<Все-таки маєте тверді докази непитомості чи ні?>
Їх уже було вдосталь. Нащо човпти це раз у раз?

–
Невдатний префікс спів-.

Де це були докази?

Саме це я й мав на увазі. Спасибі, добродію Іване, я забув був, під яким це словом

<І там не було ні досліджень; ні наукових робіт; ні обґрунтованих доказів; нічого>
Коли б ви щось сказали. Межа ваша, бачиться, це ЕСУМ. Мені вже не рупить ваші марні балачки. Ви геть не вважаєте на мовний ужиток та з'явища в говірках, тож немає про що й говорить.
Як маєте доводи, що це український префікс, то подайте.

От і дайте докази цього "мовного вжитку" та "з'явищ у говірках". Ви досі не дали, по суті, нічого, крім своїх слів

Я нічого не казав; я не стверджую, що це український префікс, але й не заперечую, що він таким може бути; я не володію достатньою кількістю інформації, щоб судити.
"Ви геть не вважаєте на мовний ужиток та з'явища в говірках"
Це важлива частина, але це просто каже, що якесь слово на певній території вживають частіше; якщо якесь запозичене слово вживають на всій території України, то воно стає питомо українським?Це працює в обі сторони.
"Межа ваша, бачиться, це ЕСУМ"
Ото не моя межа, але серед чогось більш-менш надійного(хоч визнаю, це теж сумнівно) є тільки він.А все те, що я перелічив зверху ще в першому своє коментарі — це не переконливі докази, які нічого не кажуть про слово і про його походження

Скиньте полуду з очей. Уже було подано, а ви знов за рибу гроші.

Що було "подано"? Ви хоч одне посилання дали? Ні. Так що "подано"?

Дав.-руськ., ст.-укр., укр. — су-
Тобто цей наросток був здавна.

Коли і де з'явилось спів-?
Я жду відповіді, д. Романе

Самі мої запитання нехтуєте, але від мене відповіді ждете.
Що ж, відповідь проста: не знаю. Ви знаєте?

Так вам відповіли: з польської 🤷‍♂️
współ

Казали. І? Докази, крім схожості? Хто, де й коли перший ужив?

Перший, вам ніхто не скаже. Коли? Давно 🤷‍♂️

Докази польського походження, крім схожості?

Досі жду

Є щонайменше непрямі доводи, що "спів-" узято од поляків.
По-перше, його не вживають у говірках навіть тих частин України, що були під Польщею аж до кінця 18 століття. Недарма ж І. Нечуй-Левицький ганив галичан за слово "співчувати" в книжках і журналах. Більшість тодішніх українців такого слова не знала й не розуміла.
По-друге, навіть у колишній підавстрійській Україні кажуть "сузір'я", "суміжний", "сумісний", "сусіда", "суспільний", "сучасний" (дарма що по-польськи "współczesny"), а не "співзір'я", "співміжний", "співмісний", "співсіда", "співспільний", "співчасний". Тобто в давніших словах навіть галичани вживають нашого давнього українського чепеня. У словниці Срезневського знаходимо "съсѣдъ" / "сусѣдъ", "сумѣжьникъ", а на слово "спочувати" (чи по-галицьки "співчувати") знаходимо такі переклади: "съмыслити", "съприяти", "състрадати". Ніде нема префікса, щоб з його згодом утворився б "спів-" на своєму ґрунті.
З цього всього можна виміркувать, що "спів-" з'явився досить пізно, і тілько в тій частині України, де на мові місцевих українців (особливо інтелігенції) польська мова давалась узнаки найдовше.
Але нехай би отой "спів-" у галичан був свій, а не з польської мови (хоч це найімовірніше не так), мене дивує, що ви з такою заповзятістю нав'язуєте більшості мовне явище меншості. Ви не всотали української мови з материним молоком, та це ще не біда. Лихо в тім, що вона не стала вам близька. Як я розумію, ви родом не з заходу України, та ваша мова чомусь чужа людям з вашої околиці, що розмовляють українською змалку, а їхня мова – вам. Чому ж це так? Що вам заважає самому почитать з історії української мови, почитать класиків, прислухаться до живої народної мови, спитать у людей, як вони кажуть на те й на це, отак само завзято, як ви сперечаєтесь на Словотворі?

спів- і су- наші, та мають дещо різні відтінки (спів- уже містить у собі су-), а як спів- не наше, то й спіл теж

《спів- і су- наші》
Говорили-балакали... То, може, дасте приклади того "співу" з давніших творів?

