Російсько-український академічний словник, 1924
Абажур затемнює яскраве світло.
Абажурь, -- шапчук, дашок, кльош
Віктор Дубровський. Словник московсько-український. — Київ: Видавництво Рідна мова, 1918.
https://archive.org/details/dubrovskiy1918/1918/page/n2/mode/1up?view=theater
Створювач тіні від джерела світла, а джерело світла сонце ( ярило)
ТІН - створювач тіні від світла, а закінчення від(франц. jour), або співучище - ТІНЬУР
Ограничувач світла від лампы розжарювання... і якось схоже на абажур... тоді може вимовніше МЕЖУР
Слово абажур — це давнє й органічне для української мови запозичення з французьеої, таке саме як парасолька. Ніхто ж не вимагає вигадати «питомий» замінник для парасольки, бо слово давно стало своїм. Так само й абажур: воно вже давно частина української лексики, і потреби в штучному перекладі просто немає.
»Слово абажур — це давнє й органічне для української мови запозичення з французької... воно вже давно частина української лексики, і потреби в штучному перекладі просто немає.«
Та де ж »давнє й органічне«? Давні й органічні запозичення суть “хліб, блюдо, дошка, котел, пила, князь, король, скло, кобила, кінва, осел, лев, вино, хлів, лихва, лесть, плуг, плоска, пінязь, піст, меч, шолом, бро́ня, повк, хижа, хміль, ховм, худога, церква”.
‹абажур› же є нове й зовсім неорганічне запозичення. До того ж, уже маємо свої відповіднтки, котрі були в ході й свідчені в словниках, як от ‹затінка›. Тому потреби в слові ‹абажур› нема жодної.
Ну давнина є відносним поняттям. ))
Органічність тут означає що це слово давно увійшло в мову — настільки, що більшість мовців навіть не підозрюють його іншомовного походження, як цукор або папір.
Воно пристосувалося до українських правил — має звичайне відмінювання, утворює похідні (абажурчик), вживається в побуті без відчуття «чужості».
Абажур не має питомого відповідника - ваша затінка виглядає досить штучно )
Як-би слово ‹за́тінка› не “виглядало”, слово се є свідчено в словниках у потрібнім значенні, то-б-то воно ходило в мові люду замість слова ‹абажур› й має традицію користання.
Слово ‹абажу́р› одразу видаєть ся запозиченим через відсутність споріднених слів у мові а тако-ж повну непрозорість морфем та наголосу. Тако-ж на запозиченість указує той таки початковий /а/, бо в питомо українських словах, окрім вигуків та деяких службових слів, первісне початкове /а/ завжди протезується, або мінить ся на /о/.
Лампи з абажуром не існували на українських землях до привнесення їх із заходу разом із самим словом. До появи гасових і особливо електричних ламп, світильники в хатах, каганці, свічники, лампади — рідко мали спеціальні «накривки» (за поясненням Грінченка) для приглушення світла. Найчастіше світло просто обмежувалося самою конструкцією.
Я згоден з вами, що затінка може виглядати «більш українським» словом, але приведіть хоч один приклад його використання з українських класиків?
И що б той приклад з класиків мав довести? Та й щось я слова ‹абажу́р› у класиків не спіткав.
Кажу вам, слово ‹за́тінка› є в словниці, воно не є »штучне«, чи що. Ось витяг.
Українсько-німецький словник Кузеля, 268: за́тінка (-ки) f Lamperschirm m
Коли не є любо, є ще слово ‹будка› (правда, тако-ж запозичене, але давніше) в словниці Грінченка з посиланням на писемство:
На столі лампа горіла в голубій будці. Тесл.
Тако-ж є слово ‹щитник› у словниці І. Керча зі значенням "абажур", що тако-ж значить и "парасольку".
Все ліпше, ніж то явно чуже ‹абажу́р›
goroh.pp.ua: хист
Етимологічний словник української мови подає під статею на слово <тінь> слово <затінка> зі значенням »абажур« з посиланням на словник Кузьменка.
Може ще затінОк дасте?
Не пiдходить, бо як тодi буде абажурний? затiнковий?
sum.in.ua: zatinok
Але ж затiнок
Ви часто користаєтесь словом "абажурний"? Я жодного разу в житті.
Те, що Ви не користуєтесь багатьма словами у своєму житті, не значить, що їх нема 🤷♂️
Треба думати не лише про переклад, а й про похiднi
+