Не було для нього тяжчої муки, як муки від того, коли йому давали відчути, що він ще пацан (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 36); Горять веселі оченята, не в ногу ще й під барабан на площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (Володимир Сосюра, I, 1957, 177).
Походження
М. Т. Дячок та І. Г. Добродомов вказують на безперечно «причорноморсько-південноукраїнське» походження слова
А. В. Міртов у 1929 році у словнику «З лексикону ростовських безпритульних і босяків» включив «пацан» (вар: «бацан») як «нове міське слово»
