В українській мові носить дуже специфічний відтінок. дОдік - розмовне, можна навіть сказати сленгове слівце, що позначає простакуватого, розумово недалекого чоловіка, дещо незграбного, якоюсь мірою вайлуватого, з порушенням координації рухів.
Щонайменше -ік
Лотік?
Хіба "додОка"? Ікавства ж немає
Погоджуюсь, українською буде додик.
Щось слабо віриться...
Не бачу підстав для семантичного зсуву, хоч вони може й були історично, як з равликом. Та якщо ми не знаємо ТОЧНО, що пішло саме від імені... Ні, навіть якщо "точно" знаємо, це не вадить нам розглядати гинші міни. Тут як на мене очевидно, що слово пішло від "додик, удод".
А чому від цього?
Тут таке пишуть (даруйте за недоязик) http://slovonovo.ru/term/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA
Хм, а я думала від назви кумедного птаха з чубчиком. Цікаво. Тоді справді москвинське походження.
+єврейське
«Пох. ніби від "Давид"»
«Хм, а я думала від назви кумедного птаха з чубчиком. Цікаво. Тоді справді москвинське походження.»
Tacui œd imene ptaxa Upupa epops (lat.) — veatscoiõ ‹удо́д›, a œdsi ‹[у]дод› + ‹-ик› => ‹додик›.
Rousscoiõ sõty imena'ho:
loupco /ˈlupko/,
dodic ('dodic) /ˈdodɪk/ — œdtin ("apocope") i oumenxyeno œd udœud /uˈdʏd/, po gòlôsné [u̯ˈd-],
doudoc /ˈdudɔk, duˈdɒk/,
sénocôs /ˈsi͡enokʷɵs/,
slœutniac /slʷo̝tˈnʲak, slytˈnʲak/,
smerdhioux /smərˈdʲux/,
tœutco /ˈtytko/,
toutouc /tuˈtuk/
oudvoud, oud-oud /ˈwudwud, wudˈwud/
oud-œud /ˈwudwɵd, ˈwudwod; wudˈwʏd/
oudvoudoc, oud-oudoc /ˈwudwudɔk, wudˈwudɔk/
oudvoudea, oud-oudea /wudwuˈdʲe̯͡a/
oudvoudca /wudˈwutka (wudˈwud̻ka)/
oudœud /wuˈdyd/
oudcalo /ˈwud̻kɑlo/
oudco /wud̻ˈko, ˈwutko/
oudôd /ˈwudʷɵd, ˈwudʷod/
oudoc /ˈwudɔk, wuˈdɒk/
outoc /ˈwutɔk/
huipco /ɦɤpˈko, ɦ(ʲ)ɨpˈko, ɦ(ʲ)ɘ̞pˈko, ɦɯpˈko/,
hodco /ˈɦɒd̻ko, ɦɔd̻ˈko/,
houpco /ˈɦupko/,
houcyoc /ɦuˈt͡ʃɔk/.
Sèrêd tuix imên e i preamo:
dodic ('dodic) /ˈdodɪk/
«А яка мотивація?»
Acei sméxynuy vid ci gouc ptaxa.
Тю, тоді повертаю своє
