Пане Ялисію, то форма "скроня" польська, чи тут відбувається те ж, що й у словах "хлопець", "промінь"?

<чи тут відбувається те ж, що й у словах "хлопець", "промінь"?>

A cyto staiêity u ‹xlôpeç› ta ‹promeiny›?

Коли неповне повноголосся (😅) і маємо хлопець, а не холопець, наприклад.

I? 😀

Ну й питаю за те, чи зі скронею те саме. Заодно, чи є вірогідність того, що слово "злото" – не запозичення?

Пане Ялисію, то форма "скроня" польська, чи тут відбувається те ж, що й у словах "хлопець", "промінь"?

Коли неповне повноголосся (😅) і маємо хлопець, а не холопець, наприклад.

Ну й питаю за те, чи зі скронею те саме. Заодно, чи є вірогідність того, що слово "злото" – не запозичення?

Aha, tac, ya vieriõ cyto mogéty bouti pitomo.

Я не чув "скороні" од галичан, а чув тілько "скроню". Це польщина. Одповідне руське слово не збереглось.

Не збереглось. Але це не давало йому права ставити його в один ряд з не повноголосними формами, видаючи за польське

Він і не видавав його за польське, а тілько написав, що слово цього кореня часте в Галичині. Це отут згадано, що неповноголоса одміна прийшла з польської мови: goroh.pp.ua: скроня .

Руське = Галицьке

Неправда ваша. Спочатку назвище "Русь" було причетне тілько до Київської землі, а вже згодом поширилось на инші землі прийдешньої України.

Tô e derjauna. A torcaiõtyi móuvui, naiznacynui zuõcoslœunui prõgui rousscui móuvui sõty iz zemely govorœu Linou/Zaxodou.

Не зрозумів половини того, що пишете.

Айбо саме в Галичині й Закарпатті найдовше існувало названня народу Русини. Свою мову там йменували ніяк інак як руською чи русинською. На тих землях була держава Королівство Русь. І ажень коли край загарбали поляки як називали? Правильно, РУСЬКЕ воєводство.

І що з того?

Визнаєте Русь-Галичину й не ганьбитесь всіляко одділяючи сі тями.

Галичани також русини/українці!

А ви плутаєте говірку з узоровою мовою. Теперішня українська взорова мова постала з південно-східних, а не галицьких говірок. Це вам має буть звісно з середньої школи. До того ж, Русі-Галичини немає. Є Русь, а є Галичина. Русь – синонім України, а Галичина – її частина.

Насправді, між русинами з різних країв, ставався культурний обмін. І українську мову не слід приписувати до якогось з одних говорів, українська жива мова; тому кожен може долучитись вироблення мови, яку будь-який українець, будь-якого краю України зможе звати рідною. До речі, в Енеїді Котляревського присутні слова: "ґринджоли, філіжанка,смак"... але ж він наче писав тільки місцевою полтавських говіркою. Що гадаєте з сього приводу?

《Насправді, між русинами з різних країв, ставався культурний обмін.》
З того таки обміну й постали найпоширеніші в українській мові південно-східні говірки, що лягли в основу новітньої української взірцевої мови.

《І українську мову не слід приписувати до якогось з одних говорів,》
Знову ж таки: ви плутаєте взірцеву мову з говірками. Вони всі разом становлять українську мову, одначе новітня українська взорова мова постала з південно-східних говірок.

《українська жива мова; тому кожен може долучитись вироблення мови, яку будь-який українець, будь-якого краю України зможе звати рідною.》
Нехай долучаються, та нехай зважають на те, що новітня українська взорова мова ґрунтується на південно-східних говірках, і не тягнуть до її слів, що їх не знають і не вживають у більшості говірок.

《До речі, в Енеїді Котляревського присутні слова: "ґринджоли, філіжанка,смак"... але ж він наче писав тільки місцевою полтавських говіркою. Що гадаєте з сього приводу?》
Я гадаю, що цих слів уживали й у полтавських говірках.

Ви могли б так само поставить мінусів проти слів "голова", "нога" чи "рука". Вони нічого не стоять.