Походить від *na-rekti "назвати", та *na-rok-, від яких іще в давньоруській мові (див. Матеріали до словника давньоруської мови за Й. Срізнівським: нарокъ, нарочитъ, нарєчи) є дуже широкий ряд різних значень, що відповідають і значенню "спеціальний" (← "призначений; призначення; призначити", "визначений; визначення; визначити (зокрема мету, ціль", "приділений; приділити" тощо.
Чому ж тоді не "нарічний" (від "нарокъ"), бо "нарочитий" з'явилось у мові нашій уже після окупації режимом СРСР, виглядає так, що в нашій мові слово це є скопійованим від російського "нарочи́тый".
Карл-Франц Ян Йосиф,
"нарочитъ(и)" бі знано ще в давньоруській. Росийська ту ні до чого. Паче, тварів на -ит- чи -овит- є повно в давньоруській, а ще в чеській, словацькій та лядьскій: имовитъ (в чеській сюди же movitost "нерухомість"), имєновитъ (в словацькій та чеській сюди же menovite, menovitě "конкретно, а саме"), самовитъ (в лядьскій сюди же niesamowity та старе samowity, та руське самовитий "імпозантний, ..."), домовитъ, даровитъ тощо.
Підтримую! Втім, вартувало пояснити свій вибір.
Від прасл. *cěglъ "унікальний, винятковий, єдиний", давньорус. чеглꙑи, чеклꙑи, білорус. чо́клый; близьке до прасл. *ščьglъ; слово дійшло ще з праіндоєвропейської мови:
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/cěglъ що́глий — спеціяльний
що́глець, мітець — спеціяліст
що́глість, мітецьтво — спеціяльність
що́гель — спеціялізація
ощо́глення — процес здобуття спеціялізації
що́глитися — отримувати спеціялізацію
що́глити — когось навчати спеціялізації
знещо́глюватися, знещо́глитися — "втрачати хватку" у своїй спеціялізації
Слово практично втратили усі слов'янські мови. Не дамо ж згинути прадавнім слов'янським словам!
спеціальність спеціаліст спеціалізація
Ясно же від лядського naumyślny. Ще й з безглуздим тягом зайвих передчепів: na- й ou-, а ть же само вже muisl- (*mon-sl-) и без того мінить ("містить конотацію") намір, задум, план, інтенцію – рівни: мислити (Желехівський І, 440), крім иншого: "erwägen" (крім иншого: "планувати"), gesonnen sein "мати намір", meinen (крім иншого: "мати на увазі, визначати", що тако же мінить намір, інтенцію), "мати намір", "прагнути" (<= замишляти <= мислити, мінити), willens sein "збиратися, хотіти (що чинити); друс. мыслити (http://oldrusdict.ru/dict.html#): "думать, размышлять, замышлять, злоумышлять". В истоті ж, и друс. мыслити, судячи з прикладів речень памяток, попри дані Срезнівським товки "думать, размышлять", мінить намір/інтенцію ("Вскую мислите ви зло в серціх ваших" – є явно не про "роздумування", а про "злі наміри/задуми"), значення "злоумышлять" скрізь у памятках иде разом зо словом "зло, злий", а не само по собі значить "злоумышлять", хоча намір/інтенцію воно всяко мінить. То ж намір/інтенція/задум є вже в самім корени muisl-, без передчепів. Уже й у вятськім <у-мышленно, у-мышленный> є <у-> зайво, що вже казати про лядське <na-u-myślnie, na-u-myślny>.
Що до самої тями "спеціальний", то корінь muisl- містить близькі знаки до тями "спеціальний", та лише в деяких реченнях – за тяг же "спеціальний статус", напр., слово від корене muisl- не сидить ("не підходить/годиться/пасує") нияко.
Поки не вім; а чи гето є творити який прикметник? Передавати є контекст, а не рабськи слово в слово з иншої мови. Що в одній мові є передано дієсловом, в иншій може бути прикметником, а в иншій именником, чи й, гето, прийменником, прислівником або морфемою якою. Напр., на reverso.context серед паралельних тестів, даві'м' дивив передачу слова "принципиальный" різними (доступними там) мовами, то там, напр., в ягельських версіях те слово було в різних реченнях передано різними прикметники, а в версіях пранецькою в деяких реченнях за вятське "принципиальный" не було гето жадного слова. У кельтських мовах, їврийській та вгорській гето нема модального дієслова "мати, haben, to have, avoir".
