Походить від *na-rekti "назвати", та *na-rok-, від яких іще в давньоруській мові (див. Матеріали до словника давньоруської мови за Й. Срізнівським: нарокъ, нарочитъ, нарєчи) є дуже широкий ряд різних значень, що відповідають і значенню "спеціальний" (← "призначений; призначення; призначити", "визначений; визначення; визначити (зокрема мету, ціль", "приділений; приділити" тощо.
Чому ж тоді не "нарічний" (від "нарокъ"), бо "нарочитий" з'явилось у мові нашій уже після окупації режимом СРСР, виглядає так, що в нашій мові слово це є скопійованим від російського "нарочи́тый".
Карл-Франц Ян Йосиф,
"нарочитъ(и)" бі знано ще в давньоруській. Росийська ту ні до чого. Паче, тварів на -ит- чи -овит- є повно в давньоруській, а ще в чеській, словацькій та лядьскій: имовитъ (в чеській сюди же movitost "нерухомість"), имєновитъ (в словацькій та чеській сюди же menovite, menovitě "конкретно, а саме"), самовитъ (в лядьскій сюди же niesamowity та старе samowity, та руське самовитий "імпозантний, ..."), домовитъ, даровитъ тощо.
Яке ж?
А "умисний, вмисний " замість польского "навмисний" хіба не підходить? Звідси й "умисел, замисел, помисел"
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60921-umysnyj.html#show_point
В деяких ключах, напр:
"Вовк, як ухопить дитину та й помчав її нарочито повз хазяїна".
+
-
Це слово в українській мові означає "окремий", а не "спеціальний". На відміну від московитського "особенный".
особливий (спеціальний)
Ясно же від лядського naumyślny. Ще й з безглуздим тягом зайвих передчепів: na- й ou-, а ть же само вже muisl- (*mon-sl-) и без того мінить ("містить конотацію") намір, задум, план, інтенцію – рівни: мислити (Желехівський І, 440), крім иншого: "erwägen" (крім иншого: "планувати"), gesonnen sein "мати намір", meinen (крім иншого: "мати на увазі, визначати", що тако же мінить намір, інтенцію), "мати намір", "прагнути" (<= замишляти <= мислити, мінити), willens sein "збиратися, хотіти (що чинити); друс. мыслити (http://oldrusdict.ru/dict.html#): "думать, размышлять, замышлять, злоумышлять". В истоті ж, и друс. мыслити, судячи з прикладів речень памяток, попри дані Срезнівським товки "думать, размышлять", мінить намір/інтенцію ("Вскую мислите ви зло в серціх ваших" – є явно не про "роздумування", а про "злі наміри/задуми"), значення "злоумышлять" скрізь у памятках иде разом зо словом "зло, злий", а не само по собі значить "злоумышлять", хоча намір/інтенцію воно всяко мінить. То ж намір/інтенція/задум є вже в самім корени muisl-, без передчепів. Уже й у вятськім <у-мышленно, у-мышленный> є <у-> зайво, що вже казати про лядське <na-u-myślnie, na-u-myślny>.
Що до самої тями "спеціальний", то корінь muisl- містить близькі знаки до тями "спеціальний", та лише в деяких реченнях – за тяг же "спеціальний статус", напр., слово від корене muisl- не сидить ("не підходить/годиться/пасує") нияко.
Так и як утворити прикметник від "мислити" в значінні "мати намір".
Поки не вім; а чи гето є творити який прикметник? Передавати є контекст, а не рабськи слово в слово з иншої мови. Що в одній мові є передано дієсловом, в иншій може бути прикметником, а в иншій именником, чи й, гето, прийменником, прислівником або морфемою якою. Напр., на reverso.context серед паралельних тестів, даві'м' дивив передачу слова "принципиальный" різними (доступними там) мовами, то там, напр., в ягельських версіях те слово було в різних реченнях передано різними прикметники, а в версіях пранецькою в деяких реченнях за вятське "принципиальный" не було гето жадного слова. У кельтських мовах, їврийській та вгорській гето нема модального дієслова "мати, haben, to have, avoir".
Отже, думаючи про відповідники чуджим словам, є що раз мінити контексти, в яких дана тяма йме виступати.
Згоден.
