Словник подає це слово як діялектну відміну «очерета», проте воно вже має поширення у ЗМІ в такому значенні
Етимологічний словник української мови: "стермо" »нещастя«, "стермезувати" »смертельно вразити, знищити«; Недільского/ Желехівського: "cтермо" »Abschlussigkeit Jngluck«, і т. д., "cтермeзувати", ще див. різні слова зі змислами подібними під статтями (Етимологічний словник української мови): "стремено", "стремя".
Слово «халепа» має трохи іронічне забарвлення, бо зазвичай вживається, як слушно зауважив пан Андрій, щодо якоїсь не дуже значної біди. А катастрофа — як правильно зауважено в описі — щось велике за масштабами.
На мою думку, слово «халепа» більше пасує як відповідник до слова «інцидент». Принаймні до того значення, в якому його зазвичай вживають україномовці.
ПОЛОВО́ДДЯ ‘повінь’
http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8840/2021 slovnik.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Ст.287
псл. *orzoriti «розорити», утворене за допомогою префікса *orz- від *oriti «розоряти» (пор. др. оборити «розруйнувати, розорити, знищити», оритель «руйнівник», п. ст. oborzyć «зруйнувати, знищити», ч. obořiti se «обрушитися, накинутися», ст. obořiti «розруйнувати», болг. [разобо́ря, разобо́р(у)вам] «розоряю, розладную», схв. [о̀рити] «скидати»);
споріднене з лит. ardýti «розбирати, порушувати, руйнувати», érdėti «розпорюватися», ìrti «розпадатися, розкладатися; розпорюватися, розладнуватися», лтс. ā̀rdît «розбирати, руйнувати», ḕrst «розбирати, чесати (льон), розділяти, сіктись», дінд. árdati «розпиляється, розчиняється», хет. ḫarra- «ламати, руйнувати, роздрібнювати»;
можливо, далі пов’язане з рідки́й, лат. rārus «рідкий», дінд. ṛtē «за винятком, без, крім»;
іє. *er-/erǝ- «розривати, розділяти»;
аварія
Часто можна почути в новинах. У підручниках з географії фігурує такий термін як "стихійне лихо"
—
Лихо - гіперонім
Катастрофа - гіпонім
Лихо: катастрофа, пошесть, війна, троща, згвалтування, стихійне лихо, дали по пиці в переході й відібрали гаманець тощо.
-----------------
Що-небудь погане, зле, недобре. Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис, 1864, № 7031); А люди тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 409); — їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 496.
Згоден