецький/німецьок первець' бо зазвичай від назов народів та країн похідні прикметники утворюють суфіксом -ськ-

>Але якщо взяти слова Ялисія як правильні

Вони (слова (= вислівлені думки)) не суть “правильні”.

>Німеччина — німецький, названий в честь Німеччини — німечень.

"Німечень" є від "німець", але не від "Німеччина".

""Німечень" є від "німець", але не від "Німеччина"."
Пані Кароліно, роз'ясніть, це, будь ласка, д. Ярославові, якщо маєте зайвий час

І то криво втворене)

Не кривіше, ніж "втворене"
І що саме "криво"?

-ень і -ець уже давно іменникові наростки. Що там було 1000 років тому "первісно" -- чхати, воно зараз ніяк не впливає. Добродію Є. Ковуненко, спасибі

Так якраз питома і природна з наростками -ень, -ець, -ак

Так, але гадаю, що не слід їми обмежуватися — можуть бути й інші.

Нинішні латинські назви елементів утворюються лише з кількома суфіксами, наприклад з -ium (-ій) через те, що ці терміни були утворені не носіями/мовцями-латинянами, але вже у часи, коли класична латина вже перетворилася на романські мови й природних мовців латини не було. А отже терміни кували не мовці, але науковці (ще й здебільшого шведи, англійці, німці, тобто не романці) для яких латина була другою, вивченою мовою...

...А їм було зручно просто взяти кілька чепінів і утворювати їми усі терміни не залежно від твірної основи, бо для них це звучало нормально, адже мова була для них чужа.

А нам жеж українська не чужа, чи не так? :)
Тому, гадаю, слід творити кожну назву відповідно до ужиткової традиції, та не сучасної, а давньої

Я вам навів приклади і давньої, і сучасної. Хоча сучасної — тільки викидають питоме, а ліплять чуже як от мишак замінили арсеном

А ліплять чуже, бо ± під міжнародні стандарти.