Стибій відомий з глибокої давнини. У країнах Сходу він вживався приблизно за 3000 років до н. е. для виготовлення посуду. У Стародавньому Єгипті вже в 19 ст. до н. е. порошок сурм'яного блиску (природний Sb2S3) під назвою mesten або stem застосовувався для чорніння брів.
Сурма зустрічається в природі звичайно у сполуці з сіркою – у вигляді сурм'яного блиску.
Індіанки підводили очі чорною сурмою, наносили лаком чи фарбою на лоб мушку(“тілаку”) різного розміру й нерідко чудернацької форми.
лат. stibium «т.с.» йде від гр. στίβι (‹στίμμῐ), що є черпане з єгип. sdm /sɛdɛm/ «мейкап»;
лат. antimonium «т.с.» з того ж гр. слова, та через араб. إِثْمِد, а там із коп. ⲉⲥⲑⲏⲙ;
тур. sürme «сурма (фарба)», крим.-тат. sürmä «т.с.», тат. сǝрмǝ «сурма, антимоній», аз. узб. сурмǝ «сурма (фарба)», туркм. сурме «сурма» походять від перс. surma «метал».
монг. будаг
сурма́ «хімічний елемент; чорна фарба для брів, вусів»
запозичення з тюркських мов;
тур. sürme «сурма (фарба)», крим.-тат. sürmä «тс.», тат. сǝрмǝ «сурма, антимоній», аз. узб. сурмǝ «сурма (фарба)», туркм. сурме «сурма» походять від перс. surma «метал»;
р. сурьма́, [сурма́], бр. сурма́, п. ч. слц. surma, болг. сурма́ «чорна фарба», схв. су̀рма (хім.)