церк.-сл., рос. нєбєса є формою наз.-зн. в. мн. від нєбо «небо», іменника s-основ; частина похідних в українській мові є формами, успадкованими з праслов’янської мови або пізніми власними новотворами, у т. ч. й кальками.
Приклади в інших мовах
р. болг. небеса́, бр. нябёсы, др. небеса, п. niebiosa, ст. і діал. niebiesa, ч. nebesa, слц. nebesá, вл. нл. njebjesa, м. небеса, схв. небèса, слн. nebésa;
Слово «небо» входить до подтипу слов з основою на *-s (ранньо-прасл. *nĕbŏs), і ся множина (небеса) есть питомою, як і для подібних слів: коло — колеса, чудо — чудеса, слово — словеса (архаїч.), тіло — тілеса (архаїч.) и т.д.
-
Небеса — множина, небо — однина. Треба надати питому множину.
-