Отже, думаючи про відповідники чуджим словам, є що раз мінити контексти, в яких дана тяма йме виступати.
Спеціальний — призначений виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення.
Вони мають спеціальний статус.
Перекладаємо слово спеціальний
sum.in.ua: narochytyj
Те ж, що й "навмисний".
Яка етимологія?
Бо чи це не росіянізм (Грінченка Словник такого слова не відає)
Походить від *na-rekti "назвати", та *na-rok-, від яких іще в давньоруській мові (див. Матеріали до словника давньоруської мови за Й. Срізнівським: нарокъ, нарочитъ, нарєчи) є дуже широкий ряд різних значень, що відповідають і значенню "спеціальний" (← "призначений; призначення; призначити", "визначений; визначення; визначити (зокрема мету, ціль", "приділений; приділити" тощо.
Чому ж тоді не "нарічний" (від "нарокъ"), бо "нарочитий" з'явилось у мові нашій уже після окупації режимом СРСР, виглядає так, що в нашій мові слово це є скопійованим від російського "нарочи́тый".
Карл-Франц Ян Йосиф,
"нарочитъ(и)" бі знано ще в давньоруській. Росийська ту ні до чого. Паче, тварів на -ит- чи -овит- є повно в давньоруській, а ще в чеській, словацькій та лядьскій: имовитъ (в чеській сюди же movitost "нерухомість"), имєновитъ (в словацькій та чеській сюди же menovite, menovitě "конкретно, а саме"), самовитъ (в лядьскій сюди же niesamowity та старе samowity, та руське самовитий "імпозантний, ..."), домовитъ, даровитъ тощо.
Тут трохи інакше поняття начебто, ні?
Яке ж?
Не підтримую. Напр. спеціяльне обладнання - нарочите обладнання, чи навмисне, чи щогле.
Можна сказати :окреме, особливе обладнання
А "умисний, вмисний " замість польского "навмисний" хіба не підходить? Звідси й "умисел, замисел, помисел"
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60921-umysnyj.html#show_point
Підтримую! Втім, вартувало пояснити свій вибір.
Від прасл. *cěglъ "унікальний, винятковий, єдиний", давньорус. чеглꙑи, чеклꙑи, білорус. чо́клый; близьке до прасл. *ščьglъ; слово дійшло ще з праіндоєвропейської мови:
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/cěglъ
що́глий — спеціяльний
що́глець, мітець — спеціяліст
що́глість, мітецьтво — спеціяльність
що́гель — спеціялізація
ощо́глення — процес здобуття спеціялізації
що́глитися — отримувати спеціялізацію
що́глити — когось навчати спеціялізації
знещо́глюватися, знещо́глитися — "втрачати хватку" у своїй спеціялізації
Слово практично втратили усі слов'янські мови. Не дамо ж згинути прадавнім слов'янським словам!
спеціальність
спеціаліст
спеціалізація
За вами тоді було би щіглий?
Від котрого пратвара, *s-koy-gl- або **s-ky-gl-?
Від мого пратвара
А є якісь слова в нашій мові, в'язані зі цим коренем?
ЕСУМ (VI, 502): щéґлий "особливий; єдиний" (з посиланням на Недільського). ЕСУМ, вагаючи, припускає запозичення з лядської, хибно. Відповідник сього твара в друс. є: чєклъ/чоклъ "подлинный, настоящий" (див. http://oldrusdict.ru/dict.html#: ЧЕКЛЫИ). <Щ> в руській замість <ч> в друс. може бути пояснено або артикуляційним "розкладом" первісної фонеми /t͡ʃ/ (пор.: <щабрець ~ чабрець>, <щепко : чепко>, див. ЕСУМ), або яко первісний (давній) твар з *s-, паралельний до твара без *s-. Етимологію самого корене див. в ЭССЯ (ІІІ, 176): *cěglъjь; хоча з того в руській правильно було би: <ціглий>. Також див. https://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=\data\ie\vasmer&first=1&off=&text_word=цегл&method_word=substring&ic_word=on&text_general=&method_general=substring&ic_general=on&text_origin=&method_origin=substring&ic_origin=on&text_trubachev=&method_trubachev=substring&ic_trubachev=on&text_editorial=&method_editorial=substring&ic_editorial=on&text_pages=&method_pages=substring&ic_pages=on&text_any=&method_any=substring&sort=word&ic_any=on (цегл), https://archive.org/details/EtimologijskiRjecnikHrvatskogaIliSrpskogaJezika/page/n149/mode/1up (Skok. Etimološki/Etimologijski rječnik I, 262: cigli); за Скоком, рефлекс <е> в друс. чєклъ та рус. <щеґлий> є з "нульового" ступеня *y (*<ь>) того корене. Звук [g] в <щеґлий> може бути алофон первісного */k/ як у багатьох випадках такого одзвінчення в руській мові, або з якихси причин збережена вимова [g] вже первісної фонеми */g/ в сім корени, припускаючи паралельність/варіативність сього корене з *g та *k ще в давнину.
