Канат — гнучкий виріб з дроту чи органічних волокон.
Приклад вживання
Коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ. (В.Стус)
Робітник від млинка стояв над ямою і торгав линву, що зовсім вільно звисала з валу (Іван Франко, I, 1955, 108); М'язисті плечі й дебелі руки — все тіло [шахтаря] переплетене м'язами, як вузлами сталевої линви (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 10); Регіт, гамір, шум.. Язики, як линви, лиця розпашілі, в них прихована гроза (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 176).
синонімами вважаються слова кодола[2] і линва[3] (у Словарі Грінченка кодола — просто «канат», линва — «товстий канат»). Линву для порома в деяких місцевостях зовуть галівнико́м.
Про всяк раз уточню ще. Моя гадка про те, що те слово може бути хоча й запозичення, та ще в праслов'янську добу є снуто на тій вимінці, що ті згадані запозичення, про які є відомо, що вони сталися ще за прасл. доби, мали <-ъі> в найраніше фіксованих памятках, отже тягнуть до найранішої доби – те закінчення є особливого архаїчного відмінка йменників жіночого роду, а згодом такі форми було переведено в інші відмінки ж.р., в руській переважно в іменники на -а з <в>: <-ва>, подекуди рідше (в старішій мові) в іменники на -ь, з <-ъв->: <-ъвь>). Відповідно, моя логіка є в тім, що формам на <-ва> запозиченим із »германської« (умовно) мали передувати форми з <-ъі>, а вони тягнуть, як писано вище, до найранішого пласта слов'янських мов.
Подоється як можливе запозчення з давньо скандинавської.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/кодола
Рідкісне явище, звичайно, я таке вперше бачу. Це Рюриковичі принесли це слово зі Скандинавії? Цікаво.
Якщо й так, і зважаючи на те, що це зі старо скандинавської (якщо це слово дійсно запозичене, а непитоме) то цьому слову (предку цього слова) повинно бути не менше тисячі років. На мій погляд, такі слова треба берегти.
Особливо зважаючи на те, що воно видозмінилось і має купу похідних.
На Горосі пише, що етимологія не ясна. Певно похідне від того самого кодо́ла.
Старо скандинавське слово мало голосну a. Той самий Горох подає такі відміни цього слова як кадола, кадул, кодол. Пише, що в російській є слово кадол.
Думаю це похідне.
Але, як я написав вище, я не думаю, що це погано.
Канат — гнучкий виріб з дроту чи органічних волокон.
Коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ. (В.Стус)
Робітник від млинка стояв над ямою і торгав линву, що зовсім вільно звисала з валу (Іван Франко, I, 1955, 108); М'язисті плечі й дебелі руки — все тіло [шахтаря] переплетене м'язами, як вузлами сталевої линви (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 10); Регіт, гамір, шум.. Язики, як линви, лиця розпашілі, в них прихована гроза (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 176).
Інститут мовознавства ім О.О.Потебні
Rope, cable
Перекладаємо слово канат
синонімами вважаються слова кодола[2] і линва[3] (у Словарі Грінченка кодола — просто «канат», линва — «товстий канат»). Линву для порома в деяких місцевостях зовуть галівнико́м.
+
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/26277-lynva.html#show_point
Черпане ж .
Схоже, що таки за Вами правда :(
Передчасно радів.
Slofo <linua> e izposõda, ta cerez lẽdscõ (nofõ) iz némeçscoyui (nofoyui) perno. Cwneç <-ua> e tam tacuy ge hi u inxix izposõdax daunyoghermanscuix u praslouénscõ cerez tuarui imen gœnocœho rodou z cwnçem <-ui>: <conui/конъі>, rodofuy: <cwnue/кѡнъве> (ЕСУМ ІІ, 447: кі́нва ← *kannǭ (https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Germanic/kannǭ), <panui/панъі>, rodofuy: <panue/панъве> (http://oldrusdict.ru/dict.html#: панъв*) ← *pannǭ (https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Germanic/pannǭ), <boucui/боукъі>, rodofuy: <bouque/боукъве> ← *bōku (https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Germanic/bōkō).
A todé to <linua> (← *linui) moge bouti ouge u praslouénscwy.
Дуже цікава теорія!
Про всяк раз уточню ще. Моя гадка про те, що те слово може бути хоча й запозичення, та ще в праслов'янську добу є снуто на тій вимінці, що ті згадані запозичення, про які є відомо, що вони сталися ще за прасл. доби, мали <-ъі> в найраніше фіксованих памятках, отже тягнуть до найранішої доби – те закінчення є особливого архаїчного відмінка йменників жіночого роду, а згодом такі форми було переведено в інші відмінки ж.р., в руській переважно в іменники на -а з <в>: <-ва>, подекуди рідше (в старішій мові) в іменники на -ь, з <-ъв->: <-ъвь>). Відповідно, моя логіка є в тім, що формам на <-ва> запозиченим із »германської« (умовно) мали передувати форми з <-ъі>, а вони тягнуть, як писано вище, до найранішого пласта слов'янських мов.
Кодо́ла — Канат.
«А ну, хлопці, до кодоли порон тягти». Канів.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23485-kodola.html#show_point
Подоється як можливе запозчення з давньо скандинавської.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/кодола
Рідкісне явище, звичайно, я таке вперше бачу. Це Рюриковичі принесли це слово зі Скандинавії? Цікаво.
Якщо й так, і зважаючи на те, що це зі старо скандинавської (якщо це слово дійсно запозичене, а непитоме) то цьому слову (предку цього слова) повинно бути не менше тисячі років. На мій погляд, такі слова треба берегти.
Особливо зважаючи на те, що воно видозмінилось і має купу похідних.
Етимологічний Словник Української Мови:
Гужі́вка — «мотузка, канат».
Від праслов'янського *gǫžь, gǫžьva, очевидно, фонетичний варіант основи ǫžь «вуж», подібно до гу́сінь – (в)у́сениця.
+
Кади́на — Втрое сплетенный якорный канат при рыболовной лодке на Азовскомъ море. Стрижевск.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21826-kadyna.html#show_point
На Горосі пише, що етимологія не ясна. Певно похідне від того самого кодо́ла.
Старо скандинавське слово мало голосну a. Той самий Горох подає такі відміни цього слова як кадола, кадул, кодол. Пише, що в російській є слово кадол.
Думаю це похідне.
Але, як я написав вище, я не думаю, що це погано.
Етимологічний Словарь Української Мови:
жи́льник «дріт, линва, кабель»
https://goroh.pp.ua/Етимологія/жила
+
ЕСУМ (мотуз):
мотоу́з «канат; великий шнур; личинка вугра»
https://goroh.pp.ua/Етимологія/мотуз
ЕСУМ (метати):
пере́міть «мотуз»
https://goroh.pp.ua/Етимологія/метати#12055