Ваше + слові хлоп, чи заввазі Вадима Мельника?

<Цікаво, а дівчину хлопкою можна назвати?>

E: ‹xlopica› (Gelexœuscuy II, 140: ‹хлопиця›), ‹xlopeanca› "seleanca" (Onixykevityu II, 341: ‹хлоп'́янка›), ‹xlôpcioury› (Slôunik govœuroc Boucovinui, 613: ‹хлопчу́р› "дівчина, що віддає перевагу хлоп'ячому гурту"), ‹xlopixa› "geona xlôpa" (Verxratscuy, Govœur bateucœu: ‹хлопи́ха›), ‹xlôpca› (sum.in.ua: khlopka ‹хло́пка›), ‹xlôpciournica / xlôpceurnica› (SIRM: ‹хлопчу́рниця›, pœd ‹хлоп²›, VI, 182).

ЕСУМ: бахур — запозичення з гебрайської мови;
гебр. bāxūr «юнак» (первісно «вишуканий, красивий»), ід. Bacher «юнак; учитель» є похідними від дієслова baxar «обирати, вибирати»;

dlia Galíckoji movy — Żydízmy ne je czyśm takym vże czużyneckym! :)))

?

= "не той/інший стиль [мови]".

Слово "чувак" давно вживають у щоденному мовленні, тому замінивши чувака на юнака, жадного зсуву стилю не відбудеться.

"Щоденне" воно все ще є розмовно-низького шибу.

Вунак? Ви не помилилися?

Не хибив. То є дублет, питомий.

Що є "*mongyos"?

Праслов'янський вид слова mõgy/мѫжь.

А як же псл. možь?

Не'ма такого псл. твару. Де'сьте такий бачили?

В ЕСУМі.

В ЕСУМ є *mǫžь, а не *možь, а за тим: *mon-gio-, що тякне тому, що'м и писав: *mongyos (*mon-g-y-o-s).

А "заміж"?

Заміж є лиш одинокий пад у тязі *за мѫжь/za mõgy.

<c> є само по собі (доки не є перед "мякою" голоскою, або після <i>) /k/, а <x> перед "мякими" голосками (меджи які тягне й /ɪ/) є /ʃ/.

Онакий шиб же.

КФЯЙ,
/ɪ/ ≠ {і}.

Бачите, Miracle тямить.

А "ий" де пропустили й нащо?

Не минув ем, а-ть-же то є твар прикмети в присуді.
Нині пишуть такі твари яко руській мові не свойи суть, крім, будь сим, лиш: кожен, годен, жаден, єден, повен. Але, гортаючи словники, я бачив ем йих де більше. Осе, з поки виписаних мною тварів:

гірок "гіркий" (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/9303-ghirok.html#show_point)
біл "білий" (Онишкевич І, 56: білий, біл: "Шчо копитами біл камін' лупав")
чорен "чорний" (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/64997-choren.html#show_point)
скір "скорий" (Желех. ІІ, 873: скірен "скорий"; <і> є в <скірен> фонологично немотивовано, але його наявність там свідчить про те, що йому передував твар *<скір>)
лучен (ЕСУМ ІІІ, 316: лучити²)
хоріш (ЕСУМ VI, 203: хороший; Онишк. ІІ, 344: хоріш)
блуден "блудний" (ЕСУМ І, 212: блуд, Желех.)
ýмен "(в)умний" (ЕСУМ VI, 31: ум)
жив "живий" (ЕСУМ: жити, Яворницький)
солодок "солодкий" (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/55523-solodok.html#show_point)
гаряч "гарячий" (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8909-gharjach-2.html#show_point)
голоден "голодний" (Онишк. І, 181)

Рупні слівця!

Та добре знаю, сам не раз чув слова "сив", "гол", "нів", "чорен", "красен". Але ж не всі слова!
Так, є такі, що мають скорочені форми.
Але більшість їх немають.

Не можна дозволяти обрізати краї їм усім лиш тому, що деякі инші слова є обрізані. Якщо десь є "біл", "дик", це не означає, що нормою є "смішен", "зелен", "синь", "жовт", "світл", "струнк", "швидк", "бистр" і так далі.

А єден взагалі польсько-галицьке.

Про яку "норму" ми хочемо говорити? Чинний стандарт? Я його не визнаю. Єден є питомо руське, уже'м о тім писав. Присудкові твари до "швидкий", "бистрий", "світлий", "стрункий" суть "бистер", "швидок", "світел", "струнок", а не що Ви пишете.

Мова не діє таким чином, що з тої самої категориї від деяких слів суть твари, а від инших ни. Що деякі твари не є дано в словниціх, а йинші є, є йно лучай. Є така річ аналогія; коли є засвідчено словниками твари <гірок>, <солодок>, то безперечно можуть бути твари присудкові від инших прикметників з чепенем *-ък- Без присудкових тварів та без тварів дієслова "бути" руська мова є бідна й кострубата.

Ага, якщо є в дюжини слів певне явище, отже можна це явище до всіх слів ліпити.
Якщо є слово гарячий та багатий, значить нормально по всій Україні казати халодний, маладий, спакійний, парожній.

А я скажу, що казати "будь добр" це калічити руську мову на московський шиб. Є берегти ті "всічені" слова, які дійсно є засвідчені в українській мові, а не коротити їх усіх.

<а> в <гарячий, багатий, кажан> є зумовлено тяжінням до т.зв. внутрискладової гармониї з його частним проявом регресивної асимилації в руській мові, себо: асимилація голосного ненаголошеного до голосних /ɑ/, /i̯͡ɜ/, /ɜ/ наступного наголошеного складу. В <холодний, молодий, спокійний, порожній> такої передумови в тих говірках, де постали твари <багатий, гарячий, кажан> нема. Проте твари <халодний, маладий, спакуойно, парожній> таки існіють у сіверських говірках, на Поліссі.

А я скажу, ...

Собі Ви що хочете можете казати.
___
"всічені"

Та не "всічені" вони суть, а навпаки первісни твари, а твари з <-ий> від йих суть.
___
"добр"

У руській мові не може бути <добр>, але <добер>.

Первісні?! Чому тоді у матер'ялах Срезнівського немає слова "добр", але є "добрыи"?

Я про те, що якщо якесь явище розповсюджене на певний невеликий відсоток лексики, Ви не маєте права розповсюджувати його на ВСІ инші слова, невже неясно?

aja,
Человек Уважающий Высокую Американскую Культуру
;)))