Етимологічно сюди можуть тягти й слова: <щиголь>, припускаючи ступінь подовження "нульового" ступене, та <щогла> з "нульовим" ступенем голосного корене (<о> з *ь перед *а — непереднім голосним).
Дякую.
Росіянізм же.
Лиш хотів дати.
Можна також і зумисний.
А не лядське?
Ясно же від лядського naumyślny. Ще й з безглуздим тягом зайвих передчепів: na- й ou-, а ть же само вже muisl- (*mon-sl-) и без того мінить ("містить конотацію") намір, задум, план, інтенцію – рівни: мислити (Желехівський І, 440), крім иншого: "erwägen" (крім иншого: "планувати"), gesonnen sein "мати намір", meinen (крім иншого: "мати на увазі, визначати", що тако же мінить намір, інтенцію), "мати намір", "прагнути" (<= замишляти <= мислити, мінити), willens sein "збиратися, хотіти (що чинити); друс. мыслити (http://oldrusdict.ru/dict.html#): "думать, размышлять, замышлять, злоумышлять". В истоті ж, и друс. мыслити, судячи з прикладів речень памяток, попри дані Срезнівським товки "думать, размышлять", мінить намір/інтенцію ("Вскую мислите ви зло в серціх ваших" – є явно не про "роздумування", а про "злі наміри/задуми"), значення "злоумышлять" скрізь у памятках иде разом зо словом "зло, злий", а не само по собі значить "злоумышлять", хоча намір/інтенцію воно всяко мінить. То ж намір/інтенція/задум є вже в самім корени muisl-, без передчепів. Уже й у вятськім <у-мышленно, у-мышленный> є <у-> зайво, що вже казати про лядське <na-u-myślnie, na-u-myślny>.
Що до самої тями "спеціальний", то корінь muisl- містить близькі знаки до тями "спеціальний", та лише в деяких реченнях – за тяг же "спеціальний статус", напр., слово від корене muisl- не сидить ("не підходить/годиться/пасує") нияко.
Так и як утворити прикметник від "мислити" в значінні "мати намір".
Поки не вім; а чи гето є творити який прикметник? Передавати є контекст, а не рабськи слово в слово з иншої мови. Що в одній мові є передано дієсловом, в иншій може бути прикметником, а в иншій именником, чи й, гето, прийменником, прислівником або морфемою якою. Напр., на reverso.context серед паралельних тестів, даві'м' дивив передачу слова "принципиальный" різними (доступними там) мовами, то там, напр., в ягельських версіях те слово було в різних реченнях передано різними прикметники, а в версіях пранецькою в деяких реченнях за вятське "принципиальный" не було гето жадного слова. У кельтських мовах, їврийській та вгорській гето нема модального дієслова "мати, haben, to have, avoir".
Отже, думаючи про відповідники чуджим словам, є що раз мінити контексти, в яких дана тяма йме виступати.
Згоден.
А чому обов'язково взорувати на літаратурну норму давньоруської мови? Те, що це слово зазнало НЕВЕЛИЧКИХ змін, не дає привід його відкидати. Умисний, умисел, помисел - цілком природні утворення в українській мові
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/60921-umysnyj.html#show_point
+
ЕСУМ:
опрічник «чоловічий індивідуум»
опрічниця «жіночий індивідуум»
опрі́чний «окремий, особливий»
https://goroh.pp.ua/Етимологія/опріч