А чому обов'язково взорувати на літаратурну норму давньоруської мови? Те, що це слово зазнало НЕВЕЛИЧКИХ змін, не дає привід його відкидати. Умисний, умисел, помисел - цілком природні утворення в українській мові
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60921-umysnyj.html#show_point
Єлісеє, навмисний - українське слово. Здоровий погляд на мову має тримати на вмі богатство та розмаїття мови, й у тій же рамці тенденції до чи йдеї про чистоту мови ( = словйянське тло в руській мові) він вимагає глядати по можливих доказіх підтвердження питомости слова, твару чи тягу!
Умисний, зумисний = навмисний.
Це слово, разом з навмисний, має дещо інший відтінок, на міг погляд. Умисний (навмисний) зазвичай означає обдуманий, обміркований, прорахований, щось вчинене свідомо, з певним наміром. Тому пропоную вживати це слово саме для тих контекстів. Ми не скажемо "Бачив цей пристрій? Це такий умисний прилад, що використовується для зчитування зіниць очей". Тут треба інше слово. Бачу, що в описі подається лише значення оте інше значення, як щось особливе, призначене для когось. Але додаю все одно.
Слово походить від мислити — умисний. Польські naumyślnie та umyślnie в собі залишили Л в корені (наумишлнє, умишлнє).
Слово навмисний подають як запозичення від польского naumyślnie, в той час як умисний пояснюють як українське спрощення naumyślnie, або слово від якого походить naumyślnie. Проте етимологія цих слів з польської є припущенням.
Слово зумисний це вже точно українське слово.
Ну й звичайно, можна казати ще вмисний з чергуванням у-в.
fid "speci(es)" + -en/-n- (← *-yn-) "-al-". Сим же товком є движено й тякле грецьке слово ειδικός "special, specific (adjectivum); specialist (substantivum).
Таке значення бачимо в руській мові в слова fiden (
sum.in.ua: vydnyj "різний чим".
Первісне значення латинського, грецького та руського слів є: *"з яким видом, има вид", проти такого, в якого виду не'ма; тобто виразний проти невиразного тощо, "оже може бути виділено з-поміж иншого свойим видом".
___
Така точність оддачі чуджого слова "specialis" є важлива для розділення від инших слів чуджих, осточ: "конкретний", "уникальний", "индивидвальний" тощо, чи питомих, осточ: "окремий", "визначений", "особливий" тощо.
Для значення "видний, видно — явний/явно зору" може бути твар vidoc/vidc- (видок/видк-, видкий, видко)", яке в руській мові є без різниці в значеннях від <виден, видний>, а тоді для viden би могло бути значення specialis.
ЕСУМ:
опрічник «чоловічий індивідуум»
опрічниця «жіночий індивідуум»
опрі́чний «окремий, особливий»
goroh.pp.ua: опріч
vidœuv, vidov-
/β̞ɪdyw/, /β̞ɪdow-/
← vid "species", vid-œuv "speci-alis";
"specialis", tẽgneity bo do "vidou", proti "generalis", cyto tẽgneity do "ròdou"; "rœud - genus" → "ròdœuv - generalis" : "vid - species" → "vidœuv - specialis"; i grecyske "ειδικός" ( = "1. special; specific, particular; 2. specialist, expert") e œd "είδος = vid".
"Specific" (← speci-ficus)
Crœumy "ειδικός" i za "specialis" i za "specificus", grecyka ime i "ειδοποιός" souto za "specificus". I lat. *"speci-ficus" i gr. "ειδο-ποιός" e œd *"speciem facere", *"είδος ποιώ" = *"vid tuoriti" (prauda, grecyke déyeslovo "ειδοποιό" znacity "to notify, inform"). "Mateirna" (Srezn.) méstẽty d.-rous. <vidotuoryên>, ta znacyeinïe e pœd "?"; priclad iz <Izbœurnika> (roussca pamẽtca): <видотворѥноѥ различьѥ и качьство> ("the specific difference and qualiti" - ?).
