опука це м'яч

ЖОЛА‌ «земляний горіх, Arachis hypogaea L.» (псл. *[žela] ‹ *gela;
споріднене з дінд. golaḥ «куля»);

ҐУ‌ЛЯ «ґудз, наріст; [вид зачіски у вигляді закрученої коси Па]»
псл. *gulja ‹ *goul-, споріднене з дінд. gōlā «гулька, круглий глек», gōla «куля, кулька», дісл. kūla «гудз», двн. kūle «кулька»;

КУЛА‌К «кисть руки з зігнутими пальцями»;

КУЛЬ «обмолочений сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі; [в’язка комишу; вид джгута, скрученого з свитки (у дитячій грі); середня частина невода Л]» псл. (сх.) [kuljb] з іє. *keu- «кривити, згинати, робити опуклим»;

КУЛЬГА‌ТИ псл. *kulьgati, утворене за допомогою експресивного суфікса -ga- від kuljati (укр. [куля‌ти]), пов’язаного з kuliti «згинати» чи з kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте»), або з гр. κυλλός «скручений, спотворений»;
первісно мало значення «бути кривим, зігнутим»; мабуть звідси КУЛЯ «милиця»;

ҐИЛА‌ «грижа, кила; penis (Me)»
результат діалектної видозміни первісного ки‌ла‌ (‹псл. *kyla) (назва хвороби);
форма [ґила‌], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила‌] внаслідок природного для української мови переходу ґ›г;
зіставляється також з ґу‌ля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68) ← КИ‌ЛА‌ «грижа; хвороба деяких рослин у вигляді наростів на корінні» псл. kyla «пухлина, наріст»

Тому припускаю, що слово може бути питомо руським.

Здається, десь щось про це вже казав добродій Єлисій

псл. *[kulьbava (květъka)] «схильна до загинання (округлості) (квітка)» (пор. укр. [кульба́стий] «горбатий, загнутий»), де *kulьbava – жін. р. прикметника *kulьbavъ, похідного від kuliti «гнути» (укр. [ку́лити]);
Можливо всеж своє? Ну чи доробити до свого?

Так уживали й у значенні "куля"

З наголосом можно трохи погратися )

Чуже

Чуже