моск. канонерка «т.с.» < фр. canonière «т.с.» < canon «гармата» < іт. cannone «т.с.» < cann(a) «тростина, трубка, сопілка» (+ більш. почеп -one) < лат. canna «очерет, терстина → все зроблене з очерету або терстини: сопілка, свиріль, гондола тощо» < гр. κᾰ́ννᾱ «Arundo donax (бот.); очеретяний мат» < аккад. 𒂵𒉡𒌑𒌝 (qanûm, «очерет»), звідки також мікен. гр. 𐀒𐀜𐀛𐀠 (ko-no-ni-pi /konōni-pʰi/);
згідно Біксу, суть докази того, що слово могло походити з догрецького джерела, можливо, анатолійського.