Вісок — парна анатомічна ділянка голови людини між вухом і чолом, обмежена спереду, зверху і ззаду верхньою скроневою лінією тім'яної кістки, знизу — виличною дугою.
Приклад вживання
Межею скроневої ділянки з очницею є лобовий відросток виличної кістки та виличний відросток лобової кістки. Під скронею лежить скронева кістка. Межі скроневої ділянки відповідні контурам скроневого м'язу, що їх можна визначити за стиснення зубів.
Етимологічна форма слова "скроня", від дав.-рус. "скоронь", "скороня", з повноголоссям, однією з найважливіших особливостей нашої мови.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Етимологічна форма слова "скроня", від дав.-рус. "скоронь", "скороня", з повноголоссям, однією з найважливіших особливостей нашої мови.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Коли слово трапляється з закінченням і 1-ї і 3-ї одміни, це значить, що мова потроху зрікається давнішої одміни на -ь. А як зважити, що це хитання було вже в давньоруській мові, то одміна на -я мала б уже була перемогти.
Він і не видавав його за польське, а тілько написав, що слово цього кореня часте в Галичині. Це отут згадано, що неповноголоса одміна прийшла з польської мови: goroh.pp.ua: скроня .
Айбо саме в Галичині й Закарпатті найдовше існувало названня народу Русини. Свою мову там йменували ніяк інак як руською чи русинською. На тих землях була держава Королівство Русь. І ажень коли край загарбали поляки як називали? Правильно, РУСЬКЕ воєводство.
А ви плутаєте говірку з узоровою мовою. Теперішня українська взорова мова постала з південно-східних, а не галицьких говірок. Це вам має буть звісно з середньої школи. До того ж, Русі-Галичини немає. Є Русь, а є Галичина. Русь - синонім України, а Галичина - її частина.
Насправді, між русинами з різних країв, ставався культурний обмін. І українську мову не слід приписувати до якогось з одних говорів, українська жива мова; тому кожен може долучитись вироблення мови, яку будь-який українець, будь-якого краю України зможе звати рідною. До речі, в Енеїді Котляревського присутні слова: "ґринджоли, філіжанка,смак"... але ж він наче писав тільки місцевою полтавських говіркою. Що гадаєте з сього приводу?
Чому Ви написали "вісок", а не "висок"? Схоже, що Ви помиляєтесь, що це слово прийшло з московської. В ЕСУМі про це нічого не згадано. У давніших словницях "висок" є: r2u.org.ua: висок .
О, спасибі за заввагу. Українською мовою за ранніх років я не орудував, тому глядів у словарях "віски", як і чую від українців. Не знайшовши, подумав що це російське слово. Не спало на думку дивитись "виски".
Вісок — парна анатомічна ділянка голови людини між вухом і чолом, обмежена спереду, зверху і ззаду верхньою скроневою лінією тім'яної кістки, знизу — виличною дугою.
Межею скроневої ділянки з очницею є лобовий відросток виличної кістки та виличний відросток лобової кістки. Під скронею лежить скронева кістка. Межі скроневої ділянки відповідні контурам скроневого м'язу, що їх можна визначити за стиснення зубів.
росіянізм, калька рос. висок
болг. слепоочие
Перекладаємо слово вісок (темпора)
Етимологічна форма слова "скроня", від дав.-рус. "скоронь", "скороня", з повноголоссям, однією з найважливіших особливостей нашої мови.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
+++
+
Етимологічна форма слова "скроня", від дав.-рус. "скоронь", "скороня", з повноголоссям, однією з найважливіших особливостей нашої мови.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
+
Пане Ялисію, то форма "скроня" польська, чи тут відбувається те ж, що й у словах "хлопець", "промінь"?
<чи тут відбувається те ж, що й у словах "хлопець", "промінь"?>
A cyto staiêity u ‹xlôpeç› ta ‹promeiny›?
Коли неповне повноголосся (😅) і маємо хлопець, а не холопець, наприклад.
I? 😀
Ну й питаю за те, чи зі скронею те саме. Заодно, чи є вірогідність того, що слово "злото" – не запозичення?
Коли слово трапляється з закінченням і 1-ї і 3-ї одміни, це значить, що мова потроху зрікається давнішої одміни на -ь. А як зважити, що це хитання було вже в давньоруській мові, то одміна на -я мала б уже була перемогти.
sum.in.ua: skronja
На неповноголосій одміні явно далась узнаки польська мова.
Руське слово. "Скроня", "скрань" і т. ин. - галичанщина: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/367/mode/2up?q=скрань .
"Скороня" з повноголоссям тож руське, а Огієнко чогось значить його галицьким
Я не чув "скороні" од галичан, а чув тілько "скроню". Це польщина. Одповідне руське слово не збереглось.
Не збереглось. Але це не давало йому права ставити його в один ряд з не повноголосними формами, видаючи за польське
Він і не видавав його за польське, а тілько написав, що слово цього кореня часте в Галичині. Це отут згадано, що неповноголоса одміна прийшла з польської мови: goroh.pp.ua: скроня .
Руське = Галицьке
Неправда Ваша. Спочатку назвище "Русь" було причетне тілько до Київської землі, а вже згодом поширилось на инші землі прийдешньої України.
Tô e derjauna. A torcaiõtyi móuvui, naiznacynui zuõcoslœunui prõgui rousscui móuvui sõty iz zemely govorœu Linou/Zaxodou.
Не зрозумів половини того, що пишете.
Айбо саме в Галичині й Закарпатті найдовше існувало названня народу Русини. Свою мову там йменували ніяк інак як руською чи русинською. На тих землях була держава Королівство Русь. І ажень коли край загарбали поляки як називали? Правильно, РУСЬКЕ воєводство.
І що з того?
Визнаєте Русь-Галичину й не ганьбитесь всіляко одділяючи сі тями.
Галичани також русини/українці!
А ви плутаєте говірку з узоровою мовою. Теперішня українська взорова мова постала з південно-східних, а не галицьких говірок. Це вам має буть звісно з середньої школи. До того ж, Русі-Галичини немає. Є Русь, а є Галичина. Русь - синонім України, а Галичина - її частина.
Насправді, між русинами з різних країв, ставався культурний обмін. І українську мову не слід приписувати до якогось з одних говорів, українська жива мова; тому кожен може долучитись вироблення мови, яку будь-який українець, будь-якого краю України зможе звати рідною. До речі, в Енеїді Котляревського присутні слова: "ґринджоли, філіжанка,смак"... але ж він наче писав тільки місцевою полтавських говіркою. Що гадаєте з сього приводу?
Чому Ви написали "вісок", а не "висок"? Схоже, що Ви помиляєтесь, що це слово прийшло з московської. В ЕСУМі про це нічого не згадано. У давніших словницях "висок" є: r2u.org.ua: висок .
О, спасибі за заввагу. Українською мовою за ранніх років я не орудував, тому глядів у словарях "віски", як і чую від українців. Не знайшовши, подумав що це російське слово. Не спало на думку дивитись "виски".