Омов'я.
Напр., "показник заломлення". Цілком відповідно й зрозуміло в словосполученні "коефіцієнт чогось"
Коефіцієнт це тільки один вид показника чи величини, яке там омов'я. Кажіть на кота "тварина". От справді, нащо нам багато якихось назв, називайте все числом та й усе. Слова якраз дуже часто переймають щоб щось нове окреме називати (як ви сказали б, особливо в науці), але ваш метод у це не вірить видно
Я навів приклад ужитку, в якому "показник" щонайменше може цілком відповідати значенню "коефіцієнт"
А я вам відповів, що ви втратили інформацію. "Коефіцієнт чогось" і означає, що його домножують, що є пропорційність, а не просто якесь собі число абощо
часто коефіцієнт слугує саме множником при величині чи виразі, тож часто ці слова є сутямами
Яка величина? Як зрозуміти, що мова про коефіцієнт?
___________________________________________
Дивимось визначення:
КОЕФІЦІЄ́НТ
2. фіз. Величина, що визначає яку-небудь властивість фізичного тіла.
Приклади:
Головна частина годинника – стрижні, зроблені з особливого металевого сплаву з великим коефіцієнтом розширення.
Підставляємо Ваш переклад:
Головна частина годинника – стрижні, зроблені з особливого металевого сплаву з великою величиною розширення.
Як завжди, виходить дурня.
___________________________________________
О, хвацько Ви відповідники добираєте.
Схємка відпрацьована, алгарітм работаєт: бірьом визначення слова, напр. "константа — стала величина тинди-рин... " всьо, далі не треба читать, осьо берьом "стала" чи "величина", а можно й обидва, саєдіняім в "сталовеличина", ВСЕ ГОТОВА, КУШАТЬ ПОДАНО)))
Відповідник знайдено методом добродія Романа Романа2.
КОЕФІЦІЄ́НТ
Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб отримати величину, потрібну за даних умов.
sòoucineatche
/sowt͡ʃɪˈnʲat͡ʃɛ, sowt͡ʃɪˈnʲi̯͡et͡ʃɛ/
Tvoreno mnoiõ yz ‹sò•› ‘co•’ ta ‹oucineatche› ‘efficient’, œd ‹ouciniti› ‘efficere’ (ouge drous.), za lat. ‹co•efficiens, •ent•›.
Eidnacovo tvorene slovo bie ouge prosterto u slœunicou Gelexœuscoho: ‹sòcinnic› (Gelex. II 898). Ta ounieye e zasteregti ‹cin•› pro inchi receni (pro nastoyõ, za ‘factor’, a e i ‘cofactor’), a use iz ‘ef•fect’ bui boulo œd ‹ou•cin•› tocynosti radi. Crœmy toho, yac eaghelscoiõ e i ‹coeffect› ta ‹coeffective›, to rousscoe ‹oucinoc› oustõpity netocynœsttiõ ròzlõcui teamou dieyõtcha (agent) — ‘efficient’, iz odinoho bocou, ta diegna (action) ci dieyui (act) — ‘effect’. Recein ‹coëfficient› bie tvoreno (Françoisomy Viètoiõ) iz znattiémy toho cyto nesé oucinoc razomy iz cimy — a ne sam oucinoc razomy iz cimy. Tomou riexix tvoriti œd imoceasttia (participium) ‹oucineatche› = ‹efficiens, •nt•›, lixiuxi ‹oucinoc› pœd team diegna ci dieyui ci œdpreadou diegna (result of action).
He lat. ‹coefficiens, •nt•›, i ‹sòoucineatche› e, otge, pœdstavóuleigne ci imeinnodgeigne imoceasttia, rousscoiõ u niyaçie rodie (por. ‹neminõtche›).
Otge ‹só•ou•cin•eatche› e = ‹co•ef•fici•ent›.
У словниках є також "співчинник", чому б не використовувати цей варіант, який не нагадуватиме лайки?
Тому що "сучинник" - легкомовніше", а "су-" - природніший для укр. мови префікс ("спів-" ближчий до польської мови), цей префікс поширений у схожих словах (сутерени, сумісний, сучасний, суглоб))
Зате кажемо "співчуття", "співпрацівник", "співучасть". Не на користь "сучинника" сприяє те, що слово більше нагадує форми дієслів сукати/зсукати/всукати (сучу, всучить) та про "злу Юнону, сучу дочку". А тому, значення перестає бути прозорим. Перевага префікса "спів-": він чітко віддільний від решти слова на слух. У наведених прикладах із "су-", слова без нього або не існують, або мають суттєво відмінне значення, тоді як "спів-" лише доповнює значення слова інформацією про те, що це щось є наявне спільно з чимось іншим.
Просто варто правильно робити наголос: сучИнник, а не сУчинник. От і все.
якщо постійно оглядатись на суголостність або співзвучність з лайкою, то нам доведться і слову "підрахуй" шукати еквівалент тощо
Гарне слово, відповідне чеському "součinitel"
Так, таке слово зустрічається в літературі нашої діяспори.