Від рос. любезности.

У сього слова таке значення несе явно афективний, а саме низького регістра, глузливий відтінок. Тяма "комплімент" від самого початку, тобто й у мотиваційнім своїм значенні, була емоційно цілком нейтральна. І точніше, до річи, товмачення розвитку його значення є, не цілком таке, як наведено є в поясненні походження, хоча воно таки продовжує лат. com-pleo *"с-повняю", але прямо не виходить із значень синонімічних сього значення ("наповняю; формую; завершую; виконую"), і так само сумнівен (непереконлив) є для мене напрямок розвитку "виконання, здійснення (бажань)" → "комплімент", а скоріше гадаю розвиток від окремого, відгалуженого значення первісного загального *"сповняю" → "чиню (в т.ч. веду себе) → (з конкретизацією в вербальне значення) → кажу, як відповідає/годиться/є слушно до даної ситуації, як треба, що є пристойно" й под., інакше кажучи "сповняю вимоги/норми етикету". Конотація "бажання" є тут сумнівна, бо a priori адресат компліментів як правило не має очікувати; може в дусі їх бажати, але експліцитно не виражає вимоги/бажання їх почути.