Ось що колись писав д. Поруш:

Не грецьке; то є збіг за звучанням; у слова сього є доведено словянське коріння; первісно *xa-lēp-a, повязане з *lēp- у "ліпити", *xa- є афективно-експресивний префікс; первісно наголос у сього слова був на кінці слова чи на початку, збережений по говірках: халіпа‌, ха‌ліпа (*халѣпа ← "ліпити"), також: халипа, зміна "і→е" в ненаголошеній позиції вказує на походження з північних говірок української мови.

Якщо питоме, то до Чистилища

»Якщо питоме, то до Чистилища«

Ocivisto e rœdno slovianscoe, ta, use tacui, tvar ‹хале́па› u siacœy pravopisi i iz tacuimy nagolosomy potrebouié popraucui. He’my pisau peredje, za pisymeamy ‹e› bóulgariçui u ‹халепа› e, sõdeatchi yz nariecyoslœunuix dat i gadcouagna istoslœuya znaceigna, dóugen bouti ne zvõc /ɛ/ — izvuitchaynuy œdcreat (neperegoloschenoho) *e, ale zvõc [e (~ e̝)] — rœznovid riecéuleigna (of realization) zveagymene */i͡e/ (viedie, cerez promeidjne *[ʲe]) u nenagoloschenie postayie, pitimuy vidovito ‘pœunœcynœy’ smouzie nariecy rousscoyui móuvui, otge verstyvœdnuy (the original) zvõcotvar seoho slova e dóugen bouti [ˈxalepɑ], cerez promeidjnuy zvõcotvar *[ˈxalʲepɑ], œd */xali͡epɑ/, iz */i͡e/ œd prasl. *ē ci *oy (u seimy coreni *oy — *loyp•). U ‘pœudennœy (pœudenno-zaxœdnœy)’ smouzie nariecy, pitimuy œdcreat *|i͡e| e /ʲi(ː)/, cyto u ocremuix louciayiex mogé’ho bouti riecéuleno i he [ɪ̝] (por. [ˈrɪt͡ʃ.kɐ] = [ˈrit͡ʃ.kɐ], pri ‘pœunœcynuix’ zvõcotvariex: [ˈri͡et͡ʃ.kɐ], [ˈrɪ̯͡ɛt͡ʃ.kɐ]). I siacœi zvõcotvarui dosimo po narieccyax i na slovo *‹xaliepa›, cde za pravopissyõ ‹халипа› (*‹ха́липа›) e vuimóuva *[ˈxale̝pɐ ~ ˈxalɪpɐ], a za ‹халіпа (*ха́ліпа)› vuimóuva [ˈxal(ʲ)ipɐ]. I toho, verstyvœdnuy zvõcotvar seoho slova e dóugen bouti iz nagolosomy na pervuy izclad i yz ‘pœunœcynoyui’ smougui nariecy — agy tocdie mogé bouti poyasneno [e] u drougœmy izcladie na miestie *|i͡e| corene /li͡ep•/ ‹liep•› (œd ‹liepiti›). Rodjay nagolosou na drougœmy izcladie — /xaˈlɛpa ~ xaˈlepa/ — e pœd puitagnemy. Odino poyasneigne mogé bouti poxireignemy seoho slova u perveisnœmy zvõcotvarie *[ˈxalepɐ] ( ← *[ˈxalʲepa] ← *|ˈxali͡epa|) yz ‘pœunœcynuix’ nariecy u ‘pœudenno-zaxœdnœi’ a u six ouge nagolos bie posounõto na drouguy izclad, a ponevagy golóunuy pœudennozaxœdnuy œdcreat |i͡e| e /ʲi(ː)/, to ‘pœunœcynuy’ nenagoloschenuy œdcreat |i͡e| → (*[ʲe] →) [e] bie na ‘pœudenno-zaxœdnœmy’ tlie peretóucovano he œdcreat zveagymene /ɛ/. Bõdy yaco inche poyasneigne poslabity vuiclad o rœdnosti seoho slova u rousscœy móuvie. Lixiuchi ostorony gadcõ o greçscœmy *‹χαλεπος›, u sõtcie (in context) zveagoslœuya e tou gœdno zamietiti cyto, proti rousscoyui móuvui, u sõsiednix veatscœy ta leadscœy œdcreat prasl. *oy ci *e e tacuyge he œdcreat prasl. *e — |ʲɛ| (ne lieceatchi ocremuix louciayeu u obou móuvou) ; u leadscœy móuvie e œdcreat *oy / *e pered neperednemy golosnomy zagalomy /a/ (por. *loyto → ‹lato›), ale u veatscie usiõdui zagalomy /ʲe/, œdtac pratvar *xa•loyp•a bui u veatscœy móuvie boul */xalʲepa/ za bõdy cotroho nagolosou, cyto moglo bui teacti na veatscuy verstyvœd zvõcotvara /xaˈlɛpa/ u rousscie. A otomou, pro pœdporou rœdnoho verstyvodou seoho slova u rousscie, znacyliva e pravopisy. Ponevagy cinna oucrayinsca pravopisy bóulgariçeiõ e yz peredjcha ne ròzmietchena (not designed) œddavati nadzveagymena (diaphonemes), a tó, na pr., ‹i› bóulgariçui ne mogé znaciti [i͡e] ci [i̯͡e ~ i̯͡ɛ (i̯͡ɛ̝ ~ i̯͡ɛʲ)], he ‘pœunœcynuy’ œdpoviednic ‘pœudenno-zaxœdnomou’ [ʲi(ː)] nadzveagymene |i͡e|, a pacye ne ròzlõciti’ho œd inchuix (nad)zveagymén, he otó |e͡i| (u moyei pravopisi: ‹ei›), ci |i͡ʉ| (u moyei pravopisi: ‹eu›), ci |ʉ͡ɶ| (u moyei pravopisi: ‹œ›), to pravopisy bóulgariçeiõ (bay dougye, cinna oucrayinsca ci bõdy yaca) ne mogé œddati usi zvõcotvarui slova *ksa•loyp•a u rousscœy móuvie, ucliouciuchi, crœmy ‹хале́па›, zasviedcyenœi zvõcotvarui za pravopisymi he: ‹ха́лепа›, ‹ха́липа›, ‹ха́ліпа›, ‹халі́па›. I na opacui, moya pravopisy latiniçeiõ e ròzmietchena pro œddatchõ nadzveagymén, na pr., ‹ie› znacity i ‘pœudenno-zaxœdnuy’ œdcreat /ʲi(ː)/ ale tacoge ‘pœunœcynuy’ /i͡e ( ~ i͡ɛ)/, porõcy iz usiemi inchuimi inchozvõcui. Pravopisy ‹халепа› ne docazjé cyto tó slovo e rœdno u rousscie, a pravopisy ‹халіпа›, znaceatchi lixye zvõcotvar iz [ʲi] — [ˈxalʲpɐ] (a ci i [xɐˈlʲi(ː)pɐ]), néxtouié rœznozvõcotvaromy iz [e] u [ˈxalepa]. Za te, u pravopisi ‹xaliepa› e use te.