Етимологічна форма слова "скроня", від дав.-рус. "скоронь", "скороня", з повноголоссям, однією з найважливіших особливостей нашої мови.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Пане Ялисію, то форма "скроня" польська, чи тут відбувається те ж, що й у словах "хлопець", "промінь"?
<чи тут відбувається те ж, що й у словах "хлопець", "промінь"?>
A cyto staiêity u ‹xlôpeç› ta ‹promeiny›?
Коли неповне повноголосся (😅) і маємо хлопець, а не холопець, наприклад.
I? 😀
Ну й питаю за те, чи зі скронею те саме. Заодно, чи є вірогідність того, що слово "злото" – не запозичення?
Коли слово трапляється з закінченням і 1-ї і 3-ї одміни, це значить, що мова потроху зрікається давнішої одміни на -ь. А як зважити, що це хитання було вже в давньоруській мові, то одміна на -я мала б уже була перемогти.
Руське слово. "Скроня", "скрань" і т. ин. - галичанщина: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/367/mode/2up?q=скрань .
Я не чув "скороні" од галичан, а чув тілько "скроню". Це польщина. Одповідне руське слово не збереглось.
Не збереглось. Але це не давало йому права ставити його в один ряд з не повноголосними формами, видаючи за польське
Він і не видавав його за польське, а тілько написав, що слово цього кореня часте в Галичині. Це отут згадано, що неповноголоса одміна прийшла з польської мови: goroh.pp.ua: скроня .
Руське = Галицьке
Неправда Ваша. Спочатку назвище "Русь" було причетне тілько до Київської землі, а вже згодом поширилось на инші землі прийдешньої України.
Tô e derjauna. A torcaiõtyi móuvui, naiznacynui zuõcoslœunui prõgui rousscui móuvui sõty iz zemely govorœu Linou/Zaxodou.
Не зрозумів половини того, що пишете.
Айбо саме в Галичині й Закарпатті найдовше існувало названня народу Русини. Свою мову там йменували ніяк інак як руською чи русинською. На тих землях була держава Королівство Русь. І ажень коли край загарбали поляки як називали? Правильно, РУСЬКЕ воєводство.
І що з того?
Визнаєте Русь-Галичину й не ганьбитесь всіляко одділяючи сі тями.
Галичани також русини/українці!
А ви плутаєте говірку з узоровою мовою. Теперішня українська взорова мова постала з південно-східних, а не галицьких говірок. Це вам має буть звісно з середньої школи. До того ж, Русі-Галичини немає. Є Русь, а є Галичина. Русь - синонім України, а Галичина - її частина.
Насправді, між русинами з різних країв, ставався культурний обмін. І українську мову не слід приписувати до якогось з одних говорів, українська жива мова; тому кожен може долучитись вироблення мови, яку будь-який українець, будь-якого краю України зможе звати рідною. До речі, в Енеїді Котляревського присутні слова: "ґринджоли, філіжанка,смак"... але ж він наче писав тільки місцевою полтавських говіркою. Що гадаєте з сього приводу?
Чому Ви написали "вісок", а не "висок"? Схоже, що Ви помиляєтесь, що це слово прийшло з московської. В ЕСУМі про це нічого не згадано. У давніших словницях "висок" є: r2u.org.ua: висок .
О, спасибі за заввагу. Українською мовою за ранніх років я не орудував, тому глядів у словарях "віски", як і чую від українців. Не знайшовши, подумав що це російське слово. Не спало на думку дивитись "виски".
Етимологічна форма слова "скроня", від дав.-рус. "скоронь", "скороня", з повноголоссям, однією з найважливіших особливостей нашої мови.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
+++
+