ЖОЛА «земляний горіх, Arachis hypogaea L.» (псл. *[žela] ‹ *gela;
споріднене з дінд. golaḥ «куля»);
ҐУЛЯ «ґудз, наріст; [вид зачіски у вигляді закрученої коси Па]»
псл. *gulja ‹ *goul-, споріднене з дінд. gōlā «гулька, круглий глек», gōla «куля, кулька», дісл. kūla «гудз», двн. kūle «кулька»;
КУЛАК «кисть руки з зігнутими пальцями»;
КУЛЬ «обмолочений сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі; [в’язка комишу; вид джгута, скрученого з свитки (у дитячій грі); середня частина невода Л]» псл. (сх.) [kuljb] з іє. *keu- «кривити, згинати, робити опуклим»;
КУЛЬГАТИ псл. *kulьgati, утворене за допомогою експресивного суфікса -ga- від kuljati (укр. [куляти]), пов’язаного з kuliti «згинати» чи з kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте»), або з гр. κυλλός «скручений, спотворений»;
первісно мало значення «бути кривим, зігнутим»; мабуть звідси КУЛЯ «милиця»;
ҐИЛА «грижа, кила; penis (Me)»
результат діалектної видозміни первісного кила (‹псл. *kyla) (назва хвороби);
форма [ґила], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила] внаслідок природного для української мови переходу ґ›г;
зіставляється також з ґуля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68) ← КИЛА «грижа; хвороба деяких рослин у вигляді наростів на корінні» псл. kyla «пухлина, наріст»
Тому припускаю, що слово може бути питомо руським.
Гало і опука — це більше сфера, бо має порожнечу в серцевині. Ґуля — цільне тіло.
Етимологічний Словник Української Мови:
Банька — куля.
goroh.pp.ua: баня
пор. банька́тий
Докази?
БА́НЯ «купол на будівлі»
висловлювались і заперечення зв’язку між значеннями «опукла річ» і «лазня» (Brückner 14; Преобр. I 15);
здебільшого пояснюється як результат видозміни значення слова ба́ня1 «лазня» через проміжний ступінь «ванна, посуд для води» (Шанский ЭСРЯ І 2, 34; Фасмер І 121; Machek ESJČ 45; ЭССЯ 1,151–152; Sadn.–Aitz. VWb. I 8586; Bern. I 43);
псл. banja, запозичене з народно-латинської мови;
нар.-лат. bāneum (‹ balneum) «лазня, купальня» походить від етимологічно неясного гр. βαλανεĩον «тс.», очевидно, середземноморського походження, яке раніше зіставлялося з дінд. galanaḥ «капаючий» (Froehde у Fick І4 404);
менш переконливе припущення (Преобр. І 16; Machek ESJČ 45) про безпосереднє праслов’янське запозичення з грецької мови, як і думка (Torp 256; Ильинский ИОРЯС 23, 197–202; Brückner 14;Ondruš St. sl. 4, 242–243) про власне слов’янський характер слова;
Гаразд
Я не виступаю проти слова "куля", а просто хочу звернути увагу на инші відповідники.
+
Дякую, Єлисію !
+ +
Дякую, Цісарю !
А хіба гало не грецького походження?
Цілком доречна заувага, пане Володимире. Грецьке походження має инше слово:
гало́
Тому я проти чужомовних "запозичень", які спричиняють плутанину в українській мові та загальмовують словотвір із власних питомих коренів.
Це від праслов'янського *galъ:
goroh.pp.ua: гало
Цісарю, спасибіг за допис !
Гоже!
Дякую, Андрію !
Наче ж чуже?