Абетка, не альфа бета, а просто А та Бе. Якщо було б від альфа та бети, то було би альфабетний.

Неправда, <-бет-> є там від "бета"; "альфа" же є просто корочено в <а->.

Та знаю я, що кирилиця походить від грецької абетки, але це не означає, що кириличні букви це грецькі букви, так само як латинські букви це не те саме що грецькі букви. Абетка це українське слово, утворене від перших двох літер нашої абетки, за принципом таким самим як слово алфавіт.

Ну й що є в тім "питомім" слові <т>? У прикметників з чепенем <-н->, творених від питомих слів з голосним на кінці, є звичайно додано сполучний приголосний <ш> (инколи, віді, ← *<ч>): вчора → вчора-ш-н-, нині → нині-ш-н-, коли → коли-ш-н- тощо, не +вчоратній, +нинітній, +колитній. Будь те слово питоме, було би воно з <ш>, може з <ч>. Та й крім того, коли воно є від "питомого" ймене <бе> письмене <Б>, то перед чепенем -н- (← -ьн-) <е> би стало <і>: <а-бе> → *<а-бе + -ш/ч- + -ьн-> → +<абішний / абічний>, исті не <абешний/абечний>, и поготів не <абетний>.

Напевно маєте рацію, те "т" там дійсно здається зайвим і нагадує похідний від бета. Попри це, слово доволі старе, українське та набагато краще ніж алфавіт.

Я здається зрозумів у чім справа. Вікісловник подає "абетло" як застарілу версію слова абетки. Думаю це старий праслов'янський суфікс -дл який з'явився в слові через вплив польського "абецадло". Або цей суфікс сам оглушився до -тло, або був вплив на нього з грецької бета.
От маємо а-бе-тло, а тоді абетка, на подобі азбука. Бо дивно, що в слові БЕ має форму бета, але А не має форму альфа.
Дивіться етимологію https://uk.wiktionary.org/wiki/абетка