Inxya slova zu -tuor- u d.-rous. pri tẽclax grecyscax slovax zu -ποι- ta lat. zu -fic-, iz "Materen" Srezn.:
givotuoriti : ζωοποιό (pèreclad: "оживлять"), vivificare;
givotuireç, givotuorica : ζωοποιός, vivifex;
dobrotuoriti : ἀγαθοποιέω, benefacere;
dobrotuoreç : ἀγαθοποιός, beneficus;
zlotuoryenïe : κακοποίηση
imẽtuoryenïe, imenotuœurïe : ὀνοματοποιία;
colimagotuoreç, colimogotuoreç : σκηνοποιός ("делающий шатры");
liçetuoryenïe, liçetuorïe : προσωποποιία, personificatio;
liçetuoriti : προσωποποιέω;
mirotuoryenïe, mirotuœurïe : είρηνοποιειν, pacificatio;
mirotuoreç : ειρηνοποιός, pacifex;
protivoutuoriti : αντιποιώ ("противодействовать, делать наперекор");
radostotuorim : χαροποιός;
rõcotuoryên : χειροποίητος, manu factus;
samotuœurïe : αίσχροποιία;
tletuoriv : φθοροποιός.
"specificus, ειδοποιός" — "vidotuœur, vidotuor-" ?
r2u.org.ua: видатний
Підтримую! Втім, вартувало пояснити свій вибір.
спеціальність
спеціаліст
спеціалізація
Від прасл. *cěglъ "унікальний, винятковий, єдиний", давньорус. чеглꙑи, чеклꙑи, білорус. чо́клый; близьке до прасл. *ščьglъ; слово дійшло ще з праіндоєвропейської мови:
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/cěglъ
що́глий — спеціяльний
що́глець, мітець — спеціяліст
що́глість, мітецьтво — спеціяльність
що́гель — спеціялізація
ощо́глення — процес здобуття спеціялізації
що́глитися — отримувати спеціялізацію
що́глити — когось навчати спеціялізації
знещо́глюватися, знещо́глитися — "втрачати хватку" у своїй спеціялізації
Слово практично втратили усі слов'янські мови. Не дамо ж згинути прадавнім слов'янським словам!
За вами тоді було би щіглий?
Від котрого пратвара, *s-koy-gl- або **s-ky-gl-?
Від мого пратвара
А є якісь слова в нашій мові, в'язані зі цим коренем?
ЕСУМ (VI, 502): щéґлий "особливий; єдиний" (з посиланням на Недільського). ЕСУМ, вагаючи, припускає запозичення з лядської, хибно. Відповідник сього твара в друс. є: чєклъ/чоклъ "подлинный, настоящий" (див. http://oldrusdict.ru/dict.html#: ЧЕКЛЫИ). <Щ> в руській замість <ч> в друс. може бути пояснено або артикуляційним "розкладом" первісної фонеми /t͡ʃ/ (пор.: <щабрець ~ чабрець>, <щепко : чепко>, див. ЕСУМ), або яко первісний (давній) твар з *s-, паралельний до твара без *s-. Етимологію самого корене див. в ЭССЯ (ІІІ, 176): *cěglъjь; хоча з того в руській правильно було би: <ціглий>. Також див. https://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=%5Cdata%5Cie%5Cvasmer&first=1&off=&text_word=%D1%86%D0%B5%D0%B3%D0%BB&method_word=substring&ic_word=on&text_general=&method_general=substring&ic_general=on&text_origin=&method_origin=substring&ic_origin=on&text_trubachev=&method_trubachev=substring&ic_trubachev=on&text_editorial=&method_editorial=substring&ic_editorial=on&text_pages=&method_pages=substring&ic_pages=on&text_any=&method_any=substring&sort=word&ic_any=on (цегл), https://archive.org/details/EtimologijskiRjecnikHrvatskogaIliSrpskogaJezika/page/n149/mode/1up (Skok. Etimološki/Etimologijski rječnik I, 262: cigli); за Скоком, рефлекс <е> в друс. чєклъ та рус. <щеґлий> є з "нульового" ступеня *y (*<ь>) того корене. Звук [g] в <щеґлий> може бути алофон первісного */k/ як у багатьох випадках такого одзвінчення в руській мові, або з якихси причин збережена вимова [g] вже первісної фонеми */g/ в сім корени, припускаючи паралельність/варіативність сього корене з *g та *k ще в давнину.
Етимологічно сюди можуть тягти й слова: <щиголь>, припускаючи ступінь подовження "нульового" ступене, та <щогла> з "нульовим" ступенем голосного корене (<о> з *ь перед *а — непереднім голосним).
Дякую.