《різні відтінки》
Які ж саме? Бо наше "су-" пішло з того самого праіндоєвропейського слова, що й латинське "con-" із значінням "разом", "спільний" у таких словах, як "connectere" ("сполучать"), "continuus" ("невпинний)", од "contenere" ("держаться докупи") тощо.

《дещо різні》
Трохи різні. Дещо = щось. Коли вам буде чудне "щось різні", то має буть чудний і вжиток "дещо" з неприродним значінням.

《як спів- не наше, то й спіл теж》
Тут нема логічного зв'язку. Нема такого закону, що слово "спіл" має конче дать префікса "спів-".

"спів- і су- наші, та мають дещо різні відтінки (спів- уже містить у собі су-), а як спів- не наше, то й спіл теж". Де зв'язок?

Олексо, а яке ж тоді природнє?

Добродію Олексо, Ви кажете загалом правильні речі, та не зовсім правильно їх розумієте:

1)"По-перше, його не вживають у говірках навіть тих частин України, що були під Польщею аж до кінця 18 століття. Недарма ж І. Нечуй-Левицький ганив галичан за слово "співчувати" в книжках і журналах. Більшість тодішніх українців такого слова не знала й не розуміла.
По-друге, навіть у колишній підавстрійській Україні кажуть "сузір'я", "суміжний", "сумісний", "сусіда", "суспільний", "сучасний" (дарма що по-польськи "współczesny"), а не "співзір'я", "співміжний", "співмісний", "співсіда", "співспільний", "співчасний". Тобто в давніших словах навіть галичани вживають нашого давнього українського чепеня. У словниці Срезневського знаходимо "съсѣдъ" / "сусѣдъ", "сумѣжьникъ", а на слово "спочувати" (чи по-галицьки "співчувати") знаходимо такі переклади: "съмыслити", "съприяти", "състрадати". Ніде нема префікса, щоб з його згодом утворився б "спів-" на своєму ґрунті.", але

2)"З цього всього можна виміркувать, що "спів-" з'явився досить пізно, і тілько в тій частині України, де на мові місцевих українців (особливо інтелігенції) польська мова давалась узнаки найдовше."

Ваші твердження доводять. що "спів-" , НАЙІМОВІРНІШЕ, з'явилося порівняно недавно. Яким чином це доводить польське походження, а не новотвір із питомих складниць, наприклад?

《Олексо, а яке ж тоді природнє?》

Я ж там таки й написав: "Дещо = щось". Так само, як дехто = хтось, деякий = якийсь. Не почувайте за кривду, одначе: невже ви цього досі не знали?

У "Блакитній троянді" 96 є "співробітник", якщо не викривлене

《Добродію Олексо, Ви кажете загалом правильні речі, та не зовсім правильно їх розумієте:》
Може буть, та навряд.

《Яким чином це доводить польське походження, а не новотвір із питомих складниць, наприклад?》
Мовознавство не точна наука. Тут чимало чого ґрунтується на гадках. Вони, звісно, не пусті, а наслідок логічних зв'язків. А далі вже що більше джерел, то легше довести гадку.
Одначе я залюбки почую од вас, чого б іще "спів-" виник так пізно та ще й тілько там, де польська мова позначалась на українській найдовше.
І таки дуже кортить дознаться, чому ви так затято просуваєте до спільного мовного вжитку мовні явища меншості.

"І таки дуже кортить дознаться, чому ви так затято просуваєте до спільного мовного вжитку мовні явища меншості." Я якраз дуже проти цього!

"Одначе я залюбки почую од вас, чого б іще "спів-" виник так пізно та ще й тілько там, де польська мова позначалась на українській найдовше." До речі, у польській, наскільки знаю, немає "співробітник".
Далі. Оскільки (хоча невідомо, знов-таки, коли й хто перший) це було досить пізно, тому І з У могло з'явитися хіба за подібністю.
Я не мовознавець. Але чому не могло розвинутися/змішатися з пів- ? "Навпіл" -- "ділити" -- "поділяти"

《У "Блакитній троянді" 96 є "співробітник", якщо не викривлене》
Може, й не викривлене. Чимало прабатьків Лесі Українки служили в поляків, і сама вона знала польську мову, тож і в її українських текстах (творах, листах) трапляється чимало польщин.

Та чи ж є в польській "співробітник"?

Отут написано, що є: https://pl.wikisource.org/wiki/M._Arcta_Słownik_ilustrowany_języka_polskiego/Współrobotnik. Та дарма, навіть якби його й не було. Ми ж говоримо за префікс, а не за кожне слово з ним.

Спасибі за посилання на словник!

Ви самі, виходить, не ладні й словника знайти

Писав недавно, та вже не памнятаю, де саме.