Тарас Шевченко, "Єретик", 1845:

«І в Віфліємськую каплицю
Пішов молиться добрий Гус.
«Во ім’я Господа Христа,
За нас розп’ятого на древі,
І всіх апостолів святих,
Петра і Павла особливе»

Взагалі в Куліша й Шевченка кілька таких "особливе" є. Ви мабуть сказали б що це "окремо" чомусь, а не якраз теперішнє "особливо", але це щонайменше показує, як могла виникнути тяма. Якщо це ще не в ній. Але дивимось далі:

Пантелеймон Куліш, лист до О. Бодянського, 01.12.1849:

«От із цій-то, братику, рахуби годі вже я листоватись до тебе щомісяця, а коли не лучиться нечого особливого, то вже одбереш од мене лист аж у три місяці раз»

Олекса Стороженко, "Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа", 1863:

«Наші запорожці були народ веселий, сказано – вольний: любили і жарти, і сміхи; ледве, було, підстережуть що-небудь особливе в чоловіку або що-небудь таке зробить не до шпети, то зараз йому і прізвище приложать»

Іван Нечуй-Левицький, "Непотрібність великоруської літератури...", 1878:
«[Перераховуючи характери різних національних літератур] Сентименталізм, або правдиве чуття серця, містицизм з філософським покривалом поклали особливу печать на твори Шіллера, Ґете, Шпільгаґена і німецьких романтиків»

І навпаки як ви написали не бачу

Тому коротше цікаво, на основі чого Карл це все подавав

>Пантелеймон Куліш, лист до О. Бодянського, 01.12.1849:

«От із цій-то, братику, рахуби годі вже я листоватись до тебе щомісяця, а коли не лучиться нечого особливого, то вже одбереш од мене лист аж у три місяці раз»

>>От із цій-то, братику, рахуби годі вже я листоватись до тебе щомісяця

>>>рахуби

>>>>РАХУБИ

Шах і мат невігласам, що не вірять у рахубу!

Так-так😄